Мої думки тихі: нова українська комедія з юмором, історією і шикарним акторським дуетом

by Леонард Крапиваupdated on November 23, 2024November 4, 2019

“Мої думки тихі” – фільм-дебют молодого українського режисера Антоніо Лукіча. Приз у Карлових Варах, хороший відгук критиків та журналістів, і сам Антоніо, може, жартує, може, ні, називає свій фільм першою смішною українською комедією. Ну що ж. Я подивився. Посміявся. І високо оцінив.

1. Гарний необітний гумор

Фільм вийшов дуже смішним. При цьому гумор зовсім не схожий на те, що ми звикли бачити в українських комедіях. У фільмі нічого схожого на “кварталовське” або “камедиклабовське”. Гумор не будується на банальних історіях типу зять ненавидить тещу, кращий друг обделався за обіднім столом і подібних. Фільм смішить переважно комічністю склавшихся ситуацій. Комічністю поведінкою героїв у цій ситуації. І що головне, органічністю всіх сталося перипетій. Для повного поглиблення в авторський гумор Антоніо перед відходом на фільм гугліть на кожен раз таке як Мулін Руж, Твін Пікс, хто такий Месут Озіл та які папуги вміють говорити. Тоді прямо взагалі кайф буде. Але якщо вам раптом це зробити лінь, або у вас немає Ґуґла – не переживайте. Нічого страшного. Будете сміятися всього 73 рази замість 77-ми.

2. Цікава та оригінальна історія

Історія фільму розповідає про звукоінженера-фрілансера, який отримує замовлення записати звуки закарпатських тварин для нової гри на Playstation. На мою думку, досить нетривіально. Якщо замовлення буде виконано успішно – головний герой отримає можливість продовжити роботу в Канаді з хорошою зарплатою. І от, персонаж Андрія Лідаговського вирушає в Ужгород, де саме проживає його сім’я на чолі з рідною матір’ю (Ірма Вітовська).

3. Шикарний дует

Досвід Ірми Вітовської і дебют Андрея Лідаговського дивовижно прекрасно зійшлися в цій комедійній роуд-муві, я б навіть сказав бадді-муві, лише герої пов’язані чимось більшим, ніж просто дружбою. Пуповиною в минулому, наприклад. І так, Андрій, не дивлячись на відсутність досвіду в акторській професії, на мою думку, просто чудово передав образ такого собі представника молодого сучасного покоління. Нерозумний близьким фрілансер, любитель секондів, мріє про роботу за кордоном. Який відсоток з ваших 20-25-річних знайомих впізнає себе в подібному описі? В образі головного героя все це чудово сублімовано і передано Андрієм. Хоча Антоніо стверджує, що Лідаговський нікого не грав, а лише був собою. Ну можливо. Можливо.

4. Звукове супровідження

Фільм про звукоінженера не міг бути без класного саундтреку. Разом з героями глядач сидить в їхньому старому Volkswagen, слухає їхні розмови, лайли, дивиться закарпатський захід під Voyager – Intelestellar та інші атмосферні треки. До речі, приєднуйтеся до групи @MyThoughtsAreSilent на Facebook і будьте в курсі всієї інформації про фільм, його найближчий прокат і т.д. Псс, скоро туди викинуть підбірку саундтреків фільму. Там є що послухати, тож, вперед.

5. “Призначається всім матусям”

Саме цим титром закінчився фільм. “Мої думки тихі” добре розкривають сучасні українські відносини батьків і дітей. Моменти сімейної драми в цьому фільмі дуже добре контрастують з його комічністю. Надаючи певну пікантність фільму і потрібному йому серйозному підходу. Думаю, молоді люди в конфлікті персонажів побачили багато схожого зі своїми конфліктами з батьками. Питання лише в тому, чи змогли прийняти люди постарше те, що сварка передана режисером на екрані – це їх сварка з їхніми дітьми, що небажання мами у кіно відпускати своє чадо з гнізда – це небажання мами-глядачки відпускати своїх дітей з-під своєї опіки? Сподіваюся, що так.

КІНО, РЕЦЕНЗІЇ НА ФІЛЬМИ

Термінатор. Фатум: 5 причин подивитись головну прем’єру жовтня

by Леонард Крапиваupdated on November 23, 2024November 1, 2019

Без перебільшення головною прем’єрою жовтня можна назвати фільм “Термінатор. Фатум” режисера Тіма Міллера. 31 жовтня в Україні стартував показ цього нового блокбастера від легендарного Джеймса Камерона, і в Америці його вже порівняли з перезапуском «Зоряних війн».

І ось п’ять причин піти на цю стрічку в кінотеатр.

1. Екшен. Не будем приділяти особливої уваги сюжету і сценарію, вони все ж таки в цьому продовженні франчайзу вторинні, і перейдемо до самого “смачного”: візуального атракціону. “Термінатор. Фатум” порадує глядачів не лише міцним екшеном (з перших хвилин фільму видно, на що пішли мільйонні бюджети фільму), а екшеном в особливому стилі Термінатора, якого ви не побачите ніде більше. Тут є і зубодробильні погоні на ванта, і масштабні аварії з вибухами звичайно ж, і крушіння літаків, і епічні перестрілки з потужних дробовиків і крупнокаліберних кулеметів, від яких підбрасує в кріслі. Одним словом, все, що потрібно для фантастичного бойовика, щоб вважати його хорошим. Тільки ні в жодному разі не запізнюйтесь на початок сеансу, адже сцена побиття поганого Термінатора величезним молотом, варта окремої похвали.

2. Повернення Арні. Так, у цій частині франшизи Шварценеггер з’являється не лише як приманка для глядачів у кінотеатри, а й грає повноцінну роль. Ще одне здивування – повернення в сагу Лінди Хемілтон (Сари Конор). Перше появлення Хемілтон на екрані відбувається настільки епічно, що змушує буквально зачепитися за крісло і спостерігати за тим, що відбувається, з захопленням.

3. І знову Кемерон. Після другої частини Термінатора відомий режисер Джеймс Кемерон не брав участі у виробництві трьох наступних частин франшизи, однак до шостого фільму серії все-таки доклав свою руку як продюсер і співавтор сценарію. І практично все, що робить Кемерон, відзначено знаком якості.

4. Відсилки. У шостій частині франшизи велика кількість відсилок до Судного дня, які, безумовно, оцінять фанати (а хто взагалі не фанат цього фільму)? Наприклад, у Фатумі є сцена переслідування поганого Термінатора жертвою на вражаючому вантажівці, тут також звучить відома фраза I’ll be back (правда не з уст Арні) і навіть сюжет відгукується з другою частиною. Так, з одного боку, це розумний продюсерський хід, і гра на ностальгії, але чому б і ні? Тим паче, що вирішувати ці відсилки це дуже захоплююча справа.

5. Машина часу. Хронометраж фільму досить об’ємний: 128 хвилин, але з перших кадрів картина настільки захоплює, що не хочеться відволікатися на щось зайве, і в результаті два з “хвостиком” години пролітають на одному подиху.

КІНО, РЕЦЕНЗІЇ НА ФІЛЬМИ

Додому – дивитися фільм чи ні

by Леонард Крапиваupdated on November 23, 2024October 27, 2019

25 жовтня в рамках Київського тижня кінокритики був представлений дебютний фільм Нарімана Алієва «Додому».

Мабуть, сюжет фільму вам вже відомий. Але для тих, хто не в курсі – повторю. Фільм розповідає історію, як Мустафа (роль якого зіграв Ахтем Сейтаблаєв) разом зі своїм молодшим сином Алімом (Ремзі Білялов) перевозять тіло загиблого на війні сина з Києва на батьківщину в Крим.

Можливо, я багато на себе беру, але осмілюся поділити фільм на дві частини. До інциденту на кордоні з Кримом і після. Чому? У мене склалося відчуття, що ці дві частини картини складені різними людьми. Досить сильно вони сідалі як з точки зору режисури, так і драматургії. Після показу “Додому” продюсер фільму Володимир Яценко сказав, що фільм знімався в хронологічному порядку щодо сюжету. Тобто вся знімальна команда пройшла той же шлях, що і герої протягом зйомок. І, можливо, авторський цех за цей час сам піднабрав досвіду, тому що за останніх хвилин 40-50 фільм показав високий рівень якості з точки зору авторського європейського кіно, а от на початок важко кинути пару камінчиків.

Перше, що мені не сподобалося, це сама експозиція і початок конфлікту між батьком і сином. Мустафа хоче, щоб Алім залишився в рідному краї після похорон брата, тим часом як Алім мріє жити і навчатися в Києві. Все було б непогано, але цей конфлікт відбувається тільки у діалогах, діалогах настільки прямих, що віра в те, що на екрані справжні люди, а не персонажі якогось фільму, раптово зникає.

Другий умовний мінус варто віднести до виконавця ролі Аліма. Так, він непрофесійний актор, але можна було б заставити його зіграти хоча б одну емоцію. Його гра, як під час сварок з батьком, так і при виді мертвого брата, при спілкуванні з дівчиною, під час бійки – однакова. Я звісно не знаю, можливо це було творчою метою зробити одного з головних персонажів абсолютно відчуженим, але якщо це так, то для чого?

Третє – епізод з дружиною загиблого Назіма. Він триває кілька хвилин лише з метою проговорити мотивацію Мустафи, його незадоволення вибором сина собі співзірниці та тим, що татари та українці дуже різні. Після цього епізоду є ще пара сцен, де Алім розмовляє з дружиною Назіма, в яких знову проговорюється те саме.

Тепер до хорошого. Ахтем Сеітаблаєв відмінно зіграв роль Мустафи. Як ні крути, досвідчений актор, є досвідчений актор. Фільм дуже детальний. Традиції кримсько-татарського народу передані прекрасно. Проблеми, пов’язані з дорогою, та персонажі, які зустрічаються головним героям на шляху, показані більш як достовірно. Ну і остання третина фільму — це просто якісна робота на всіх рівнях. Важко пояснити без спойлерів, тому просто вірте на слово.

Висновок. “Додому” завдяки останній півгодині фільму зміг змусити мене аплодувати. Ось як працює наш мозок. В основному запам’ятовує останнє з того, що відбувається в житті. Але якщо розібрати цю картину більш детально, то все стає не так радісно. І все ж, не дивлячись на всі недоліки цього фільму – це один з кращих українських фільмів на даний момент. Це один із небагатьох картин, в якій європейські критики бачать перспективу не лише українського, а й всього східноєвропейського кіно.

КІНО, РЕЦЕНЗІЇ НА ФІЛЬМИ

5 причин подивитися нову стрічку Вуді Аллена “Дощовий день в Нью-Йорку”

by Леонард Крапиваupdated on November 23, 2024October 18, 2019

Українським кінотеатрам виходить нова стрічка неперевершеного майстра сатири Вуді Аллена “Дощовий день в Нью-Йорку” і ось вам п’ять причин подивитися цей фільм.

1. Це все той ж Аллен…

Фанати творчості режисера точно не залишаться розчаровані. У фільмі є всі фішки Аллена, все те, за що його так люблять: комедія ситуацій, заплутана історія, оригінальний сценарій, тонкі жарти, зради, брехня, кохання, а також образ Нью-Йорка, як окремого персонажа. Тому якщо ви любите фільми Аллена, то швидше до кіно. А якщо ця стрічка буде першим фільмом, з якого ви вирішите розпочати знайомство з творчістю режисера – теж непогано, ведь фільм дійсно класний.

2. Сексуальність та стосунки

У цьому році Вуді Аллену виповнюється 84 роки (!), а він все ще тонко відчуває жіночу сексуальність, найприхованіші відтінки відносин між чоловіком і жінкою і, звісно, не втрачає почуття гумору. Чого тільки варте побачити зірку “Спасителів Малібу” Келлі Роубах у образі проститутки або Джуда Лоу у ролі сценариста-невротика.

3. Актори

До речі, про Джуда Лоу. Акторський склад фільму ще один трюк режисера. Вже визнаних зірок Голівуду, Аллен, як завжди, “одягає” в неочікувані ролі (лише хвилини після того, як на екрані з’являється незрозумілий сценарист у намараному плащі, починаєш розуміти, що це, взагалі то Джуд Лоу), а молодих акторів режисер “смакує” по-повній. Наприклад, обличчя Селени Гомес із змоченими від дощу волоссям, за милістю може посваритися з найрейтинговішими відео котиків на ютюбі.

4. Діалоги

Фільми Аллена завжди були більше прозою, ніж кіномистецтвом, адже режисер приділяв велику увагу діалогам. Саме через них його і дивляться. У цьому плані “Дощовий день в Нью-Йорку” не розчарував, і здатний порадувати навіть найвибагливіших кіноманів.

5. Після тривалого мовчання…

Вуді Аллен відомий своєю феноменальною працездатністю: по фільму, а то і парочці в рік – звичайний темп для режисера. Однак свій останній фільм “Колесо чудес”, Аллен випустив ще в 2017 році, отже, варто точно оцінити його нову картину.

П.С. А ось вам, до речі, і епізод з Джудом Лоу. Впізнали?!

Новий фільм Вуді Аллена “ДОЩОВИЙ ДЕНЬ В НЬЮ-ЙОРКУ” виходить у кіно з 17 жовтня!
Романтична комедія про хлопця з Мангеттена і дівчину з Аризони, які навчаються далеко від Нью-Йорка, але разом приїжджають туди на вихідні. Доля дає дівчині шанс взяти інтерв’ю у відомого режисера і несподівано для себе вона потрапляє в віртуальне життя. У суматохі мегаполісу хлопець зустрічає свою давню подругу. У декораціях дощового Нью-Йорка героям належить пірнути у ряд романтичних пригод …
Сценарист і режисер Вуді Аллен
У ролях: Тімоті Шаламе, Ель Фаннінґ, Селена Гомес, Джуд Лоу, Дієго Луна, Лів Шрайбер, Ребекка Холл

КІНО, РЕЦЕНЗІЇ НА ФІЛЬМИ

Українські кінотеатри презентували “Малефісента: Володарка темряви” – огляд фільму

by Леонард Крапиваupdated on November 23, 2024October 18, 2019

Українські кінотеатри 17 жовтня отримали новинку – фільм “Чаклунка: Повелителька темряви” (англ. MALEFICENT MISTRESS OF EVIL), або так звана “Малефісента-2”.

Після касового успіху першого фільму про Малефісента, продовження історії у вигляді сиквела було неизбежним. Дісней із будь-якої історії вижме максимум прибутку, це навіть не обговорюється. Але шанувальникам чекати другу частину довелося аж п’ять років. І, схоже, навіть Анджеліна Джолі втомилася чекати, коли там почнуть знімати продовження, і взялася особисто продюсувати фільм. І ось нарешті прем’єра, “Малефісента: Владарка темряви” вийшла в світовий прокат.

З перших хвилин фільму глядача насичують казковим світом. До пророблення деталей важко придертися. Кожна маленька, і, здавалося б, незначна частина у візуалі надає фільму потрібну фентезійну атмосферу. Від зачісок казкових мешканців до ґудзиків на одязі головних героїв. Все на найвищому рівні. До речі, костюмам увагу приділили ще більше, ніж у першому фільмі. У 2014-му отримати Оскар за костюми не вдалося, але на майбутню премію Американської кіноакадемії в цій номінації автори зробили серйозну заявку на перемогу. Не знаю, наскільки це буде важливо для касового успіху картини, оскільки до лютого фільм однозначно заробить свої сотні мільйонів доларів.

Секс-символ 90-х, 61-річна Мішель Пфайффер бличкуче показала свій акторський талант

Що за історією? Син королеви Інгріт і короля Джона принц Філіпп робить пропозицію Авроре, хрещеній доньці Малефісенти. Маліфісента зі скептицизмом дозволяє цей шлюб. У той час як королева Інгріт планує розпочати війну проти казкового королівства за допомогою весілля свого сина. Приблизно на такому сюжеті і побудовані дві години фільму. Цікаво це спостерігати? – Так. Сценарій добре прописаний, помилок не було помічено. І з усією своєю казковістю історія тримає в напрузі. Хоча, якщо ви дивилися щось від Діснея до “Малефісенти”, то догадатися, як закінчиться картина, буде нескладно. І незважаючи на це, навіть у дорослому віці ви переживете сюжет і будете десь там всередині екрана, спостерігати, переживати та радіти від пригод у фільмі.

Вложити ідею на злобу дня в історію також не забули. Картина «Малефисента: Володарка темряви» в битвах між двома сусідніми королівствами показує не просто боротьбу за землю та її володінням, а боротьбу між природою та індустріальним світом. Цей мотив можна побачити протягом всього фільму, але найбільш стає ясним в епізодах протистояння двох королівств. Світ Малефісенти насичений кольорами різних трав, квітів та місцевих мешканців. У той час як світ Королеви Інгрит сіро-коричневий, а єдиний куточок природи є лише при королівському палаці. І не дарма ж мешканці лісу так бояться металу. Також до фільму додали щепку гарного гумору, ну і кілька натяків на інші Діснеївські твори у сиквелі «Малефісенти» також завезли.

Отже, чи дійсно все так добре? Нажаль, ні. Ця бочка меду не позбавилась своєї ложки дьогтю, а може й кількох. Перше, що не сподобалося, це взаємодія персонажів з навколишнім світом. У коротких словах, актори погано справилися з грою там, де потрібно було взаємодіяти з графікою. Друге камінця у огорожі продовження “Малефісенти” я кину в бік монтажерів. Деякі місця просто жахливі злиття, от просто дуже дратуючі, вибиваючі з курсу злитки, які просто ріже очі. Красива картинка все це швидко вирівнює, але все одно неприємно. І так, у одному з фінальних епізодів монтажери вставили сцену з персонажами, які до цього вже вийшли з епізода. І що ви думаєте, вони вийшли з одного й того ж епізода двічі. Ось такий от поворот. І ось це вже дуже незадовільно, це показує ліниве ставлення до постпродакшену фільму.

Загалом, “Малефісента: Володарка темряви” хороше сімейне фентезі, є що переглянути, над чим подумати, навіть над чим посміятися є. Більш ніж гідне продовження першого фільму, так і як окрема картина виглядає досить бадьоро. І здається все зробили добре, і акторський склад чудовий, і графіка на рівні, костюми просто шик, історія хороша, але ось ті коси, які в фільмі присутні, не дозволяють гарному післясмаку від фільму залишитися на довго.

Ольга Сумская — До речі, украинською Маліфісента розмовляє голосом Ольги Сумської

КІНО, РЕЦЕНЗІЇ НА ФІЛЬМИ

Після весілля: американський драматичний фільм Барта Фрейндліха – огляд, плюси та мінуси

by Леонард Крапиваupdated on November 23, 2024October 11, 2019

У кінотеатрах України з’явився чудовий фільм “Після весілля” (рос. «После свадьбы», англ. After the Wedding) — американський драматичний фільм Барта Фрейндліха, ремейк однойменної картини 2006 року. Головні ролі у новій версії виконали Мішель Вільямс, Джуліанна Мур і Біллі Крудап.

ПІСЛЯ ВЕСІЛЛЯ – рецензія

Головна героїня фільму Ізабель присвятила своє життя бездомним дітям Індії. Вона старається зробити для них все, що у її силах. І для того, щоб отримати багатомільйонну грант на притулок, Ізабель змушена летіти з індійської деревні в багатоповерхову Америку, де вона зіштовхнеться зі своїм минулим і змінить своє майбутнє. З моменту приїзду героїні до Сполучених Штатів йде чітке протиставлення життя тут у Штатах і там в Індії. Протистоять проблеми людей, їх стилі життя, їх можливості, їх задоволення.

ПЛЮСИ

Здавалося б, ідея зрозуміла, абсолютно не нова, навіть заїжджена, але як виявилося, це не головна ідея фільму “Після весілля”. Тому що через пів години фільм змінює лейтмотив, починає змінювати персонажів, і фільм стає дійсно цікаво дивитися. Таких поворотних моментів у фільмі буде кілька, і це дає сюжету потрібний йому темп. А спостерігати за розвитком новоствореної ідеї про батьківський обов’язок куди цікавіше.

Вам, мабуть, сподобається операторська робота в екстер’єрі. Причина цьому не настільки в геніальності досвідченого оператора, скільки в дефіциті самого екстер’єру. Фільм в основному складається з великих планів в приміщенні, акцентуючи увагу на героях та їх емоціях, тому будь-яка сцена на вулиці дарує своєрідний глоток свіжого повітря і здається такою прекрасною.

МІНУСИ

Тепер про сумне. Сценарій далеко не бездогами. Режисер вирішив помістити в фільм багато побічних мотивів і не справився з їх розкриттям. Мабуть, вважав, що знімає ще один свій серіал, розписав сценарій на п’ятсот сторінок, і лише потім згадав про двогодинний хронометраж. Через це “Після весілля” здається стислим пересповіданням якоїсь великої історії. Також персонажі, які безпосередньо впливають на мотивацію Ізабель, дуже погано розкриті, особливо це видно в відносинах головної героїні та бездомного хлопчика з притулку. Глядачеві доводиться лише вгадувати, чому із тисяч дітей, вона обрала лише одного улюбленця, адже за сюжетом це ніде не пояснюється.

ПІДСУМОК

Загалом можна сказати, що “Після весілля” – це той фільм, на який можна витратити і час, і гроші, і не пошкодувати про це. Післясмак у фільма є, хоча і сентиментальний, але досить міцний. Незважаючи на кілька провалів за сценарієм, підвищений градус емоційності робить свою справу. Картина не залишає глядачів байдужими, адже дуже добре грає над взаєминами батьків і дітей.

КІНО, РЕЦЕНЗІЇ НА ФІЛЬМИ

5 причин подивитися фільм “Джокер” на українському прокаті

by Леонард Крапиваupdated on November 23, 2024October 1, 2019

Український прокат презентує фільм Тодда Філліпса “Джокер”, у якому головною роллю виконується Хоакін Фенікс. Фільм вже отримав “Золотого лева” на Венеційському кінофестивалі і, ймовірно, зібере багатий врожай на майбутній церемонії “Оскар”. Ось п’ять причин подивитися “Джокера”.

1. Драматична лінія

Це в суті головна фішка фільму. У ньому немає якихось зубодробительних екшен-сцен (хоча пару автомобілів на екрані звичайно ж зламають), немає захопливих постановок драк і небоскребів ніхто не вибухає. Проте основний екшен, головна дія, розгортається в душі і думках головного героя – Джокера. При цьому, незважаючи на те, що Джокер повністю вигаданий карикатурний персонаж коміксів, переживання суперзлочинця описані в картині настільки глибоко і реалістично, що саме “Джокер” претендує на звання кращої драми 2019 року. Ідеш на це кіно, очікуючи побачити просто міцну драму, а в результаті отримуєш шедевр.

2. Акторська гра

Джаред Лето и Хит Леджер — Джаред Лето и Хіт Леджер в ролі Джокера

Після смерті Хіта Леджера, фанати історії про Джокера і кінокритики разом твердили, що краще австралійця цю роль вже ніхто не виконає. У “Відділі самогубців” була, звичайно, на Джокера зображення виконане Джаредом Лето, але не вийшло культовим. Джокер Хоакіна Фенікса практично на відсоток стане культовим, і наступні 20 років точно буде асоціюватися саме з ним, як, наприклад, залізний чоловік асоціюється виключно з Робертом Дауни-молодшим.

Для цієї ролі Хоакіну Феніксу довелося схуднути на 24 кілограми, переглянути гігабайти відео про психічні розлади і навчитися сміятися в повній істериці.

“Іноді мені здавалося, що я справді збожеволію”, – зізнавався Фенікс у інтерв’ю.

І зусилля актора не пройшли даремно. Його образ дитини, застрягшої в тілі дорослого чоловіка з численними психологічними розладами, фобіями, комплексами, панічними атаками, ти вірити на все 100%. Такого глибокого Джокера ти ще точно не бачив. Навіть гра великого Де Ніро, практично втрачається в картині, на тлі переживань Фенікса.

3. Історія

З моменту появи Джокера у виконанні Джека Ніколсона, глядачі задавалися питаннями: звідки взагалі взявся Джокер? Чому він має зелене волосся? Як він збожеволів? Чому він носить костюм клоуна? Чому любить револьвери? Нарешті, чому він так ненавидить Бетмена? На всі ці питання в новому фільмі режисер дає розгорнуті відповіді і це дійсно цікаво. А ще в картині пояснюється, як загинули батьки Брюса Уейна (Бетмена) і яка мотивація у тисяч мешканців Готема почитати Джокера як божество, незважаючи на те, що він знищує місто.

ВІДЕО: Джокер у виконанні Джека Ніколсона

4. Музика

Так, у цій картині музичне супровід виступає як окремий активний персонаж, звертаючи на себе багато уваги. Він тривожний, яскравий, меланхолійний, безумний, інколи неприємний… Музичне оформлення – тінь Джокера, що слідує за ним крок за кроком, змушуючи глядачів максимально поглиблюватися в події на екрані. І що тільки варті болісні танці Фенікса. Це варто не лише побачити, а й ПОЧУТИ.

5. Цілісність сюжету

Буває так, що дивишся картину, і у очі кидається купа алогічних «блох». Ну, наприклад, чому в «Титаніку» Кейт Уінслет не затягла на дрейфуючу в холодному океані двері свого улюбленого, скоріше всього там було місце ДЛЯ ДВОХ. У «Джокері» таких сюжетних провалів майже немає. Мотивація героїв, якщо й не завжди зрозуміла (ну справді, скільки звичайна людина знає про поведінку божевільних), завжди детально обґрунтована. Загалом, давайте збожеволіти разом.

КІНО, РЕЦЕНЗІЇ НА ФІЛЬМИ

Куди ти подiлася, Бернадет – 5 причин дивитися фільм

by Марго Павлоffupdated on November 23, 2024September 9, 2019

Український прокат випускає нову стрічку Річарда Лінклейтера “Куди ти пропала, Бернадетт?” про архітектора-соціофоба. Основою фільму став однойменний роман Марії Семпл, випущений сім років тому і колись протримався цілий рік у списку бестселерів The New York Times.

Про що фільм “Куди ти поділася, Бернадет”:

Бернадет Фокс колись повинна була стати однією з найкращих і найцікавіших архітекторів Америки. В неї є все, що потрібно для комфортного життя: любляча сім’я, затишний будинок, гроші. І тим не менше, 20 років вона приховується за стінами свого багатого будинку, глибоко нещасна і все більше поглиблюється у депресію. Одного разу її сім’я збереться в поїздку в Антарктиду… і з цього почнуться великі проблеми Бернадет. Адже вона до жаху не любить людей і вже давно втратила саму себе.

П’ять причин ради яких дивитися цей фільм потрібно саме вам.

причина 1. Вічні цінності

Якщо без спойлерів, то досить чітко показано як буденна рутина може з’їсти людину. Незалежно від того, чи є він звичайним громадянином чи творчою особистістю. І лише підтримка сім’ї може допомогти знайти сили жити далі. Але чи все гаразд у сім’ї у Бернадетт? І впораються чиїсь близькі з душевним кризом героїні, який тривав цілих 20 років? Мікро-спойлер: її навіть хотіли сдати до “дурки” її власні родичі, правда, не всі.

Куди ти подiлася, Бернадет - 5 причин смотреть фильм

Друга причина. Сенс життя

У кожного він безумовно свій. У когось кар’єра, у інших сім’я, у третіх – смачно поїсти і так далі. У цьому ж фільмі чітко показано, що без істинного змісту життя людини ніщо не буде радувати: або ця ж сім’я, або багатство, або слова. А що ж тоді? Про це нам і розповість сама Бернадетт. Людям, які все ще знаходяться у пошуку себе – дивитися обов’язково.

3-я причина. російська мафія

Куда без КГБ, Путіна, російської мафії та жахливих хакерів СНД? Тут теж трохи їх насунули в сюжет – видимо для насиченості. І нехай в такий абсурдний вигадку віриться з великим трудом, все одно приємно! Американці бояться нас, бояться…

Причина №4. Кейт Бланшетт

Мабуть, іншого такого талановитого і яскравого образу для жінки-соціофоба в кіно ще не робили! Спостерігати за грою Кейт, за поступовою зміною її емоцій, за тим, як вона то падає духом, то знову оживає, – одне задоволення. Як вона тікає від світу у свій невиглядний дім, ховається за окулярами і наскільки боїться людей – все це смішно, місцями трогательно, а іноді навіть лякаюче. Здавалося б, чого не вистачає багатій заміжній жінці? І, можливо, як мільярдерша Кейт Бланшетт, звикла до червоних доріжок і армії прихильників, знає, як живеться глибоко інтровертним депресивним соціофобам, які бояться інших людей…

Номер п’ять. Антарктида

І ось тут відразу стає зрозуміло, куди поділи бюджетні цілих $18 мільйонів! У цю Антарктиду неможливо не закохатися: туди хочеться їхати, там хочеться жити. Проте, щоб побачити красиві пейзажі, доведеться зачекати (довго), а в якості винагороди за томлення оператор покаже льодовики і пінгвінів – дуже талановито. Ось лише героям, які дісталися до Антарктиди, забули намалювати пару з рота – але нічого, бувають промахи й гірше, а в цьому фільмі інших не виявлено.

КІНО, РЕЦЕНЗІЇ НА ФІЛЬМИ

5 причин дивитися фільм “Одного разу в Голлівуді”

by Марго Павлоffupdated on November 23, 2024September 1, 2019

На цього чекали кілька років – новий фільм Квентіна Тарантіно. Ведучи останні два роки активне особисте життя – він одружився з піснею з Ізраїлю і таким чином у свої 56 років вперше стає батьком. І десь точно між цими подіями Тарантіно вдалося зняти свій дев’ятий фільм “Одного разу в Голлівуді”. А для гарантії успіху запросив туди топових акторів Голлівуду: Бреда Пітта, Аль Пачино, Леонардо Ді Капріо, Марго Роббі та інших.

Брэд Питт, Леонардо Ди Каприо, Аль Пачино, Однажды в Голливуде — Бред Пітт, Леонардо Ді Капріо, Аль Пачіно, кадр з фільма Квентіна Тарантіно “Одного разу в Голлівуді” (2019)

Про що фільм “Одного разу в Голлівуді”?

Заслужено розкажемо про сюжет. Цього року виповнюється п’ятдесят років гучної Голлівудської трагедії – вбивству актриси Шерон Тейт сектою маніаків. Цьому він і присвятив свій фільм Квентін і розповів свою історію на свій лад. А саме: старіючий і втрачаючий популярність актор вестернів (Леонардо Ді Капріо) на парі зі своїм другом каскадером (Бред Пітт) відчайдушно намагається повернути минулу славу і утриматися в сідлі в Голлівуді. І навіть свідком трагедії Шерон Тейт (Марго Роббі), а точніше самим непосереднім учасником. Два години фільму відведено історії героя Ді Капріо, а півгодини – на екшен з маніяками. Здається все просто, однак не всі зрозуміли.

Шэрон Тейт, Марго Робби — Зліва Шерон Тейт, справа Марго Роббі

І ради чого варто йти на фільм “Одного разу в Голлівуді”?

Спочатку, це красиво.
Неймовірна краса і спокійний темп розповіді, коли кожна деталь смакується. Ми вже від цього кіно відвикли, коли Бред Пітт може просто їхати мовчки дві хвилини на машині – і при цьому все дуже красиво. Тут є все для ідеальної реконструкції тієї епохи: ретро-автомобілі, цілий павільйон для зйомок вестернів, хіппі, наряди 60-х. Кожен кадр неймовірно естетичний, і ви, ніби на дві години, переноситеся в Америку кінця шістдесятих, при цьому у великолепній компанії. Давайте, до речі, про компанію та й розповімо.

Причина друга. Сексуальний Бред Пітт
Ось тут на фото дуже точно переданий цей момент – суперзірка Бред Пітт на побіжках від Леонардо Ді Капріо. Де ви ще таке побачите? За сюжетом, Бред грає друга і каскадера героя Ді Капріо, живе в огидній будці з бойовою собакою і, за чутками, якось вбив дружину – дуже вона зайвий раз довела його (натяк на Джолі?).

Брэд Питт и Леонардо Ди Каприо, кадр из фильма Квентина Тарантино “Однажды в Голливуде” (2019) — Бред Пітт і Леонардо Ді Капріо, кадр з фільма Квентіна Тарантіно “Одного разу в Голлівуді” (2019)

Протягом усього минулого року західна преса хвалила ДіКапріо і Пітта: «як вони раптом помолоділи, похорошели», і публікувала відповідні фотографії зі зйомочної площадки. Але, на жаль, див немає! На екрані ми побачили старіючих дядьків 50 +, але це враження від фільму не псувало. Особливо, коли Бред Пітт зняв сорочку! На цей момент жіноча частина залу (і частково чоловіча теж) захоплено заміряла і вигукнула.

Брэд Питт, кадр из фильма “Однажды в Голливуде” — Бред Пітт, кадр з фільма “Одного разу в Голлівуді”

Причина третя. Сльози Ді Капріо
Дивитись на плачучого Ді Капріо можна вічно. Він великий шанувальник страждати і ридати на екрані з червоними очима, що досить співзвучно з усією його історією з “Оскаром”, який він так і не міг отримати. Така собі суперзірка-мільйонер-неудачник! К слову, у Бреда Пітта теж “Оскара” немає ні за одну його роль, але він якось і не страждає – на публіку по крайній мірі. А Ді Капріо робить це так смачно і кумедно, що зал хохотав весь фільм.

До речі, Тарантино майстерно вбудував Ді Капріо якимось особливими технічними прийомами у старовинні чорно-білі фільми і додав епізодами у свій “Однажди в Голлівуді”, і було цікаво подивитися на Ді Капріо у непристойному кіно.

Четверта причина. Брюс Лі жив
Ой, ні, давайте ще раз про Бреда Пітта! Справа в тому що Тарантіно “оживив” Брюса Лі і звело його баттле, а по-українськи драка з Бредом Піттом. Ну де ви ще таке побачите? Що ви думаєте, хто кому налупив? Брюс? Бред? К слову, родичі Брюса Лі висловили своє незадоволення – не сподобалось їм як неслідно показав його Тарантіно на екрані. Подивіться – зрозумієте чому…
Наприклад, ось тут багато відрізків фільму та драка Брюса Лі з Бредом Піттом.

Причина №5. Екшен.
По секрету, чекати на нього довго… Але це того варте! ДіКапріо з вогнеметом, симпатичний Бред Пітт б’ється наближеним з жінками, кров та внутрішності – все як слід у Тарантіно.

Який же мед без ложки дьогтю? Вам точно не варто йти на цей фільм, якщо ви чекаєте кровавий трешнячок, якщо хочете прокайфувати від гри Марго Роббі, шукаєте динамічний сюжет, а також хороший дубляж. Перші дві години оповідання наративно-спостережальне, якщо не сказати нудне. Голоси звучать українською якось огидно – про це не написав тільки ледачий в фейсбуці.

Отож, Марго Роббі разом зі своєю вродженою печаткою інтелекту та злощасності на обличчі спробує відтворити слабкорозумну дурочку з виразом, що виглядає фальшиво. Зауважимо: у режисерській версії, яку вперше представили глядачам на Каннському фестивалі навесні, кадрів із Марго Роббі було зовсім мало, проте після відгуків критиків Тарантіно погодився додати її більше – але, здається, зробив це “на відже***о”.

Марго Робби и Квентин Тарантино, “Однажды в Голливуде” (2019) — Марго Роббі і Квентін Тарантіно, “Одного разу в Голлівуді” (2019)

І так, якщо ви не експерт у кіно, який останні 50 років жив в Америці, то весь цей вишуканий гумор Тарантіно ви просто не зрозумієте. Мільйон цитат, посилань на давно забутих акторів, американські телешоу 60-х, грандіозні кіносвята місцевого масштабу, про які світ не знав: все це Тарантіно фіксував з енциклопедичною дотепністю задрота. Тільки ви через це навіть не розлучайтеся! Просто ця Всесвіт пройде повз вас. А можливо, ви зацікавитесь культурою та історією Голлівуду глибше, хто знає….

КІНО, РЕЦЕНЗІЇ НА ФІЛЬМИ

5 причин переглянути фільм “Іловайськ 2014 Батальйон «Донбас»”

by Марго Павлоffupdated on November 23, 2024August 29, 2019

29 серпня, до 5-річчя річниці Іловайської трагедії 2014 року, починається показ військової драми “Іловайськ 2014 Батальйон «Донбас» режисера Івана Тимченка. Фільм відтворює події на Сході України влітку 2014 року – звільнення Попасної, битва за Іловайськ і печально відомий «зелений коридор». Знятий за реальною історією командира штурмової групи добровольчого батальйону «Донбас» Тараса Костанчука, який виступив продюсером картини і зіграв у фільмі самого себе.

Про що фільм “Іловайськ 2014 Батальйон “Донбас”?

Командир штурмової групи батальйону “Донбас” Бішут поранений в бою за Іловайськ і дивом залишається живим у окупованому місті. Його розшукує призначений комендантом Іловайська російський офіцер ГРУ, який спрагнений не справедливості, а помсти за загибель сина. Але хто з них насправді потрапив у пастку?

Про українське кіно останніх п’ять років говорити складно. Не фільм низької якості, а сам ти – або не патріот, або нічого не розумієш у високому мистецтві. Але не в даному випадку. Ось вам п’ять причин чому іти на «Іловайськ 2014 Батальйон «Донбас»!

1. Реалістичність

Можна зняти десять “Кіборгів” за гроші Госкіно, але який в цьому толк, якщо сценарій до нього писала вчорашня випускниця курсів “Тераріум” за відгуками учасників АТО. І можна зняти один фільм, в якому реальні учасники подій покажуть те, що бачили там. Окрім Тараса Костанчука в стрічці брали участь близько 50 добровольців з батальйону «Донбас», які вийшли живими з Іловайського котла. Перед початком зйомок у спеціальному тренувальному таборі зустрілися професійні актори та реальні воїни, які вчили один одного мистецтву перевтілення та правді життя.

«Глядач не побачить вигаданих персонажів, це або реальні бійці, або загальні образи учасників подій. Точно тому ми намагалися передати весь жах трагедії їхніми очима. З Тарасом ми зразу зустрілися на тому, що не повинно бути жодного пафосу, який так часто притаманний українським фільмам», – коментує сценарист Михайло Бриних.

Проте без пафосу не обійшлося в кількох місцях, а також артхаусної сна-прогулянки між світами мертвих і живих. Тут же клієнтелізовані чорно-білі герої і багато красивих затягнутих сцен. Складалося відчуття, що було шкода викидати знятий матеріал, тому наліпили все вперемішку. І це не дивно, зараз зрозумієте чому.

2. Вибухи справжні

98% фільму знято «живим», без використання комп’ютерної графіки та спецефектів. “Сцени боїв, загибелі солдат, вибухи бронетехніки і все, що з цим пов’язано, знято на рівні Голлівуду”, – вважає Костанчук і це не без підстав.

Знімали, правда, не в Іловайську (з очевидних причин), зйомки проходили в Чернігівській, Запорізькій, Кіровоградській областях. Продюсер фільму Світлана Соловйова додає: “Щодо техніки, яка була задіяна в фільмі, це всі реальні машини, які ми знайшли самі, також нам дуже допомагали бійці батальйону «Донбас». А знаєте чому?

3. Про це не говорять по ТБ

У фільмі чітко показано: винуват в масштабі трагедії не Путін, а зовсім інші люди. А саме – український командний склад, якому все одно, яким чином, а головне, якою ціною буде виконаний наказ. І саме ці люди відмовились прирівняти добровольчі батальйони до ЗСУ, через що “Донбас” був фактично розстріляний. І це не могло пройти кіношникам з рук! На етапі зйомок фільму штабні з ЗСУ вирішили не лише не допомагати в створенні фільму, але й виявляти опір: відмовили у наданні техніки, полігонів, людей для масовки і заборонили негласно це всім офіційним частинам.

4. Пам’ять

Головний герой стрічки – батальйон “Донбас”. У Мережі вже назвали цю картину “епітафією” і пам’ятником героям Іловайського котла. У фільмі йдеться і про виживших, і про загиблих в Іловайську героїв – “Шульц”, “Скіф”, “Франко”, “Самолет”, “Карат” і інших бійців. У фіналі їх фотографії показували разом з титрами, і зал стояв все 10 хвилин. І, мабуть, така пам’ять краще за всі нагороди.

Тарас Костанчук, учасник боїв за Іловайськ, продюсер фільму та виконавець однієї з головних ролей: «Ніколи ще не було, щоб одночасно в одному місці загинуло близько 500 бійців – і сподіваюся, вже ніколи не буде! Я хочу, щоб Іловайськ залишився в пам’яті людей, в історії, щоб люди знали імена героїв». Для інформації, загинуло 339 людей і близько 80 зникли безвісти.

5. Патріотизм без прикрас

Не словом, а ділом. Можна бути патріотом у “диванних військах” Фейсбуку, а можна пройти ад війни і зняти про це кіно, якісне і хороше. Як казав режисер фільму Іван Тимченко: “Ми намагались якомога правдивіше розповісти історію битви за Іловайськ, донести до глядача. Цей фільм – це вдячність не лише бійцям батальйону «Донбас», які у 2014 році захистили Україну від агресора, але і всім тим, хто дотепер продовжує нас захищати”.