«Хижак: Дикі Землі» (2025) — жорсткий та атмосферний трилер про виживання

«Хижак: Дикі Землі» — це новий виток франшизи, де творці вирішили вивести культового мисливця у максимально первісне середовище. Фільм переносить глядачів у глухі, недосліджені території, де природа сама перетворюється на арену смертоносного полювання.

Сюжет розгортається навколо групи дослідників та військових, які прибувають у віддалений регіон після серії дивних сигналів та зникнень. Місце, яке вони називають просто «Дикі Землі», — це мікс тропічних хащ, болот, кам’яних печер і туману, що постійно змінює простір. І саме тут на них чатують не лише природні небезпеки, а й оновлений, ще більш невловимий Хижак.

Новий дизайн істоти підкреслює ідею «пристосованого мисливця»: камуфляж працює краще, рухи стали майже тваринними, а зброя — більш органічною, ніби вирощеною, а не створеною. Від цього кожна поява Хижака викликає реальний холод по спині.

Атмосфера — одна з найсильніших сторін стрічки. Режисер майстерно використовує природу як окремого персонажа: кадри густих джунглів, приглушені звуки, ледь помітні тіні, що рухаються за спиною героїв, роблять фільм максимально напруженим. Музика мінімалістична, з етнічними мотивами, що лише підсилює відчуття дикої, невідомої території.

Персонажі пройшли прописані арки: від самовпевнених мисливців — до людей, які розуміють, що стали здобиччю. Є кілька сильних драматичних моментів, особливо ближче до фіналу, коли герої усвідомлюють, що Дикі Землі — це місце, де людські правила не діють.

Що може викликати питання — це подекуди передбачуваний розвиток подій та деякі шаблонні рішення екшену. Але загальна атмосфера виживання, страху й «первісного полювання» перекриває ці недоліки.

Вердикт:

«Хижак: Дикі Землі» — жорсткий, похмурий та атмосферний фільм, який повертає франшизі дух справжнього виживання. Це історія про те, що станеться, коли абсолютний мисливець зустрічається з найнебезпечнішою природою — і обидва хочуть перемогти.

Моя оцінка цьому фільму 10/10