Травести-дива Монро, як її зазвичай називають, а також ведуча, блогер, актриса і просто красива жінка – завсегдатай не лише всіх столичних прем’єр новинок кіно, а й Одеського кінофестивалю. Про що вона успішно веде блог на YouTube. Про кіно Монро може говорити годинами – вона ж артистка розмовного жанру і, до того ж, велика фанатка кінематографа. Довелося їй побувати й на легендарному Каннському фестивалі, або навіть зніматися у фільмі Тоні Ноябревої. І вона точно має, що розповісти про ОМКФ-2019.
У цьому році особливі гості на ОМКФ – голлівудська акторка Роуз Макґоуен і легенда кіно Катрін Денів. Ти вже зробила з ними селфі?
Селфі не зробила з Роуз Макґоун і взагалі не збиралася. У мене є прошлорічні селфі з актором, як його, забула … Брат Джулії Робертс, Ерік Робертс! І мені достатньо!
А на церемонію закриття я не залишалася, тому Катрин Денюв я не побачила. Але в моєму стрічці в Фейсбуці є її фотографії звідти [зняті іншими гостями фестивалю]. Виглядає чудово! Тонкі щикілі, туфельки, магія – відчувається, що формі! Але для мене Катрин Денюв – це скоріше символ кінематографа. Я не є прихильницею її творчості, хоча вона велика актриса, це дурнувато не визнати! Цей факт, що легенди світового кіно відвідують Одеський кінофестиваль, говорить про його рівень.
Кого зі світових зірок мрієш побачити на ОМКФ?
Світові зірки сучасного кіно – ті ж Марго Роббі, Леонардо Ді Капріо, Моніка Беллуччі, Венсан Кассель і моя улюбленка, якою я просто божевільно захоплююсь, французька актриса Маріон Котийяр! Але я розумію, що для них Одеський кінофестиваль – просто ще один фестиваль, європейський…
Отже, голлівудські зірки навіть не чули про ОМКФ?
За відомою мені інформацією кожного року всім світовим зіркам відправляються листи з запрошенням відвідати Одеський кінофестиваль, і багато з них знають про такий фестиваль. Але вони відмовляються або виставляють офіційні ціни. Я чула, скільки коштує запросити на фестиваль Вілла Сміта! Але не скажу, бо це конфіденційна інформація.
Тому до нас доїжджають маловідомі актриси, подібні до Роуз Макгоуен…
Ну почекай, вона відома нам усім з серіалу “Всі жінки відьми”! Хоча в принципі ми навіть не знаємо, в яких ще фільмах вона знімалася. Я глянула [її фільмографію] – так, пару стрічок було, але в основному всі її знають з серіалу і з її історії з Харві Вайнштейном. Вона представила у Одесі свою документалку. Так, тема актуальна – насилля серед підлітків. Але зроблено, м’яко кажучи, посередньо, дуже слабка робота на мій погляд, порівняно з навіть документальним українським кіно. Хоча я не кінокритик, але, напевно, можу висловити свою точку зору.
А ось її прес-конференція мені сподобалася. Навіть я, зі своїми шкільними знаннями англійської мови, зрозуміла, що вона переживає зараз дуже складний період у житті. Після історії з Вайнштейном її не запрошують зніматися, вона пішла проти Голлівуда.
Яким життям живе Роуз Макгоуен? Яка у неї велика корона, адже вона все ж таки світова зірка…
Трошки вона виглядає втомленою, сумною, зосередженою на собі. Знаєш, є такий епітет – “важка людина”. Ось вона – важка, від неї віяло важкою енергетикою. Але вона в певній мірі – моя молодість, і я була рада бачити її.
Мене особливо вразило, що Роуз Макгоуэн ходила в несуразній китайській сукні як на червону доріжку, так і на сцену Оперного зі спіччю. Чому стільки так званих “модних провалів” на червоній доріжці ОМКФ з року в рік?
Одеса – це вихований у портовому місті та з покоління в покоління жінки, щоб привернути моряків, одягалися яскраво, виглядали вульгарно – це вже на генетичному рівні. І червона доріжка – не виняток! Навіть якщо ви зберете всіх, проведете майстер-класи, як вдягатися на червону доріжку, як позувати, вони все одно зроблять по-своєму. Я особисто взагалі не реагую на це, і я не розумію, як можна ще через 10 років сміятися над цим.
І тим не менш про червону доріжку ОМКФ журналісти пишуть з року в рік, і проблема не лише в одеситках.
Особисто я спостерігаю протягом вже другого року велику кількість людей у дрес-коді. Деякі журналісти діють не дуже порядково, фотографуючи людей у русі або свідомо створюючи некрасиві кадри для того, щоб пізніше розповсюдити це в мережі. Послухай, фотографуй мене знизу! І у мене буде і подвійний підборіддя, і диспропорція тіла, і обличчя, і усього, що тільки можна!
Я особисто обговорювала цю тему з Вікторією Тигіпко, вона сказала: “будь ласка фотографуйте, ми з пресою дружим і те, що вони розміщують, це їх особисте право. Найбільш злочинні порушники дрес-коду звичайно не допускаються, але ми раді всім і критика тільки заохочує нас працювати ще краще”. А організація фестивалю вища! Я трохи знаю кухню фестивальну, і, повір мені, те, що робить команда ОМКФ, це заслуговує уваги.
До речі, ти була на Каннському кінофестивалі. В чому відмінність за атмосферою і організацією, пресі, дрес-кодом кінофестивалів у Каннах і в Одесі?
Порівнювати складно. Одеський кінофестиваль – молодий! А Канны проводять 70-й фестиваль, якщо не помиляюсь. Канны – це історія, це легенда, статус. В Каннах зовсім інші бюджети, інші спонсори, інша інформаційна підтримка. Але те, що робить Вікторія Тігіпко з командою – це рівень! Це реально рівень! Це івенти, вечірки, майстер-класи, програми, зустрічі з режисерами, пітчинги. Це все не просто…
Ці складні фестивальні фільми… Для чого таке кіно знімати, про що воно і для кого?
Це мій другий Одеський кінофестиваль, і я планую продовжувати свої візити, оскільки я люблю кіно і тут поповнюю список фільмів, які потрібно переглянути усім. Адже 95% фестивальних фільмів не виходять в український прокат, їх більше ніде не показують, а вони саме формують моду і тенденції у кіноіндустрії. Це еталонні роботи, які надихають, залишають враження, думки і дуже приємний післясмак, який лишається ще тиждень.
Фестивальное кино – знаешь, это как высокая мода, которая даёт идеи для массового дизайна (с) Монро
Щодо самого фестивалю, це – подія на кінематографічній карті Європи! За 10 років фестиваль перетворився на великий проєкт, який диктує кінематографічні тенденції. Особисто мені подобається те, чим мене “годують” на фестивалі! Я усім своїм знайомим рекомендую не жалітися і купити абонемент, оскільки це Одеса, це Україна, це поруч. Хоча б на кілька днів, але зануритися в атмосферу кінофестивалю. Тут можна кожен день ходити дивитися кіно зранку до вечора – так, це важко, але воно того варте! Це не ті блокбастери, це не ті розрекламовані кіноплівки з великими бюджетами, які демонструються в кіно.
Это – другое качество кино, знаешь, как другая, качественная еда, качественный досуг, качественная одежда. Вот Одесский кинофестиваль – это качественное кино (с) Монро
Я іщу фільми, які здатні мене вражати, які мають вау-ефект, коли ти виходиш з кіно, і у тебе змінюється життя, у тебе таке відчуття дивності, що хочеться… закурити! Хоча я не курю (сміється). Тому що кіно – це вічне мистецтво. Як фотографія, як образотворче мистецтво. Якщо телебачення можна замінити, наприклад, інтернетом, то кіно не заміниш нічим, і в цьому його магія! Щороку я від ОМКФ чекаю магії…
Я шукаю фільми, які здатні мене вразити, які мають вау-ефект, коли ти виходиш з кіно, і в тебе змінюється життя, у тебе таке відчуття дивності, що хочеться… покурити! Хоча я не курю (сміється). Тому що кіно – це вічне мистецтво. Як фотографія, як образотворче мистецтво. Якщо телебачення можна замінити, наприклад, інтернетом, то кіно не заміниш нічим, і в цьому його магія! Кожен рік я від ОМКФ чекаю магії…
Який фільм – фаворит серед побачених у тому році на ОМКФ?
Зараз ми саме переглядали конкурсний фільм “Монос”. Хоча я з нього вийшла, не моя це тема – насильство, важко такі фільми дивитися. Дуже мене вразив кінофільм “La Belle Epoque”, французька кіноплівка з Фанні Ардан у головній ролі, я сподіваюся, її покажуть у масовому прокаті. І я залишилась під враженням від одного з, можливо, найбільш відомих фільмів британського режисера Майка Лі (прим. “Пітерлоу”).
Ти – фестивальна людина? Як проводиш час, де поселилась і обідаєш, обов’язковий комфорт?
Я пам’ятаю, коли ми у нульових приїздили в Одесу, ми завжди йшли на Чкаловський нудистський пляж. Дві пляшечки пива і рибка з Привозу – просто круто! Голі зади та ми – молоді, веселі, пружні! Зараз це приміщення з кондиціонером, кіно, келишок брют десь на терасі – це максимум. Ми цього разу зупинились в апартаментах неподалік від Музкомедії. Дуже зручно – раз і ти в кінозалі. Зазвичай ми їмо вдома чи в кафешках, в Одесі дуже смачно годують. Ну і пляшечка рожевого “Французький бульвар” – завжди у моїй сумочці! Або ж у холодильнику (сміється).
Є такі місця в Одесі, які завжди відвідуєш? Дюк, Привоз, монетку в море кидати?
Одесу я ніжно кохаю, але я не ходжу на море під час Одеського кінофестивалю! Для мене є кінофестиваль окремо, а є курортна Одеса – також окремо. І вони ніяк не сходяться! От наблюдаю її другий рік влітку, і звичайно це дуже сумно, оскільки вона поступово руйнується! Старі історичні будівлі не реставруються, стоять заброшені, балкона обвалюються, провода якісь торчать. У Одесі відчуття безладу, покинутості і повного хаосу якось. Нажаль я пам’ятаю Одесу в нульових… Коли не було цих висоток, всіх цих пляжів, забитих кафешками і шезлонгами, і коли була свобода і простір, а море було чистим…
Але Одеса – це перш за все курортне місто, де є чудові ресторани з чудовою кухнею. Також там є чудовий кінофестиваль європейського рівня! Я просто підкреслю, якщо ви плануєте відвідати Одеський кінофестиваль, забронюйте готельні номери або квартири завчасно! І шукайте магію кіно…
Редактор світських хронік
