В українських кінотеатрах зявилася документальна стрічка Останній Прометей Донбасу (режисер Антон Штука), який вийшов у прокат 26 лютого 2026 року.
Варто зазначити, що фільм Останній Прометей Донбасу — це важлива та глибоко людська документальна стрічка, яка не просто фіксує події, а дає глядачеві зануритися у повсякденність війни. За жанром — документалістика, яка говорить не про великі політичні стратегії, а про конкретних людей, їхній вибір і ціною цього вибору.
Читати також: Прем’єра документального фільму «Останній Прометей Донбасу»: фільм Антона Штуки про енергетиків, що тримали світло на фронті
Про що фільм “Останній Прометей Донбасу”
Фільм розповідає про роботу Курахівської теплоелектростанції, однієї з останніх діючих ТЕС на території вільної частини Донеччини, яка працювала буквально на фронтовій лінії. Попри постійні обстріли, загрозу для життя та руйнування навколо, енергетики продовжують тримати станцію працюючою — буквально «дарувати світло» людям, поки це можливо. Згодом станція зазнає знищення, і команда стикається з вимушеною евакуацією.
Сильні сторони
• Емоційна сила історій — у центрі уваги не сухі факти, а живі люди: їхня сміливість, відповідальність і звичайні щоденні страхи. Це перетворює стрічку з «ще одного фільму про війну» на особисту драму, від якої важко відірватися.
• Візуальне враження — операторська робота передає як тягар важкої індустрії, так і неймовірну експресивність моментів під обстрілами. Кадри станції під вогнем, дим над горизонтом і напруга на обличчях героїв залишають сильні образи.
• Актуальність і значення — стрічка працює як документ часу: вона фіксує фази війни та тих, хто стояв на її «невидимих», але критично важливих позиціях.
Можливі слабкості
• Локальний фокус — для тих, хто не знайомий із сучасним українським контекстом війни й енергетикою, певні моменти можуть бути не зовсім зрозумілими без додаткової інформації.
• Менше драматичного конфлікту — це не художній фільм із штучно нарощеною напругою; емоційний вплив будується на реальних подіях і переживаннях, що може здатися «повільним» глядачам, звичним до динамічних сюжетів.
Враження загалом
Останній Прометей Донбасу — це не просто кіно про війну, а кіно про світло всупереч темряві — і в прямому, і в переносному сенсі. Воно змушує подумати про ціну, яку платять звичайні люди, і про те, як важливо цінувати працю тих, хто лишається вірним своїй професії й людським цінностям у надзвичайних обставинах.
Підсумок: глибоко людська, щира і важлива документальна стрічка, яка залишається з тобою надовго після титрів.
