Мої думки тихі: нова українська комедія з юмором, історією і шикарним акторським дуетом

“Мої думки тихі” – фільм-дебют молодого українського режисера Антоніо Лукіча. Приз у Карлових Варах, хороший відгук критиків та журналістів, і сам Антоніо, може, жартує, може, ні, називає свій фільм першою смішною українською комедією. Ну що ж. Я подивився. Посміявся. І високо оцінив.

1. Гарний необітний гумор

Фільм вийшов дуже смішним. При цьому гумор зовсім не схожий на те, що ми звикли бачити в українських комедіях. У фільмі нічого схожого на “кварталовське” або “камедиклабовське”. Гумор не будується на банальних історіях типу зять ненавидить тещу, кращий друг обделався за обіднім столом і подібних. Фільм смішить переважно комічністю склавшихся ситуацій. Комічністю поведінкою героїв у цій ситуації. І що головне, органічністю всіх сталося перипетій. Для повного поглиблення в авторський гумор Антоніо перед відходом на фільм гугліть на кожен раз таке як Мулін Руж, Твін Пікс, хто такий Месут Озіл та які папуги вміють говорити. Тоді прямо взагалі кайф буде. Але якщо вам раптом це зробити лінь, або у вас немає Ґуґла – не переживайте. Нічого страшного. Будете сміятися всього 73 рази замість 77-ми.

2. Цікава та оригінальна історія

Історія фільму розповідає про звукоінженера-фрілансера, який отримує замовлення записати звуки закарпатських тварин для нової гри на Playstation. На мою думку, досить нетривіально. Якщо замовлення буде виконано успішно – головний герой отримає можливість продовжити роботу в Канаді з хорошою зарплатою. І от, персонаж Андрія Лідаговського вирушає в Ужгород, де саме проживає його сім’я на чолі з рідною матір’ю (Ірма Вітовська).

3. Шикарний дует

Досвід Ірми Вітовської і дебют Андрея Лідаговського дивовижно прекрасно зійшлися в цій комедійній роуд-муві, я б навіть сказав бадді-муві, лише герої пов’язані чимось більшим, ніж просто дружбою. Пуповиною в минулому, наприклад. І так, Андрій, не дивлячись на відсутність досвіду в акторській професії, на мою думку, просто чудово передав образ такого собі представника молодого сучасного покоління. Нерозумний близьким фрілансер, любитель секондів, мріє про роботу за кордоном. Який відсоток з ваших 20-25-річних знайомих впізнає себе в подібному описі? В образі головного героя все це чудово сублімовано і передано Андрієм. Хоча Антоніо стверджує, що Лідаговський нікого не грав, а лише був собою. Ну можливо. Можливо.

4. Звукове супровідження

Фільм про звукоінженера не міг бути без класного саундтреку. Разом з героями глядач сидить в їхньому старому Volkswagen, слухає їхні розмови, лайли, дивиться закарпатський захід під Voyager – Intelestellar та інші атмосферні треки. До речі, приєднуйтеся до групи @MyThoughtsAreSilent на Facebook і будьте в курсі всієї інформації про фільм, його найближчий прокат і т.д. Псс, скоро туди викинуть підбірку саундтреків фільму. Там є що послухати, тож, вперед.

5. “Призначається всім матусям”

Саме цим титром закінчився фільм. “Мої думки тихі” добре розкривають сучасні українські відносини батьків і дітей. Моменти сімейної драми в цьому фільмі дуже добре контрастують з його комічністю. Надаючи певну пікантність фільму і потрібному йому серйозному підходу. Думаю, молоді люди в конфлікті персонажів побачили багато схожого зі своїми конфліктами з батьками. Питання лише в тому, чи змогли прийняти люди постарше те, що сварка передана режисером на екрані – це їх сварка з їхніми дітьми, що небажання мами у кіно відпускати своє чадо з гнізда – це небажання мами-глядачки відпускати своїх дітей з-під своєї опіки? Сподіваюся, що так.