Вона донька визнаного диригента Марка Резницького, та вирішила свою долю пов´язати зі співом, цирком та акробатикою. Її творчий шлях викликає захоплення, тому пропонуємо вам познайомитись з відомою українською співачкою, яка присвятила своє життя Національному цирку України, а вже потім вирішила ділитись знаннями та стати викладачем у Київській муніципальній академії музики імені Р.М. Глієра.
Ірино, ваш творчий шлях складає 25 років, розкажіть будь ласка, з чого все починалось?
Все почалось коли мені було 15 років, я тільки вступила у Київське державне вище музичне училище імені Глієра, а після першого семестру мене взяли у міжнародну циркову програму – співати разом ще з однією співачкою. На той час ми співали у дуеті.
Чи складно поєднувати акробатичні рухи і разом з тим співати на сцені?
Так, це непросто, оскільки завжди потрібно контролювати своє дихання, а в мікрофон-гарнітуру чутно усі звуки, навіть коли просто дихаєш. Ну і окрім того що займаєшся голосом, треба займатися ще й фізичною роботою та вправами.
Ви як визнана гімнастка зі стажем, які поради можете дати молодому поколінню?
Я не вважаю себе визнаною гімнасткою, все ж таки у мене оригінальний жанр, але порадати можу тільки це: не зупинятися і завжди працювати над собою.
Для багатьох це справжня мрія працювати у Національному цирку України, які для Вас основні плюси роботи вокалісткою в стінах цирку?
Це суцільні плюси, тому що це улюблена моя робота – співати з оркестром, танцювати разом з балетом, одягати гарні костюми, брати участь у цікавих постановках. Для мене це справжнє задоволення.
Крім того, Ви викладаєте у Київській муніципальній академії музики імені Р.М. Глієра, чи були у Вас зіркові студенти?
Зіркових студентів поки що не було, але всі талановиті це точно!
Чи не хотіли Ви самі спробувати велику сцену та виступати як сольна співачка?
Ні, ніколи мене не цікавила велика сцена та шоу-бізнес. Мені затишно і цікаво у свій сфері. До того ж я ще співала з багатьма джазовими колективами, також у сальса бенді Dislocados. А головне для мене це робота з нашим цирковим оркестром, диригентом якого є мій батько, народний артист України Марк Резницький. Разом ми брали участь у багатьох джазових фестивалях та концертах.
За ці 25 років, які ви виступаєте, які моменти вашої кар’єри найбільше вам запам’яталися?
За стільки років сценічної діяльності важко виділити лише кілька моментів, але найбільше мені запам’яталися перші великі концерти, коли відчуваєш, як глядачі по-справжньому сприймають мою творчість. Це було схоже на справжній обмін енергією, що спонукало мене продовжувати й удосконалюватися. Крім того, яскравими залишаються моменти, коли виступала за кордоном і мала можливість донести свою культуру та музику до аудиторії в інших країнах. Особливі спогади також пов’язані з колабораціями з талановитими музикантами — це завжди надихало і приносило новий досвід.
Як вашу творчість оцінює ваш батько, який також належить до творчої сфери?
Мій батько — це мій перший і найсуворіший критик, але водночас і найбільша підтримка. Він сам багато років працює у творчій сфері, тому завжди чесно говорить, що думає про мої виступи. Іноді його зауваження бувають досить гострими, але я ціную кожну пораду, адже це допомагає мені рости й ставати краще. Його висока оцінка для мене — це особлива нагорода, бо він знає, скільки сил вкладається в кожен виступ і пісню.
З ким ви ділитесь новинами про успіхи та досягнення? Протягом вашої кар’єри їх було чимало.
Найперше, я завжди ділюся своїми успіхами з рідними — з батьками та близькими друзями, які підтримували мене від самого початку. Їхня реакція дуже важлива для мене, бо вони розділяють не лише мої перемоги, а й моменти невдач. Також я завжди дякую своїм шанувальникам, які підтримують і надихають мене на нові досягнення. Без них не було б цієї кар’єри, тому я часто ділюся своїми успіхами й з ними, як через соціальні мережі, так і особисто, коли маю таку можливість.
Розкажіть, будь ласка, про ваш секрет успіху та як завжди мати натхнення для того щоб виходити на сцену?
Я вірю, що секрет успіху — це наполегливість, самовдосконалення і любов до того, що робиш. Коли робота приносить радість, вона стає способом життя. Що стосується натхнення, я завжди знаходжу його в людях, в історіях, які вони розповідають, у спогадах і переживаннях. Кожен виступ для мене — це можливість знову поділитися своїми емоціями та переживаннями з публікою. Коли я бачу, як слухачі реагують на мою музику, це наповнює мене новою енергією та бажанням продовжувати творити.
