5 лютого у київському кінотеатрі «Жовтень» відбувся допрем’єрний показ фільму «Інший (more…)
Зірки на прем’єрі українського мультфільму “Мавка” – світські хроніки
У Києві відбулася гучна прем’єра анімаційного фільму “Мавка. Лісова пісня”.
У Києві, у кінотеатрі “Оскар” (ТРЦ Gulliver), відбувся прем’єрний показ найочікуванішого анімаційного фільму виробництва Animagrad (FILM.UA Group) — “Мавка. Лісова пісня”. Відсьогодні, 2 березня, мультфільм у кінотеатрах України.
Захід відвідала творча команда анімаційного фільму: генеральна продюсерка Ірина Костюк, креативна продюсерка Анна Єлісєєва, продюсери Сергій Созановський та Єгор Олесов, режисер Олег Маламуж, сценарист Ярослав Войцешек, артдиректор Крістіан Коскінін, художниця з костюмів Ольга Навроцька і команда Animagrad.
Вперше свою роботу на великому екрані побачили зіркові голоси мультфільму — фронтвумен гурту The HARDKISS Юлія Саніна, лідер культового гурту “Воплі Відоплясова” Олег Скрипка, народна артистка України Ніна Матвієнко, актори Наталка Денисенко, Назар Задніпровський, Андрій Мостренко.
У столиці привітати команду стрічки завітали друзі, партнери, представники кіноіндустрії, медіа та шоубізнесу: актори Ксенія Мішина, Григорій Бакланов, Анастасія Цимбалару, Юрій Ткач, Інна Приходько, Леся Самаєва, Арам Арзуманян, Андрій Самінін, Наталія Бабенко, Олексій Тритенко, режисер Ахтем Сеітаблаєв, продюсер та режисер Олексій Гладушевський, телеведуча і співачка Даша Астаф’єва, український телеведучий, продюсер і шоумен Олексій Дурнєв, український бізнесмен, блогер і меценат Гарік Корогодський, хореограф Женя Кот з дружиною Наталією Татаринцевою, міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, народний депутат України Павло Сушко, голова Державного агентства України з питань кіно Марина Кудерчук, композитор Євген Філатов (The Maneken), співачки Оля Полякова та Анна Трінчер, співак Enleo.
Гості премʼєри першими побачили одного з персонажів майбутньої вистави “Мавка.Шоу”, яка створюється за мотивами мультфільму та планується до показів у двадцятии містах України в межах великого гастрольного туру, який відбудеться вже цієї весни.
Генеральним медіапартнером проєкту є канал “1+1”.
Більше новин зі Всесвіту Мавки шукайте на офіційних сторінках анімаційної стрічки та «Кіноманії» в соцмережах:
https://www.facebook.com/KinomaniaFilmDistribution
https://www.instagram.com/kinomaniafilmdistribution/
Памʼяті актора Паші Лі – кошти від фільму “Мирний-21” підуть на допомогу військовим
Один з головних героїв фільму актор Павло Лі трагічно загинув 6 березня 2022 від обстрілів російських окупантів в місті Ірпінь, де з початком повномасштабного вторгнення працював у волонтерському штабі міської ради.
10 гривень із кожного придбаного квитка на фільм «Мирний-21» передадуть фонду «Повернись живим»!
Із 22 лютого 2023 року в широкий національний прокат виходить воєнна екшн-драма режисера Ахтема Сеітаблаєва. Це історія про прагнення до свободи, довіру та відданість, заснована на реальних подіях. Продажі квитків вже відкрито.
В основі сюжету стрічки — події 2014 року, початок вторгнення окупаційних військ росії в Луганській області. Це другий фільм режисера Ахтема Сеітаблаєва, який оповідає про героїчні історії українських воїнів, і друга масштабна колаборація з фондом компетентної допомоги армії «Повернись живим».
«Ми співпрацювали з фондом “Повернись живим” 2017-го. Тоді, під час прокату стрічки “Кіборги”, 5 гривень з кожного купленого квитка перерахували на допомогу родинам загиблих захисників Донецького аеропорту. Наразі ж ми збиратимемо кошти для закупівлі розвідувально-ударних комплексів, що допоможуть побратимам та посестрам на фронті, і перерахуємо з кожного проданого квитка 10 гривень», — ділиться режисер та генеральний продюсер фільму Ахтем Сеітаблаєв.
10 гривень з кожного проданого квитка на фільм «Мирний-21» спрямують на купівлю розвідувально-ударного комплексу (РУК) зі 120-мм мінометами для 111-ої окремої бригади територіальної оборони Луганської області. Комплекс складається із 6 мінометів і 3 пікапів, а також засобів зв’язку, живлення, аеророзвідки, оптики. Ціль збору — 10,8 мільйона гривень. Станом на 15 лютого в межах проекту «Довгі РУКи ТрО» вдалося зібрати вже 46% від потрібної суми або 4,98 мільйона.
Команда фільму «Мирний-21» із перших днів повномасштабної війни всебічно сприяє перемозі і на фронті, і в тилу. Ахтем Сеітаблаєв та Олексій Тритенко служать у лавах ТрО ЗСУ. Також в ряди ЗСУ вступив актор Максим Девізоров, а актор Роман Ясіновський перші місяці війни присвятив волонтерський роботі — будучи вправним та досвідченим водієм, він займався логістикою: перевозив речі, екіпірування та транспорт для бійців.
Мирний-21 – новий фільм Сеїтаблаєва вийде вже в лютому
Попри активні бойові дії та блекаути нова стрічка Ахтема Сеїтаблаєва вийде в кінотеатрах в лютому, напередодні річниці сумно звісної дати початку російського вторгнення в Україну. Адже якщо не знімати кіно зараз, то за що ми тоді воюємо, вважає режисер, повторюючи слова класика.
Фільм Ахтема Сеітаблаєва «Мирний-21» – історія спротиву Луганського прикордонного загону російським диверсійним угрупуванням у 2014 році. Вихід стрічки творці планували приурочити до Дня українського прикордонника у квітні 2022 року, натомість вихід у широкий прокат заплановано на 22 лютого 2023 року.
«Кожен день мене запитують “коли ж фільм вийде в прокат?”. I ми самi чекаємо прем’єри з нетерпінням. Цей фільм важливий для нас. Ми присвячуємо це кіно загиблому Паші Лі, який грає у нашому фільмі капітана Осіріса, і для якого ця роль стала останньою. Присвячуємо всім воїнам, які виборювали свободу та незалежність України останні 8 років. Всім захисникам та захисницям нашої країни, які змінили своє життя заради нашого мирного майбутнього», – поділився режисер та генеральний продюсер фільму Ахтем Сеітаблаєв.
Зйомки розпочали у вересні 2021 року. Стрічку фільмували у Києві та у Військовій частині міста Васильків Київської області (Об’єднаний навчальний центр Повітряних Сил). Наразі фільм знаходиться на етапі постпродакшену.
Над «Мирним-21» працювали одразу три сценаристи. Ярослав Яріш, Сергій Касторних та чинний полковник Державної прикордонної служби Анатолій Коцюрба – Його запросили, аби максимально точно й коректно показати на екрані специфіку військової служби.
“Блекаут в Україні плани суттєво підкорегував. Кожен з членів команди постпродакшену має власний квест: знайти студію, де є світло або генератор, завантажити матеріали, зробити рендер файлів фільму. І так по колу”, – ділиться співпродюсерка фільму Марія Дончик.
СЮЖЕТ
Історія про довіру і її відсутність на тлі подій, які розгортаються на сході України на початку 2014 року. Головна тема розкривається через призму луганського прикордонного загону, бійців якого сепаратисти та російські спецслужби марно намагаються змусити зрадити свою країну. В фільмі зображено події червня 2014 року, які відбулися на прикордонні Луганщини. Тоді російські спецслужби та сепаратисти намагалися схилити бійців луганського прикордонного загону зрадити Батьківщину – тим самим повторити кримський сценарій: захопити українські території без бою. Попри відсутність досвіду, за рішенням діючого командира, загін вступив в бій.
У ролях: Андрій Самінін, Максим Девізоров, Євген Ламах, Роман Ясіновський, Віктор Жданов, Олексій Тритенко, Марія Штофа, Лорена Колібабчук, Павло Лі, Андрій Мостренко, Лариса Руснак, Зоя Власенко, Сергій Фролов, Ігор Димов, Олег Стефан, Анатолій Ященко, Богдан Жданов, Олександр Бегма, Євген Черніков, Ярослав Безкоровайний, Марія Головацька, Олександр Кравченко, Віталій Бельський, Віталій Крапива
Дистриб’ютор: «Кіноманія», FILM.UA Distribution
Жанр: воєнна драма
Тривалість: 117 хв
Прем’єра в Україні: 22.02.2023.
У кінотеатрах з’явилася квест-комедія «ДЕ ГРОШІ» з DZIDZIO та Адою Роговцевою
На екранах кінотеатрів Дзідзьо, Ада Роговцева та багато інших класних українських акторів! Суперкомедія “ДЕ ГРОШІ” вже в прокаті.
Якщо ви хочете зіграти головну роль у кіно, зніміть цей фільм самі! Цим правилом керуються багато кінодіятели, а також співак Михайло Хома він же DZIDZIO.
Точно тому він виступив режисером-постановником і водночас сценаристом свого нового фільму – пригодницької квест-комедії «ДЕ ГРОШІ».
Бюджет – фільма 27 мільйонів гривень за підтримки Госкіно, а cюжет простий, але цікавий.
За сюжетом піаніст-авантюрист Міша, щоб знайти гроші на звільнення друга із-під арешту, працює у старої господині таємничого будинку-квесту. Але він не знає, що питання “Де гроші” цікавить не лише його. Усі в цьому будинку шукають гроші.
Ролі виконують: Ада Роговцева, Михайло Хома, Анна Буткевич, Ахтем Сеітаблаєв, Віктор Андрієнко, Володимир Остапчук, Олексій Тритенко, Юрій Горбунов, Володимир Заднепровський, Євген Сморигін, Наталія Холоденко, Назарій Гук та інші.
До речі, пригодницькій комедії-квесту «ДЕ ГРОШІ» присвоєно індекс фільму без обмеження аудиторії глядачів, а саме «ЗА» (загальна аудиторія). І це означає, що цей фільм можна дивитись всією родиною.
З 21 жовтня “ДЕ ГРОШІ” вийшли в усеукраїнський прокат, а це означає, що фільм тепер у кожному кінотеатрі країни!
Урочиста презентація фільму “Номера” від режисерів Сенцова та Сеітаблаєва: деталі та враження
У Києві відбулася урочиста допрем’єрна презентація іронічної антиутопії «Номера» від режисерів Олега Сенцова та Ахтема Сеітаблаєва. Фільм виходить у широкий прокат 19 листопада. Спеціальна допрем’єрна демонстрація стрічки відбулася на найбільшому екрані країни – у кінотеатрі «Київська Русь».
Представники ЗМІ були першими, хто побачив стрічку. Після показу відбулася прес-конференція з участю творчої команди фільму – спірежисера Ахтема Сеітаблаєва, продюсера Анни Паленчук, актора і виконавця ролі Нуля Віктора Андрієнка, а також спеціальних гостей – заступника міністра культури та інформаційної політики України Ростислава Карандаєва та співвласника столичної мережі АЗС KLO, яка виступила партнером фільму, В’ячеслава Стешенка. Модерував прес-конференцію співвласник кінотеатру KINO42 та засновник дистриб’юторської компанії 86PROKAT Ілля Гладштейн. Олег Сенцов, автор п’єси та спірежисер фільму, не зміг бути присутнім – він у Кривому Розі знімає свій наступний повнометражний фільм «Носоріг».
Співрежисер фільму Ахтем Сеітаблаєв:
«Мені п’єса дуже сподобалася, я в принципі люблю театр парадокса. Вона дуже сильно нагадала мені п’єсу, якою я захоплювався у студентські роки, – “У очікуванні Годо” Семюеля Беккета. Мені якось одразу здалося, що я знаю, про що кожна сцена, і досить чітко відобразилося, що рухає персонажами цієї історії. І для мене це зав’язалося в яке загальне відчуття, що це так би мовити дуже страстні люди, бажаючи змінити світ навколо себе і знайти у глибині себе те, що, можливо, допомогло б найти, якщо не відповіді на всі питання, то принаймні на одне – “хто я”».
Гостями торжественного показу стали актори і команда фільму, друзі і партнери стрічки, представники кіноіндустрії, державного сектору та медіабізнесу: лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук, політичний діяч Олексій Гончаренко, сценаристка Наталія Ворожбит, ведучий Тимур Мірошниченко, бізнесмен і продюсер Іраклі Макацарія, а також постійні відвідувачі кінотеатру «Київська Русь».
Поки гості збиралися, в фойє лунала музика з фільму від музиканта і композитора Милоша Елича. Незабаром офіційний саундтрек стане доступний на найпопулярніших стрімінгових платформах. Нагадаємо, що у музичній композиції на фінальних кадрах фільму звучить голос Святослава Вакарчука, який взяв участь у записі за запрошенням Милоша Елича.
Святослав Вакарчук, музикант, лідер групи «Океан Ельзи»:
«Це складний фільм, не варто чекати від нього розваг. Він змушує задуматися. І це важливе кіно, оскільки воно про людське гідність і людську свободу. Кожен, хто вважає свободу і гідність своїми основними цінностями, просто повинен його подивитись».
Фільм «Номера» – спільне виробництво України (435 FILMS за підтримки Міністерства культури України), Польщі (Apple Film Production за підтримки Polish Film Institute), Чехії (Česká Televize) та Франції (Canal+).
Промо-кампанія відбувається за фінансової та інформаційної підтримки Державного агентства України з питань кіно.
Генеральний медіа-партнер промо-кампанії: канал “Україна”
Партнери промо-кампанії: столична мережа автозаправочних станцій KLO, Amnesty International в Україні, Польський інститут в Києві.
Медіа-партнери промо-кампанії: Нове час, Vertigo, Радіо Свобода, Країна ФМ.
“Номера”: фільм Олега Сенцова і Ахтема Сейтаблаєва – огляд, сюжет та враження
Довгоочікуване творіння двох відомих українських режисерів Ахтема Сеїтаблаєва і Олега Сенцова виходить у прокат. Унікальний фільм, який створювався у в’язниці у дорученні.
Світова прем’єра фільму “Номера” відбулася в лютому 2020 року в рамках програми Berlinale Special ювілейного Берлінського кінофестивалю (Berlinale) за участі творчої команди. Стрічка отримала позитивні відгуки від почесних гостей та критиків, які особливо відзначили талановиту акторську гру та лякаючу пророчу актуальність подій фільму в сучасному світі.
За основу фільму було взято п’єсу “Номера”, написану Олегом Сенцовим ще до ув’язнення, у 2011 році. Остання редакція була зроблена в слідчому ізоляторі у Лефортово в Москві. У 2018 році було поставлено виставу, над якою працювали режисер-постановщик Тамара Трунова та художник-постановщик Юрій Ларіонов. Прем’єра відбулась на “Сцені 6” в “Довженко-Центрі” і пройшла з аншлагом. Перша презентація проекту повнометражного фільма за п’єсою відбулась в 2018 році в рамках пітчингу Одеського міжнародного фестивалю, де продюсер Анна Паленчук представила листа Олега про намір брати участь у виробництві фільму через решітку. Над фільмом працював тандем двох режисерів – Олега Сенцова, який під час роботи над фільмом перебував у виправній колонії № 8 “Білий ведмідь” у місті Лабитнангі, та Ахтема Сеїтаблаєва, який допомагав уособлювати задум на зйомочній площадці разом із продюсером фільму Анною Паленчук. Робочий процес Олег і Ахтем обговорювали в листах. Протягом розробки фільму Олег Сенцов дотримувався голодування, яке тривало 145 днів.
Про фільм «Номера»
Художній фільм “Номера”, створений за однойменною п’єсою Олега Сенцова, розповідає про ув’язнене суспільство, яке намагається подолати свої страхи та отримати волю. У світі Номерів все підпорядковується суворій системі та верховному правителю – Нулю. Десять героїв вже звикли бігати по колу і робити все за книгою Правил. У них немає можливості вибирати, як жити і кого кохати. Проте життя змінюється з появою нового мешканця, якому невідомі існуючі закони. Це руйнує спокій пасивної влади. Несподівано непохитна віра Номерів тріщить на шматки. Вони хочуть самостійно вирішувати свою долю, отримати імена та створити новий світ, де пануватимуть їхні закони.
Фільм – спільне виробництво України (435 FILMS за підтримки Міністерства культури України), Польщі (Apple Film Production за підтримки Polish Film Institute), Чехії (Česká Televize) і Франції (Canal+).
Промо-кампанія відбувається за фінансової та інформаційної підтримки Державного агентства України з питань кіно.
Генеральний медіа-партнер промо-кампанії: канал «Україна»
Партнери промо-кампанії: столична мережа автозаправних станцій KLO, Amnesty International в Україні, Польський інститут в Києві.
Медіа-партнери промо-кампанії: Новое время, Vertigo, Радіо Свобода, Країна ФМ.
Режисери: Олег Сенцов, Ахтем Сейтаблаєв
Оператор: Адам Сикора
Автор сценарію: Олег Сенцов
Продюсери: Анна Паленчук, Даріуш Яблонський, Віолетта Камінська, Ізабелла Войцик
Композитор: Мілош Елич
Хореограф-постановник: Альона Шоптенко
У ролях: Олександр Ярема, Ірина Мак, Віктор Жданов, Лорена Колібабчук, Денис Роднянський, Олена Узлюк, Євген Черніков, Агата Ларіонова, Олександр Бегма, Марія Смолякова, Максим Девізоров, Євген Лебєдин, Олег Карпенко, Олександр Лаптій, Віктор Андрієнко
Жанр: іронічна антиутопія, драма
Рік: 2019
Виробництво: Україна (435 ФІЛЬМІВ за підтримки Міністерства культури України), Польща (Apple Film Production за підтримки Polish Film Institute), Чехія (Česká Televize), Франція (Canal+)
Тривалість: 102 хв
Український режисер Ахтем Сеітаблаєв: ексклюзивне інтерв’ю про фільми “Захар Беркут” і “Додому”
Український (і кримськотатарський) режисер Ахтем Сеітаблаєв у цьому році працював насичено: у цьому місяці ми дивилися його фільм “Захар Беркут”, який відзначить Україну перед світом. У цьому ж місяці українці ознайомилися також з акторською роботою Ахтема – фільм “Додому”, який зараз вже у кінотеатрах. Що стоїть за цими фільмами, які враження від них злітіли у колег та для чого це взагалі – у ексклюзивному інтерв’ю.
Вашу роль в фільмі “Додому” високо оцінили в Каннах. А як оцінили цей фільм в Одесі? Ведь українці вперше його побачили саме на Одеському кінофестивалі.
Дуже тепло прийняли! Коли пішли фінальні титри і повний глядацький зал палацу фестивалю аплодував. Коли десять хвилин зал стоїть і аплодує тобі за твою роботу, це дуже хвилююче, дуже мотивуюче, приємно божевільно! Багато абсолютно незнайомих людей підходили потім протягом всього фестивалю і дякували за роль. Деякі знайомі, колеги по професії говорили: “Ахтем, не ображайся, але мабуть це краща твоя роль на сьогоднішній день”. Це все звісно безумно приємно.
[irp posts=”23643″ name=”Рецензия Домой” 2019″]
Ну і відповідально звісно, адже хочеться, щоб кожна нова робота була кроком вперед у професії. Але бути достатньо реалістичною людиною, ти розумієш, що така акторська удача трапляється іноді раз у житті або в кращому випадку кілька разів. Я дуже сподіваюся і мрію, що ще буде така можливість в житті взагалі: подібного роду драматургічний матеріал і всі ті сприятливо складені обставини – команда, драматурги і зустрічі, грубо кажучи, один з одним у потрібний час у потрібному місці…
А в Каннах волновались, наверное, еще больше?
Скажу, що хвилювався в Одесі на показі набагато більше, ніж у Каннах. Це без зайвого кокетства, якогось там снобізму. Просто я до Канн прилетів майже під самий показ, двома літаками, після трьох нічних змін і був настільки втомлений, що не було практично сил на переживання. Тільки ближче до фіналу цього фільму я відчув хвилювання, бо розумів, що він зараз закінчився і мені хвилювало чекати реакції зала. А в Одесі мене почало “колбасити” від самого початку!
Чому так?
Таким чином, ти розумієш, що фільм дивиться глядач, який інформаційно поглиблений не на всі сто відсотків… Чого гріха таїти, в Україні досить багато людей живе і не знає, що в країні йде війна. Тобто вони знають, але для них це як новини Гватемали в вечірньому випуску по телевізору, це все “де-небудь там”. З іншого боку – достатня кількість людей, кого ця війна зачепила, обпекла, забрала близьких, змусила виїхати з дому. І, звичайно, вони дуже чутливі до будь-якої фальші: як по відображенню подій, так і по роботі акторів, наскільки вони достовірно існують на екрані, через те що оголені нерви. Навіть якщо він не може з професійної точки зору оцінити роботу, то з точки зору відчуття правдивості у емоціях, у розповіді історії все це на якомусь фізіологічному рівні. Плюс те, що ти виставляєш фільм на батьківщині – все це мене турбувало набагато більше…
Який фільм є фаворитом серед побачених на ОМКФ? За кого голосували?
Розумієте, яка штука. Я всередині цього кінофестивалю був тісно задіяний – я проводив майстер-клас, брав участь на Кіноринку, де представляв Захара Беркута як режисера, фільм “Додому” я грав у ролі актора, фільм “Іван Франко” також грав у ролі актора… Потім з моєю відмінною колегою Риммою Зубиною одночасно озвучували кримсько-татарську казку, яку показали на ОМКФ. Посеред фестивалю я поїхав на зйомки в Львів. І це все заборонило мені побачити більшу частину фестивального контенту.
Я встиг подивитись, власне кажучи, два фільми – фільм-відкриття, французький фільм (“La belle époque”), і фільм колумбійського режисера, як він називався, отче. Він отримав премію на міжнародному конкурсі за кращу режисуру (“Монос”, реж. Алехандро Ландес). Звичайно, я чув і про “Дилду”, і про “Паразитів”, і про грузинський фільм, з яким “Додому” поділив гран-прі фестивалю. Але, на жаль, ще не бачив…
Чому ви не стали робити прем’єру “Захара Беркута” на ОМКФ, а лише провели прес-конференцію?
Це не була прес-конференція, а показ тизера-трейлера і стратегії промоції фільму і його потенціалу в рамках Кіноринку. Ну, по тій простій причині, що фільм ще не був завершений у виробництві! Ну, і потім у фільма є запланована дата прем’єри, 10 жовтня. І фільм не брав участь у конкурсі. Це абсолютно продумана частина стратегії просування фільму, яка не передбачала показ на ОМКФ.
Чи зробили селфі з Роуз Макгоун і Катрін Денев?
Ні. Не сприймайте це як кокетство або амікошонство, я розумію, наскільки вони вразливі. Тому я захоплювався із сторони (сміється).
Кого мрієте побачити на ОМКФ зі світових зірок ?
Дуже великий список, дуууже великий! Звичайно, як Аль Пачино, і Роберта Де Ніро, Стівена Хоффмана, Крістофера Вальца, Тарантіно. Це надає ще одне чудове звучання Одеському кінофестивалю – приїзд таких зірок. І певну статусність, і інтерес. Зазвичай з таких зустрічей на кінофестивалях народжуються нові ідеї і спільні проекти. Ну і для громадянина, маю на увазі людей, які не працюють на території кінопродукції, але знають, хто така Катрін Денев, приїзд зірки такого рівня сюди, в Україну, в Одесу, – це підтвердження, власне кажучи, не місцечковості фестивалю. А фестивалю відкритого і спілкуючогося з усім світом. Це дуже багато з точки зору промоції фестивалю, і його рівень говорить для глядача.
У чому відрізняється за атмосферою та організацією, пресою, дрес-кодом фестиваль у Каннах та в Одесі?
У Каннах дрес-код ще жорсткіший, це зрозуміло. Ну і Канны – найбільший кінофестиваль у світі взагалі. Мені складно судити так глобально про організаційну сторону Каннського фестивалю, але я відмінно розумію обсяг та рівень відповідальності, з якими стикаються вони. Це величезна робота! Ну і потім Каннський кінофестиваль – це фестиваль з вже великою традицією, наробками, креативом та так далі. Якщо порівняти вік обох фестивалів, то Одеський ще в підлітковому періоді.
Що можете сказати про рівень організації ОМКФ?
Я безумно горд за степень організації, настрій. Деякі виникаючі проблеми вирішуються во-перше професіонально, во-вторих у доброму настрої. Не даремно кажуть, що Одеський кінофестиваль (і це підтверджено цифрами) – найбільший за глядацькою аудиторією, включаючи Східну Європу. І грамотно розподілити ці великі потоки людей, починаючи від питань місць показів, івентів і до таких показів, як на Потьомкінських сходах, з живим оркестром та демонстрацією фільму з посадкою глядачів – це ж потребує величезних організаційних зусиль. Я не ставив би проводити якісь паралелі і порівнювати, тому що давайте, люди, будемо коректні до всіх. Коли Одеський кінофестиваль оживе такий відрізок життя, як Каннський, переконаний, він не стане через це гіршим.
Ваш проект “Причина наслідок результат” – про що він, розкажіть
Я категорично проти, коли подібні події називають майстер-класами, але це, ймовірно, зручніше. Тому що це, скоріше, форма спілкування з колегами і глядачами, коли ти ділишся якимось своїм особистим досвідом, як виникає ідея, як відбувається її втілення, починаючи від перших тех пропозицій, і все, що супроводжує це, і вибір локацій, створення акторського ансамблю, і спосіб рішення. І коли ти слухаєш питання тих, хто приходить на таку зустріч, ти в чому-то переконуєшся ще раз, підтверджуєш правильність рішень.
Або навпаки чуєш деякі речі, які приводять тебе до інших думок. Але вони чудові тим, що ти перебуваєш у непосредньому живому діалозі з людьми, які прийшли. У певному сенсі ти також моніториш цікавість як глядача, який не працює в кінопродукції, так і твоїх колег до трендів, інтересів потенційного глядача, жанрів, манери, стилю. Наша професія, між іншим, чудова тим, що в ній не існує потоку, і ти ніколи не зможеш сказати собі, що ти знаєш все або ти знаєш достатньо, і тобі більше не потрібно.
Ви фестивальна людина?
Ні. Я не великий шанувальник у повній мірі бути задіяним у всьому фестивальному житті. Я маю на увазі вечірні заходи. Я достатньо сковано себе відчуваю і тому. Ну і можливо ще тому, що більшу частину життя я проводжу з достатньо невеликою кількістю людей – як на зйомочній площадці, так і в театрі. Тому я будь-який фестиваль розглядаю перш за все як можливість побачити те, чого я майже не побачу у вільному доступі – у кінотеатрі або в інтернеті. В першу чергу суто професійний інтерес. Якщо є настрій, то я не те, що там бірюк і закриваюся в номері і нікуди не виходжу. Але все більше помічаю, що такого прямого поклику прям піти і до ранку смакувати всі прелюдії фестивального життя, ну практично немає.
Де ви зупинилися, який готель ви обрали?
Я ничого не вибирав. Я ж учасник фестивалю, мені надали готель у чудовому місці. Я всім задоволений, хороші умови, уважні люди, все абсолютно в комфортній досяжності.
Ваші улюблені місця в Одесі?
Ні, я не встигав, як там. Я не встигав фільми подивитися, а ви кажете про улюблені місця ходити. І на море в тому числі теж не був. Я не особливо оригінален – то і Дерибасівська, і вулички Одеси, і моє. Я не великий знавець Одеси як такої. Але сам місто мені дуже подобається.
Де ви обідаєте в Одесі? Наприклад, хотдоги або лише ресторани з видом на море?
Я достатньо не привередливий у їжі, в основному риба і овочі. Одеса – одна з кулінарних столиць України і те різноманіття страв, які ти можеш знайти на Привозі або в якомусь невеликому закладі домашнього типу. Ти їси якусь ексклюзивну страву, і вона смачна, як вдома. Для мене особисто два міста в Україні асоціюються з таким гастрономічним задоволенням – це Львів і Одеса.
Отже, ресторан з видом на море не є обов’язковим для більшого задоволення?
Ну якщо все поєднується, і смачна кухня, і чудовий вид, то це плюс і бонус. Але в ресторані найголовніше це їжа. Ви можете сидіти з видом на море, але є абсолютно огидне щось, не думаю, що вам то сподобається. І навпаки – сидіти в достатньо скромному закладі, окей, без виду на море, десь у глибі міста, але при цьому безумно смачна їжа – ви туди повернетесь, обов’язково, тому що за цим туди йшли.
Ваші цілі і очікування від цього ОМКФ?
Спочатку емоції! У різних відтінках. Захоплення чудовими фільмами, радість тому, що ти безпосередній учасник цього події, і велика мотивація працювати в цій професії.
У Києві відбулася прем’єра фільму “Додому” Нарімана Алієва: дата виходу, гості та досягнення
У Києві відбулася торжественна прем’єра драми “Додому” Нарімана Алієва, національного кандидата на премію “Оскар” у категорії “Кращий міжнародний фільм”. Фільм вийде в широкий український прокат 7 листопада.
5 листопада в столичному кінотеатрі «Оскар» (ТРЦ Gulliver) відбулася урочиста прем’єра фільму «Додому». Фільм представили особисто режисер, виконавці головних ролей Ахтем Сеїтаблаєв та Ремзі Білялов, і творча група фільму.
Світова прем’єра фільму відбулася в програмі «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю. Україні фільм був вперше показаний в рамках міжнародної конкурсної програми Одеського кінофестивалю, де «Додому» завоював Гран-прі – «Золотого Дюка», який присуджується за результатами глядацького голосування. Також до досягнень Нарімана Алієва належить головний приз Міжнародного кінофестивалю у Бухаресті (BIFF).
Гостями прем’єрного показу стали: Святослав Вакарчук, Джамала, Олег Сенцов, Жан Беленюк, Анна Копилова, Рефат Чубаров, В’ячеслав Соломка, Дядько Жора, Єгор Олєсов, Олексій Тритенко, Сергій Висоцький та інші.
Про що фільм “Додому”
Історія кримського татарина Мустафи. Двоє його синів поїхали до Києва після анексії Криму. Розповідь починається з того, що загинувший його старший син Назим, і батько відправляється до столиці, щоб повернути молодшого сина Аліма додому, а старшого поховати в Криму відповідно до мусульманських традицій. Головні ролі в картині виконали відомий український актор і режисер Ахтем Сеітаблаєв і актор Ремзі Білялов. Продюсером стрічки виступає Володимир Яценко (“Атлантида”, “Дике поле”), а його міжнародним просуванням займається компанія Wild Bunch.
Зараз фільм “Додому” продовжує збирати нагороди. Стрічка стала триумфатором другої Національної премії кінокритиків України КІНОКОЛО – вона була відзначена як кращий фільм року, а Нариман Алієв і Ахтем Сеітаблаєв отримали нагороди як кращий режисер і актор.
«Додому» також був визнаний кращим іноземним фільмом 7-го Міжнародного Босфорського кінофестивалю в Стамбулі; де Ахтем Сеїтаблаєв також отримав премію за кращу чоловічу роль. Фільм Алієва також був показаний в рамках фестивалю українських фільмів у Варшаві, де він отримав приз глядацької симпатії.
Також «Дім» увійшов до лонг-листу 77-ої премії «Золотий глобус» і буде змагатися за номінацію на премію Голлівудського асоціації іноземної преси в категорії «Кращий фільм іншомовною мовою».
Лента створена за підтримки Міністерства культури України, дистриб’юція здійснюється за промопідтримки Госкіно України. Партнер прем’єрного показу – ресторан кримськотатарської кухні Musafir. Медіапартнери: Наше радіо, Фокус, Теленеделя, Корреспондент, Platfor.ma, Moviegram
Додому – дивитися фільм чи ні
25 жовтня в рамках Київського тижня кінокритики був представлений дебютний фільм Нарімана Алієва «Додому».
Мабуть, сюжет фільму вам вже відомий. Але для тих, хто не в курсі – повторю. Фільм розповідає історію, як Мустафа (роль якого зіграв Ахтем Сейтаблаєв) разом зі своїм молодшим сином Алімом (Ремзі Білялов) перевозять тіло загиблого на війні сина з Києва на батьківщину в Крим.
Можливо, я багато на себе беру, але осмілюся поділити фільм на дві частини. До інциденту на кордоні з Кримом і після. Чому? У мене склалося відчуття, що ці дві частини картини складені різними людьми. Досить сильно вони сідалі як з точки зору режисури, так і драматургії. Після показу “Додому” продюсер фільму Володимир Яценко сказав, що фільм знімався в хронологічному порядку щодо сюжету. Тобто вся знімальна команда пройшла той же шлях, що і герої протягом зйомок. І, можливо, авторський цех за цей час сам піднабрав досвіду, тому що за останніх хвилин 40-50 фільм показав високий рівень якості з точки зору авторського європейського кіно, а от на початок важко кинути пару камінчиків.
Перше, що мені не сподобалося, це сама експозиція і початок конфлікту між батьком і сином. Мустафа хоче, щоб Алім залишився в рідному краї після похорон брата, тим часом як Алім мріє жити і навчатися в Києві. Все було б непогано, але цей конфлікт відбувається тільки у діалогах, діалогах настільки прямих, що віра в те, що на екрані справжні люди, а не персонажі якогось фільму, раптово зникає.
Другий умовний мінус варто віднести до виконавця ролі Аліма. Так, він непрофесійний актор, але можна було б заставити його зіграти хоча б одну емоцію. Його гра, як під час сварок з батьком, так і при виді мертвого брата, при спілкуванні з дівчиною, під час бійки – однакова. Я звісно не знаю, можливо це було творчою метою зробити одного з головних персонажів абсолютно відчуженим, але якщо це так, то для чого?
Третє – епізод з дружиною загиблого Назіма. Він триває кілька хвилин лише з метою проговорити мотивацію Мустафи, його незадоволення вибором сина собі співзірниці та тим, що татари та українці дуже різні. Після цього епізоду є ще пара сцен, де Алім розмовляє з дружиною Назіма, в яких знову проговорюється те саме.
Тепер до хорошого. Ахтем Сеітаблаєв відмінно зіграв роль Мустафи. Як ні крути, досвідчений актор, є досвідчений актор. Фільм дуже детальний. Традиції кримсько-татарського народу передані прекрасно. Проблеми, пов’язані з дорогою, та персонажі, які зустрічаються головним героям на шляху, показані більш як достовірно. Ну і остання третина фільму — це просто якісна робота на всіх рівнях. Важко пояснити без спойлерів, тому просто вірте на слово.
Висновок. “Додому” завдяки останній півгодині фільму зміг змусити мене аплодувати. Ось як працює наш мозок. В основному запам’ятовує останнє з того, що відбувається в житті. Але якщо розібрати цю картину більш детально, то все стає не так радісно. І все ж, не дивлячись на всі недоліки цього фільму – це один з кращих українських фільмів на даний момент. Це один із небагатьох картин, в якій європейські критики бачать перспективу не лише українського, а й всього східноєвропейського кіно.