Без перебільшення головною прем’єрою жовтня можна назвати фільм “Термінатор. Фатум” режисера Тіма Міллера. 31 жовтня в Україні стартував показ цього нового блокбастера від легендарного Джеймса Камерона, і в Америці його вже порівняли з перезапуском «Зоряних війн».
І ось п’ять причин піти на цю стрічку в кінотеатр.
1. Екшен. Не будем приділяти особливої уваги сюжету і сценарію, вони все ж таки в цьому продовженні франчайзу вторинні, і перейдемо до самого “смачного”: візуального атракціону. “Термінатор. Фатум” порадує глядачів не лише міцним екшеном (з перших хвилин фільму видно, на що пішли мільйонні бюджети фільму), а екшеном в особливому стилі Термінатора, якого ви не побачите ніде більше. Тут є і зубодробильні погоні на ванта, і масштабні аварії з вибухами звичайно ж, і крушіння літаків, і епічні перестрілки з потужних дробовиків і крупнокаліберних кулеметів, від яких підбрасує в кріслі. Одним словом, все, що потрібно для фантастичного бойовика, щоб вважати його хорошим. Тільки ні в жодному разі не запізнюйтесь на початок сеансу, адже сцена побиття поганого Термінатора величезним молотом, варта окремої похвали.
2. Повернення Арні. Так, у цій частині франшизи Шварценеггер з’являється не лише як приманка для глядачів у кінотеатри, а й грає повноцінну роль. Ще одне здивування – повернення в сагу Лінди Хемілтон (Сари Конор). Перше появлення Хемілтон на екрані відбувається настільки епічно, що змушує буквально зачепитися за крісло і спостерігати за тим, що відбувається, з захопленням.
3. І знову Кемерон. Після другої частини Термінатора відомий режисер Джеймс Кемерон не брав участі у виробництві трьох наступних частин франшизи, однак до шостого фільму серії все-таки доклав свою руку як продюсер і співавтор сценарію. І практично все, що робить Кемерон, відзначено знаком якості.
4. Відсилки. У шостій частині франшизи велика кількість відсилок до Судного дня, які, безумовно, оцінять фанати (а хто взагалі не фанат цього фільму)? Наприклад, у Фатумі є сцена переслідування поганого Термінатора жертвою на вражаючому вантажівці, тут також звучить відома фраза I’ll be back (правда не з уст Арні) і навіть сюжет відгукується з другою частиною. Так, з одного боку, це розумний продюсерський хід, і гра на ностальгії, але чому б і ні? Тим паче, що вирішувати ці відсилки це дуже захоплююча справа.
5. Машина часу. Хронометраж фільму досить об’ємний: 128 хвилин, але з перших кадрів картина настільки захоплює, що не хочеться відволікатися на щось зайве, і в результаті два з “хвостиком” години пролітають на одному подиху.
