Фільм “БожеВільні” — це важка драма, яка глибоко вражає і змушує задуматися про темні сторони нашої історії. Як глядач, я був вражений тим, як стрічка піднімає питання радянської каральної психіатрії і показує, якою мірою страждали люди від системи, що намагалася їх зламати.
Режисер Денис Тарасов створив не просто фільм, а справжнє художнє дослідження жорстокості та несправедливості. Актори, серед яких Ірма Вітовська та Костянтин Темляк, відіграють свої ролі з неймовірною емоційною глибиною, що робить їх переживання справжніми і відчутними. Я відчував, як кожен їхній крик і кожна сльоза торкаються моєї душі.
Сюжет стрічки невідворотно занурює глядача в атмосферу страху та відчаю, коли персонажі намагаються знайти свободу в жахливих умовах радянської психіатрії. Зараз, коли в Україні популяризуються європейські цінності і безбар’єрність, ми наче заглядаємо в наше минуле, де інвалідність стигматизувалася, а психіатричний діагноз прирівнювався до чогось жахливого. Фільм нагадує про той час, коли під виглядом таких діагнозів знищували людей, які були неугодні радянській владі.
Я не міг відвести очей від екрана, адже кожен кадр не просто передавав інформацію, а й пробуджував глибокі емоції. “БожеВільні” — це не просто ще один фільм про минуле; це крик душі тих, хто був змушений страждати в ім’я системи. Всі повинні переглянути цю стрічку, адже вона здатна змінити уявлення про історію і нагадати про необхідність боротьби за справедливість і гідність кожної людини.
Кінцеві думки
“БожеВільні” має шанси стати важливим твором в українському кінематографі, адже піднімає важливі теми, які досі залишаються актуальними. Фільм отримав позитивні відгуки за напружений сюжет, емоційну глибину та майстерність акторів. Рекомендується всім, хто цікавиться історією та культурою України, а також тим, хто цінує якісне кіно з важливим соціальним підтекстом. Фільм вже став темою обговорення на міжнародному рівні після своєї прем’єри на Варшавському кінофестивалі
Для тих, хто бажає дізнатися більше про “БожеВільні”, рекомендую ознайомитися з трейлером
31 жовтня 2024 року на екрани України виходить новий драматичний трилер “БожеВільні” (міжнародна назва – DIAGNOSIS: DISSENT), який обіцяє вразити глядачів своєю гостросоціальною тематикою та емоційною глибиною. Стрічка розповідає про страшну реальність радянської каральної психіатрії 1970-х років, де людей переслідували за любов до західної культури та свободу думки.
Це перший ігровий фільм, у якому порушується тема каральної психіатрії. Утім, фільм не про срср, а про всі тоталітарні країни, адже каральна психіатрія навіть сьогодні застосовується в росії, Таджикистані, Узбекистані та Північній Кореї. Мета творців – показати каральну медицину в срср як уособлення держави, цієї тоталітарної системи.
Сюжет фільму: Молодий чоловік Андрій Довженко, якого зіграв Костянтин Темляк, опиняється в жахливих умовах радянської системи після того, як його засуджують за “антирадянську діяльність”. Він потрапляє в спеціальну психіатричну лікарню, де йому нав’язують діагноз “млявоплинна шизофренія” — вигадану хворобу, яку активно використовували спецслужби СРСР для нейтралізації інакомислення.
Перед Андрієм стоїть складний вибір: підкоритися системі та співпрацювати з КДБ або продовжувати боротьбу за свою свободу, ризикуючи втратити все, включаючи життя.
Зірковий склад: У фільмі взяли участь найвідоміші українські актори, включаючи Ірму Вітовську, Остапа Ступку, Сергія Калантая та інших. Кожен із них вносить у стрічку особливу глибину, передаючи страхи і внутрішню боротьбу своїх героїв.
Творча команда: Режисером фільму виступив Денис Тарасов, сценарій написали Ксенія Заставська та Симор Гласенко. Значний вклад у створення історичної точності внесли консультанти Семен Глузман та Валерія Іваненко.
Композитором фільму став Хосейн Мірзаголі, який створив атмосферний саундтрек, що підкреслює тематику боротьби та відчаю. Операторську роботу виконав Євгеній Кирей, додаючи фільму естетики радянського минулого з акцентом на похмурі реалії лікарень.
Соціальний контекст: “БожеВільні” є більше, ніж просто фільм про минуле. Він змушує замислитися над тим, як далеко може зайти держава в боротьбі з інакомисленням, та наскільки важливо зберігати людську гідність навіть у найтемніші часи.
Не пропустіть шанс побачити цей емоційно насичений і соціально важливий фільм у кінотеатрах з 31 жовтня.
Прем’єра “БожеВільні” обіцяє стати одним з найважливіших кіноподій року.
Режисерка Дарʼя Онищенко презентує перший офіційний трейлер свого байопіку «Малевич». Це українсько-сербсько-італійсько-швейцарська копродукція, що розповідає історію становлення та визнання видатного авангардиста Казимира Малевича. Прем’єра фільму відбудеться 1 листопада на кінофестивалі «Молодість» у Києві, де глядачі вперше побачать цю захопливу стрічку про впливового митця.
Ідея фільму належить Анні Паленчук ― українській продюсерці та сценаристці. У команді з Дарією Онищенко, яка виступила режисеркою стрічки, був написаний сценарій до фільму. Продюсерками виступили Марі Каель, Анна Паленчук та Дарія Онищенко. Креативною продюсеркою ― Тетяна Філевська, відома українська мистецтвознавиця, авторка декількох книжок про зв’язок Малевича з Україною. Серед копродюсерів ― представники Сербії, Італії та Швейцарії. Фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно.
Незабаром стрічку буде представлено на Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість» у секції «Українські прем’єри» ― квитки будуть доступні на офіційному сайті фестивалю. У глядачів буде унікальна можливість побачити реквізит зі знімального майданчика фільму, зробити памʼятне фото у відтвореній експозиції знаменитої виставки «0,10» та поспілкуватися з командою творців стрічки у форматі Q&A. Широкий прокат байопіку заплановано на весну 2025 року.
Українське кіно: Історія про Малевича
Фільм «Малевич» розповідає про життя авангардного художника Казимира Малевича, показуючи його боротьбу за визнання, творчі здобутки та зв’язок із українською ідентичністю. Сюжет фільму охоплює період ранньої творчості видатного авангардиста, уродженця Києва: від знаменитої виставки «0,10», яка стає вирішальною у запеклій боротьбі з молодим конструктивістом Володимиром Татліним на шляху до визнання, до викладання у Вітебській художній школі та, зрештою, роботи в Художньому інституті, де 53-річний художник наважується відобразити голодомор, який бачив на власні очі під час експедицій до українського села, у своїх творах. Усе це обрамлено канвою сучасної боротьби за національну ідентичність в російсько-українській війні, що розпочалася у 2014 році. У цьому полягає одна з головних ідей стрічки ― змінюються часи та політичні диктатори, проте незмінними є імперіалістські спроби росії приборкати прагнення українців до свободи.
«Для мене важливо саме пояснювати сенс, що ця війна не просто війна Путіна, а що це війна, яка триває вже декілька століть. Що це постійне бажання імперіалістичного режиму в росії знищити українську ідентичність і українську культуру. Це дуже мало хто знає з іноземців, на жаль», ― ділиться Дарʼя Онищенко.
«Малевич» ― своєрідний калейдоскоп, який будує місток взаємозв’язків послідовних історичних процесів, аби передати головну ідею, за яку зараз помирають українські митці: зв’язок зі своєю землею, зі своїм корінням ― тим, що надихає й з чого розквітає та сама творчість.
Зірки кіно: Хто зіграв головні ролі у фільмі «Малевич»
У байопіку «Малевич» зіграли українські актори Віталій Ажнов, Христина Корчинська, Марина Кошкіна та інші зірки кіно, що підкреслили образи видатних історичних фігур.
Головні ролі у фільмі виконали українські актори ― зірки Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка: Віталій Ажнов, для якого це перша головна роль у кіно, Христина Корчинська (Федорак), Марина Кошкіна, яка отримала «Золоту Дзиґу» за головну роль у фільмі Дарʼї Онищенко «Забуті», та Олександр Новіков. Також у стрічці з’явилися Олексій Горбунов, Ірма Вітовська-Ванца, Костянтин Темляк та Дарія Творонович. Епізодичні ролі зіграли Олександр Рудинський, Марія Рудинська, Наталія Васько, Ніна Ніжерадзе, Віктор Сарайкін та Сергій Смеян.
Проєкт брав участь у програмах development та work in progress на численних кінофестивалях: Film Industry Office Odesa IFF, Pitching (Україна), MIDPOINT Launch (Чехія), Les Arcs IFF (Франція), Trieste IFF (Італія).
Довідка:
Режисерка: Дарʼя Онищенко
Автори сценарію: Анна Паленчук, Дарʼя Онищенко
Продюсери: Марія Каель, Анна Паленчук, Дарʼя Онищенко
Співпродюсери: Клаудія Леманн, Паоло Марія Спіна, Мирослав Могорович, Ерік Холланд
Асоційовані продюсери: Ігор Корж, Юлія Рибінська
Креативна продюсерка: Тетяна Філевська
У головних ролях: Віталій Ажнов, Олександр Новіков, Ірма Вітовська-Ванца, Олексій Горбунов
Оператор-постановник: Олександр Рощин
Художник-постановник: Володимир Романов
Композитори: Мілош Єліч, Рафаелле Петруччі
Режисери монтажу: Вольфганг Вайгль, Сергій Клепач
Художниця з костюмів: Тетяна Лавриненко
Художник з гриму: Сергій Маурін
Виробництво: 435 FILMS, BIG HAND FILMS, LEHMANN SISTERS, REVOLVER, ART & POPCORN, DIM FILMHOUSE
За підтримки: Державне агентство України з питань кіно та Фільм Центр Сербії.
Новий довгоочікуваний фільм режисера Мирослава Латика «Королі репу» з’явиться на великих екранах влітку цього року.
Головні ролі у стрічці виконали Михайло Дзюба, Wellboy (Антон Вельбой), Ірма Вітовська, Карина Химчук, Юрій Кулініч, Дмитро Хом’як, Андрій Борис. Композитором та саундпродюсером фільму виступив Cepasa (Павло Ленченко).
Прем’єра «Королів репу» відбулась на Одеському Міжнародному Кінофестивалі (2021), де потужна стрічка, яка вдало поєднала в собі кримінальну інтригу, любовну історію, яскраву музику та стильний візуальний ряд, стала фаворитом показів.Пізніше фільм Латика отримав безліч відзнак та схвальних відгуків на міжнародних кіноівентах, тим самим здобувши імідж «нового культового українського блокбастера».
Сьогодні Ірма Вітовська — одна з найбільш улюблених і визнаних актрис України, яка завоювала серця шанувальників своєю талановитістю та активною громадянською позицією. Вона не лише успішна актриса, а й благодійник, громадський діяч і приклад для молодого покоління, яке може черпати натхнення з її життя та досягнень. Ірма продовжує працювати в театрі та кіно, брати участь у благодійних проектах і активно підтримувати своїх співвітчизників у важкий для країни час.
Імʼя: Ірма Вітовська
Дата народження: 30 грудня 1974 року
Місце народження: Івано-Франківськ, Україна
Справжнє ім’я: Ірина Вітовська
Професія: Акторка, благодійниця
Дитинство та початок кар’єри
Ірма Вітовська, заслужена артистка України, народилася 30 грудня 1974 року в Івано-Франківську. З дитинства вона була наділена не тільки чарівною вродою, але й талантом, що вивело її на сцену та екран. Сьогодні вона відома не тільки своїми акторськими здобутками, а й активною громадянською позицією, благодійністю та підтримкою військових.
Благодійність та активна позиція під час війни
Після початку війни Ірма Вітовська зайнялася виготовленням мотанок — традиційних ляльок, і продавала їх, спрямовуючи всі кошти на допомогу українським військовим. Найдорожчі ляльки коштували понад 2000 гривень, і кожна гривня від продажу йшла на підтримку армії. Окрім цього, актриса активно організовує благодійні акції для хворих дітей та підтримує дитячі будинки.
Ірма Вітовська: справжнє ім’я та родинні зв’язки
Хоча актриса була названа Іриною при народженні, під час кар’єри вона вирішила обрати псевдонім — Ірма, що пов’язано з литовським походженням її матері. Цікавий факт: її молодша сестра Наталія є дружиною юриста Лібермана Станіслава, який є братом відомої співачки Тіни Кароль.
Освіта та акторська кар’єра
Ірма Вітовська не одразу вирішила стати актрисою. Спочатку вона намагалася вступити до Закарпатського інституту, аби стати археологом, проте ці спроби не увінчалися успіхом. Згодом Ірма вступила до Львівського національного музичного університету, де здобула спеціальність актриси драматичного театру. Після завершення навчання вона переїхала до Києва, де почала свою театральну кар’єру. Перша роль в академічному театрі Києва стала важливим кроком на шляху до її акторського успіху.
Кіно та телебачення: кар’єрний шлях Ірми Вітовської
З 2000-х років Ірма Вітовська стала відомою широкій аудиторії завдяки популярному серіалу «Леся+Рома», де вона виконала головну роль. Після цього кар’єра актриси набрала обертів. Її запросили зніматися в різних українських фільмах та серіалах, серед яких «Криве дзеркало душі», «Пограбування по жіночі», «Останній москаль», «Особистий інтерес», «Загадай бажання» та багато інших. Ірма активно брала участь у театральних проектах, гастролюючи по всій Україні, і неодноразово показувала високий рівень акторської майстерності.
Фільми в яких знялась акторка у головних та другорядних ролях:
Криве дзеркало душі.
Метелики.
Пограбування по жіночі.
Ворота.
Останній москаль.
Офіцерські дружини.
Лабіринти обману.
Загадай бажання.
Особистий інтерес.
За останні роки з 2019 по 2023 можна виділити такі фільми як:
Коза ностра, мама їде.
Таємний щоденник Симона Петлюри.
Дві частини Мої тихі думки.
Український дубляж та телебачення
Крім кінематографу, Ірма Вітовська неодноразово виступала у ролі озвучувача мультфільмів. Її голосом заговорили персонажі в таких мультиках, як «Бабай», «Лоракс», «Вольт» і «Хмарно, можливі опади у вигляді фрикадельок». Крім того, Ірма пробувала себе в ролі телеведучої, приймаючи участь у шоу «Маленькі гіганти», «Народна зірка» та «Шлюбні Ігри», де вона змогла продемонструвати свою харизму та комунікабельність.
Особисте життя Ірми Вітовської
Ірма Вітовська не любить розголошувати подробиці свого особистого життя, проте відомо, що вона була двічі заміжня. Першим чоловіком Ірми був актор Володимир Кокотунов, з яким вона прожила 17 років. Від цього шлюбу в них народився син Орест, який з’явився на світ у 2011 році. Після розлучення в 2016 році Ірма вийшла заміж за бізнесмена Віталія Ванцу, з яким познайомилася на благодійній вечірці.
Нагороди та визнання
Ірма Вітовська є лауреатом численних премій і нагород. Вона двічі ставала лауреатом премії «Телетріумф» за найкращу жіночу роль у серіалах у 2006 і 2012 роках. У 2018 році вона отримала премію «Кіноколо» як краща актриса року, а також була удостоєна нагород «Золота Дзиґа», «Золотий Дюк» і «Women in art». В 2021 році Ірма потрапила до рейтингу топ-100 найуспішніших жінок України за версією журналу «Новий час».
Велика прем’єра великого фільму: Лауреат “Золотого глобуса” і номінант на “Оскар” Агнешка Холланд і відомий британський актор Джеймс Нортон особисто презентували фільм «Ціна правди» в Києві.
28 листопада історичний трилер “Ціна правди” виходить в широкий український прокат. З нагоди довгоочікуваної прем’єри 27 листопада в столичному кінотеатрі “Київська Русь” на найбільшому кіноекрані країни відбувся спеціальний показ і гала-прем’єра історичного трилера “Ціна правди”.
Першими стрічку побачили журналісти та представники ЗМІ. Після показу учасників очікувала велика прес-конференція з участю режисера історичного трилера Агнешки Холланд, виконавця головної ролі Гарета Джонса Джеймса Нортона, продюсерів Єгора Олесьова (Україна) і Станіслава Дзідзича (Польща), а також українського актора Олега Драча.
«Для мене велика честь зараз бути тут. Для нашої команди було дійсно важливо розкрити таку серйозну тему. Ми сподіваємося, що повідомлення, яке ми намагалися передати через фільм, буде прийняте з такою самою увагою і теплотою в Україні, як воно було прийняте у всьому світі. Ми були дуже раді співпрацювати з українськими колегами над цим фільмом і високо оцінили їх роботу», — поділилась Агнешка Холланд.
«Від душі дякую Україні за такий теплий прийом. Дуже сподіваюся, що ми змогли достойно розповісти цю історію. Ви знаєте, у кожного фільму є свої виклики. Для мене, наприклад, великим викликом було приїхати в Україну в такий суворий час року. Адже сніг і погода, які ви побачите на екрані – абсолютно реальні. І, звісно, мені дуже допомогла Агнешка та українські актори, які все час підбадьорювали», — визнав Джеймс Нортон.
Між тим у фойє кінотеатру собралася знімальна команда фільму, його друзі та партнери, представники кіноіндустрії, медіа та шоу-бізнесу: музикант і політик Святослав Вакарчук, актор і політик Євген Ніщук, актриса Ірма Вітовська, співачка Оля Полякова, телеведучий Олег Панюта, шоумен Євген Янович, екс-глава Госкіно Філіпп Ільєнко, журналіст Юрій Марченко, генеральний продюсер UA: Суспільне Ярослав Лодигін, генеральний продюсер ОМКФ Юлія Сінькевич, письменниця Софія Андрухович, дизайнер Лілія Пустовіт, засновниця Ukrainian Fashion Week Ірина Данилевська.
Не могла пропустить подію і співачка Джамала, спеціально для фільму виконала однойменну пісню “Ціна правди” – офіційний саундтрек, що звучить у кінцевих титрах стрічки.
Офіційна частина тривала, на сцену вийшли Агнешка Холланд, Єгор Олесов, Станіслав Дзидзич, Клаудія Смея та Джеймс Нортон. Вони отримали пам’ятний подарунок – книгу “Гарет Джонс. Ціна правди” видавництва “Жнець”, в яку увійшли обрані статті і хроніка життя та пам’яті Гарета Джонса. Книгу вручили її складниці, доцентці кафедри видавничої справи та редактування Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка Ярославі Прихода та Марина Женченко.
Кульминацією вечора стало нагородження Агнешки Холланд орденом княгині Ольги III степеня “за значний внесок в увеличення пам’яті жертв геноциду українського народу – Голодомору 1932-1933 років в Україні, подвижницьку діяльність, спрямовану на освітлення правди про Голодомор”. Після церемонії нагородження гостей чекав довгоочікуваний показ фільму.
Фінальні титри були вітані гучними оплесками залу. Учасники знімальної групи піднялись на сцену, щоб висловити глядачам і всім причетним до зйомок слово подяки.
«Фільм знятий прекрасно, я вдячний пані Агнежці Холланд за те, що вона взялася за таку складну і дуже важливу для України тему», — Святослав Вакарчук, співак і політик.
«Мені дуже хотілося б, щоб цей фільм переглянуло як можна більше українців. Недавно був день пам’яті жертв голодоморів, і я майже не бачила свічок у вікнах. А такі фільми повинні сприяти відродженню національної свідомості», — Ірма Вітовська, актриса.
Також варто відзначити, що «Ціна правди» – перший фільм в історії українського кінематографа, який стає доступним для незрячих і глухих глядачів в усіх кінотеатрах країни. Завдяки мобільним додаткам Earcatch і Subcatch, люди з порушенням зору або слуху зможуть отримувати тифлокоментар або адаптовані субтитри на своєму смартфоні під час будь-якого сеансу фільму в усіх кінотеатрах.
25 листопада відбулася всеукраїнська прем’єра — Львів став першим українським містом, де побачили фільм “Ціна правди”. Показ відбувся за участі команди проєкту, львів’яни його представили маркетинг-директор FILM.UA Поліна Толмачова та спродюсер стрічки Єгор Олєсов. 26 листопада прем’єра пройшла в Тернополі, де фільм представив продюсер українського блоку Сергій Демидов.
Прем’єра фільму в Україні – 28 листопада 2019 року. Дистриб’ютор – MMD UA та FILM.UA Distribution.
Фільм «Ціна правди» спільного виробництва Польщі (FilmProdukcja за підтримки PolishFilmInstitute), України (Kinorob за підтримки Державного агентства України з питань кіно) і Великобританії (JonesBoyFilm). Зйомки фільму відбувалися в Україні, Польщі та Шотландії.
Промо-кампанія фільму в Україні базується на масштабному соціально-просвітницькому проєкті компанії FILM.UA Group за підтримки генерального медіа-партнера каналу “Україна”, метою якого є популяризація особи Ґарета Джонса в Україні та світі, а також збереження пам’яті про Голодомор в Україні у 1932-1933 роках.
На екрани кінотеатрів виходить повнометражний дебют молодого режисера Антоніо Лукіча (вже відзначений нагородами в Карлових Варах та на ОМКФ). ЗІРКИ побували на закритому показі.
На дні організований спецпоказ фільму «Мої думки тихі» в комфортному V.I.P. залі столичного кінотеатру Cinema Citi (ТРЦ Оcean Plaza). Фільм представляли сам режисер і актори, які виконали головні ролі. Виконавиця ролі мами – Ірма Вітовська-Ванца емоційно просила присутніх підтримати якісний український продукт, відмінний від «жувальників», які подаються у кінотеатрах під видом нового українського кіно.
Виконавець головної ролі Андрій Лідаговський визнався, що чудово узгодився з дебютантом режисером Антоніо Лукічем. Так добре, що режисер дозволяв Андрею час від часу приходити на репетиції п’яним.
Нагадаємо, «Мої думки тихі» – історія молодого звукорежисера Вадима. Йому випадає шанс поїхати в Канаду на постійну роботу. Але для цього потрібно записати голоси закарпатських тварин, особливо рідкого птаха – «рахівського крижня». Вадик виїжджає в Ужгород, де його чекає закарпатська родина очолюється мамою…
До речі, хоча фільм “Мої думки тихі” катається по кінофестивалям до своєї офіційної прем’єри (16 січня 2020 року), на арт-хаус він не схожий – це продукт для широкої аудиторії! Але він відрізняється від інших українських повнометражних фільмів. З одного боку, гумором, з іншого – якістю – детальніше можна прочитати у нашій рецензії.
“Мої думки тихі” – фільм-дебют молодого українського режисера Антоніо Лукіча. Приз у Карлових Варах, хороший відгук критиків та журналістів, і сам Антоніо, може, жартує, може, ні, називає свій фільм першою смішною українською комедією. Ну що ж. Я подивився. Посміявся. І високо оцінив.
1. Гарний необітний гумор
Фільм вийшов дуже смішним. При цьому гумор зовсім не схожий на те, що ми звикли бачити в українських комедіях. У фільмі нічого схожого на “кварталовське” або “камедиклабовське”. Гумор не будується на банальних історіях типу зять ненавидить тещу, кращий друг обделався за обіднім столом і подібних. Фільм смішить переважно комічністю склавшихся ситуацій. Комічністю поведінкою героїв у цій ситуації. І що головне, органічністю всіх сталося перипетій. Для повного поглиблення в авторський гумор Антоніо перед відходом на фільм гугліть на кожен раз таке як Мулін Руж, Твін Пікс, хто такий Месут Озіл та які папуги вміють говорити. Тоді прямо взагалі кайф буде. Але якщо вам раптом це зробити лінь, або у вас немає Ґуґла – не переживайте. Нічого страшного. Будете сміятися всього 73 рази замість 77-ми.
2. Цікава та оригінальна історія
Історія фільму розповідає про звукоінженера-фрілансера, який отримує замовлення записати звуки закарпатських тварин для нової гри на Playstation. На мою думку, досить нетривіально. Якщо замовлення буде виконано успішно – головний герой отримає можливість продовжити роботу в Канаді з хорошою зарплатою. І от, персонаж Андрія Лідаговського вирушає в Ужгород, де саме проживає його сім’я на чолі з рідною матір’ю (Ірма Вітовська).
3. Шикарний дует
Досвід Ірми Вітовської і дебют Андрея Лідаговського дивовижно прекрасно зійшлися в цій комедійній роуд-муві, я б навіть сказав бадді-муві, лише герої пов’язані чимось більшим, ніж просто дружбою. Пуповиною в минулому, наприклад. І так, Андрій, не дивлячись на відсутність досвіду в акторській професії, на мою думку, просто чудово передав образ такого собі представника молодого сучасного покоління. Нерозумний близьким фрілансер, любитель секондів, мріє про роботу за кордоном. Який відсоток з ваших 20-25-річних знайомих впізнає себе в подібному описі? В образі головного героя все це чудово сублімовано і передано Андрієм. Хоча Антоніо стверджує, що Лідаговський нікого не грав, а лише був собою. Ну можливо. Можливо.
4. Звукове супровідження
Фільм про звукоінженера не міг бути без класного саундтреку. Разом з героями глядач сидить в їхньому старому Volkswagen, слухає їхні розмови, лайли, дивиться закарпатський захід під Voyager – Intelestellar та інші атмосферні треки. До речі, приєднуйтеся до групи @MyThoughtsAreSilent на Facebook і будьте в курсі всієї інформації про фільм, його найближчий прокат і т.д. Псс, скоро туди викинуть підбірку саундтреків фільму. Там є що послухати, тож, вперед.
5. “Призначається всім матусям”
Саме цим титром закінчився фільм. “Мої думки тихі” добре розкривають сучасні українські відносини батьків і дітей. Моменти сімейної драми в цьому фільмі дуже добре контрастують з його комічністю. Надаючи певну пікантність фільму і потрібному йому серйозному підходу. Думаю, молоді люди в конфлікті персонажів побачили багато схожого зі своїми конфліктами з батьками. Питання лише в тому, чи змогли прийняти люди постарше те, що сварка передана режисером на екрані – це їх сварка з їхніми дітьми, що небажання мами у кіно відпускати своє чадо з гнізда – це небажання мами-глядачки відпускати своїх дітей з-під своєї опіки? Сподіваюся, що так.
4 вересня, у день пам’яті поета і правозахисника Василя Стуса, у столичному кінотеатрі «Оскар» відбулися прес-меропріятия художнього фільму «ЗАБОРОНЕНИЙ», знятого за історією його життя. Урочисту прем’єру разом з творчою групою відвідали українські політики, артисти, музиканти, телеведучі.
На питання, як йому вдалося перевтілитися в образ Василя Стуса, Дмитро Ярошенко відповідає лаконічно: «Я просто жив. Дивився різні відео Стуса, слухав запис його голосу, читав його листування, вірші і спогади».
За словами музиканта Сергія Танчинця, він був приємно здивований, коли дізнався, що саме їх групу запросили виконати пісню «Колискова». «Я вважаю, що вишиванка – це сучасний духовний бронежилет, а Василя Стуса можна порівняти з українським прапором. Це образи, які завжди повинні жити у свідомості, медійному просторі здорової нації, щоб тягнутися за такими людьми і йти вперед правильним шляхом», – коментує співак.
Партнери прем’єри: BigMedia, MEGOGO, Gulliver, Наше радіо
Виходить довгоочікуваний український історичний фільм про Симона Петлюру, який увійшов у історію країни.
Сценарій фільму “Таємний щоденник Симона Петлюри” писали шість років, і лише зараз це стало можливим – картині дали життя.
У кількох словах про сюжет: Симон Петлюра був головою Директорії і Головним атаманом УНР і важливою політичною постаттю України в 1917 – 1921 роках, коли тривала боротьба за незалежність Української Народної Республіки проти більшовиків. Після поразки УНР Петлюра жив у Парижі, в еміграції. Але і там через дії агентів Москви його життя постійно було під загрозою …
Достовірності ради “Таємний щоденник Симона Петлюри” знімали у Львові, на Київщині та в Парижі.
Режисером фільму “Таємний щоденник Симона Петлюри” став Олесь Янчук, який також є продюсером фільму разом з Оскаром Лозінським. У головних ролях: Сергій Фролов, Ірма Вітовська, Богдан Бенюк, Євген Нищук та інші.
Участь міністра культури, Євгена Нищука, у всіх останніх українських фільмах хоча б у епізоді пояснити нескладно. «Таємний щоденник» переміг у 8-му конкурсному відборі Госкіно і держава оплатила 50% фільму, тобто – більше 23 млн грн. Переконатися своїми очима на що пішли наші податки, ми зможемо вже 6 вересня: саме тоді “Таємний щоденник Симона Петлюри” можна буде подивитися в кінотеатрі.