Рокетмен: скандал з фільмом про Елтона Джона – все, що треба знати

by Марго Павлоffupdated on November 23, 2024June 3, 2019

У Каннах його уже подивили, а тепер він дістався і до нас – “Рокетмен”, фільм про життя Елтона Джона. І не встиг ще потрапити на екран, як викликав море суперечок. Тому що “незвичний байопік”, говорив сам Елтон Джон у Каннах і плакав… І що ж у ньому таке, скандальне?

Так і правда, які скандали у мільйонера-гея-наркомана? Секс, наркотики, рок-н-ролл, звичайно ж таки. І все це увійшло в фільм за настоянням самого Ельтон Джона. ~~А що йому приховувати? Дідусь старий, що йому все одно…~~ Але з застереженням! По-перше, він не винен, а все через важке дитинство! По-друге, він давно вже “не такий” (не вживає наркотики вже 28 років), по-третє, став порядним сім’янином – хоч і гей-шлюб, але справжній, з дітьми (у 2005 Елтон Джон уклав союз з канадським режисером Девідом Фернішем, а через п’ять років сурмама народила їм двох синів).

рокетмен гей сцена — Скандальна сцена з фільма “Рокетмен”: гей-оргія і наркотики

СЕКС, ЯКОГО НЕМАЄ

До речі, чи потрібно це демонструвати дітям? Залежить яким. Наприклад, китайцям, звичайно ж, ні! І не тільки… Справа в тому, що на всякий випадок сексуальну сцену зняли дуже цензурно, щоб не образити китайських цензорів, які не допускають такі кадри на екрани. Але біда настала із несподіваного боку. В РФ також вирішили, що таке не гідно, тому сцени сексу та Елтона Джона в трусах, а також фото з чоловіком і дітьми просто вирізали. От вам і скандал!

Терон Егертон — Елтон Джон в трусах, хочете ви цього чи ні. Тепер самі вирішуйте, яку версію фільма дивитись

Скандал дістався і до самого Елтона Джона, на що він відреагував миттєво: “Ми будемо будувати мости”.

ЕЛТОН АБО ФРЕДДІ?

Друге склизький момент – байопік «Богемська рапсодія», який вийшов зовсім недавно. Мало того, що там також розповідається про життя легенди 70-х гея-наркомана (Фредді Мерк’юрі, соліста групи «Queen»), знімала його група друзів (про це пізніше), так ще й режисер один і той же! Декстер Флетчер.

Не дивно, що “Богемська рапсодія” – один-в-один перша половина фільму “Рокетмена”. Та сама епоха, аналогічні наряди і ті самі штампи (важке дитинство, зустріч з однодумцями, перші успіхи і невдачі, нерозумні стосунки з дівчиною, ціна успіху, кохання і зрада). Одним словом, першу частину фільму можна хрустіти попкорном і зайти за пивом/в туалет, якщо ви не фанат Елтона Джона і гей-романтики.

Але ось коли ваш попкорн закінчиться, чекайте повороту! Потім сюжет різко закручується, рожеві слинки закінчуються, а герой перетворюється на того звичайнішого Елтона Джона, до якого ми звикли.

ХТО ЗІГРАВ ЕЛТОНА ДЖОНА

Ні, Елтона Джона грав не Елтон Джон. Більше того, навіть не співав. 29-річний актор Терон Еджертон сам співає в фільмі всі хіти свого героя. На свій манер, але місцями інтонації схожі на самого Елтона. І це всім дуже сподобалося.

Сам Терон Еджертон справляється з завданням бездоганно, а от візажисти підвели. Чому ж молодий Елтон Джон у кучерявих перуках виглядає на 35 років. А от 40-річний Елтон Джон, разом опухлий і втомлений від розпусти і наркотиків, виглядає підозріло свіжо, і 30-ти не даш. По-українськи він говорить не дуже – відрізняє вухо те, що різні голоси у дублюючого актора і в піснях, які програвали часто і в оригіналі.

МЮЗИКЛ АБО..?

Мюзикли нашому глядачеві і так заходять нелегко. А гей-мюзикл – так це просто подарунок для гомофоба! Але фільм про співака, який ще й легенда, не може обійтися без його пісень. Тут співають всі, але не часто. При цьому хіти досить логічно вплетаються в етапи життя Елтона, біль чи радість яких і змусила його написати ту або іншу пісню. Драми тут також достатньо, як і фантасмагорії – Елтон Джон хотів створити не стільки байопік, скільки яскравий автопортрет в стилі дреґ-шоу (гугліть). Він то вибухає ракетою, то літає в галюцинаціях, а то й танцює з лікарями в реанімації і літає на роялі. І передано це все якимись олдскульними спецефектами з 90-х.

РОБ СТАРК: І ЩО ВІН МАЄ З ЕЛТОНОМ ДЖОНОМ?

Ось це поворот. “Гра престолів” завершилась, а Роб Старк – ні!

Ричард Медден, який грав правильного і хороброго Короля Півночі Роба Старка, у “Рокетмені” з’являється в зовсім іншій ролі. Ох, що він відтворює з Елтоном Джоном! І це не спойлер.

Ричард Медден Рокетмен — Роб Старк в “Рокетмені”

РОКЕТМЕН: ДИВИТИСЬ ЧИ НІ

Склалося враження, що перед відходом 72-річний Елтон Джон вирішив заспівати солодку пісню самому собі. Справді, він же продюсер цього чудового фільму про себе, чому б і ні? Йому допомагали у цьому той самий – як несподівано – Девід Ферніш, його чоловік. Також старий друг, продюсер Метью Вон та його дружина і виконавчий продюсер – Клаудія Вон, як вказано в титрах.

Клаудиа Шиффер Элтон Джон — Цікаво, чому для титрів Клаудіа обрала прізвище свого чоловіка? На фото: Клаудіа Шиффер і Елтон Джон, багато років тому

Проте ми вже давно знаємо цього виконавчого продюсера як Клаудію Шиффер, супермодель 90-х. Вони дружать сім’ями вже багато років і були на весіллях одне у одного. І, можливо, саме через це фільм вийшов душевним і добрим, як і “Богемська рапсодія”, яку знімали колишні учасники групи: тому що злажений дружній колектив.

Дивитися чи ні? Обов’язково.

О, так. Цікаво подивитися на чоловіка Елтона Джона! Ось він, Девід Ферніш. Людина, яка подарувала йому, можливо, найромантичніший подарунок у світі – казку про нього самого.

КІНО, Рецензії на фільми

Годзила 2: Король монстрів – огляд сиквелу, чи варто дивитися?

by Леонард Крапиваupdated on November 22, 2024May 30, 2019

“Годзилла 2: Король монстрів” – це сиквел. Про що переконливо свідчить цифра “2” в назві. Перший фільм нової франшизи (для неосвічених поясню: американці зробили перезапуск серії, яка до цього вважалася виключно японським дитинством) вийшов в 2014 році, і судячи з усього зібрав касу, якщо випустили продовження. Першу “Годзилу” я переглянув за день до прем’єри другої і плювався далі, ніж бачив. На другій я згадом просипався в кінотеатрі. Що не так з оновленою франшизою і чому пора вже Годзиллі на покій? Давайте розберемося.

ОДНА ГОДЗИЛЛА, ДВІ ГОДЗИЛЛИ

Перша частина була поганою майже для всіх: атмосферою, затягнутою сюжетом, монстрами, які були на одне обличчя, а Годзилу взагалі явно обділили увагою, скоротивши її екранний час до мінімуму. Очевидно вирішили йти по стежках “Челюстей” Спілберга, правило якого гласить: “Чим менше глядач бачить небезпеку, тим більше він боїться”. Не вийшло. Друга “Годзилла” виросла в масштабі і… всього. Вона так і не змогла ні в сюжет, ні в персонажі, нікуди. Монстрів стало більше, і це єдине, чим може похвалитися сиквел. Пафос потроїли, з чого фільм-катастрофа (для людей в будь-якому випадку) став типовим бойовиком з картонними персонажами, переживанням яких не віриш ні на грам.

КАТАСТРОФА ТРИВАЄ

Фільм “Годзілла 2: Король монстрів” – сіквел. Підтвердженням цьому служить цифра “2” у назві. Перший фільм нової франшизи (для тих, хто не в курсі: американці перезапустили серію, яка раніше вважалася виключно японським продуктом) вийшов у 2014 році і, здається, зібрав касу, отже зняли продовження.
Першу “Годзіллу” я подивився за день до прем’єри другої і плювався далі, ніж бачив. На другій я місцями навіть засипав у кінотеатрі.
Що не так з оновленою франшизою і чому час надати Годзіллі по заслузі? Давайте розберемося.

ЩО ВИ ХОТІЛИ?

Мабуть більше про фільм сказати і нічого. Це повністю провальна стрічка по всіх фронтам, за винятком, можливо, візуального сприйняття. Мільйонні бюджети були виділені не даремно і картинка періодично радує око.
Реанімування “Ґодзили” йде явно не за тим вектором. Рекомендувати піти на це щось можу тільки запаленим прихильникам персонажа, адже взагалі фільм відрізняється брендованістю і впізнаваністю.
Всім іншим строго-настрого пройти мимо.
А якщо ви раптом сподіваєтеся, що на цьому всесвіт “Ґодзили” пішов у небуття, поспішаю вас обрадувати: вже у наступному році нас чекає фільм “Ґодзила проти Конґа”, а ще через рік “Мотра”, казка про метелика-переростка.
Усе це великоліп’я входить у нову медіафраншизу “MonsterVerse” та лише набирає оберти. Вибір за вами, надавати чи не право на життя подібним проєктам, підтримуючи їх дзвінкою монетою, або розумно проходити мимо.
Виходячи з залу після сеансу, всі коментарі, які долітали до мого вуха, зводились до “ну і лайно”, “що я тільки що подивився?”, “і сх*яли він поперся з цією бомбою, не можна було дрон запустити?”. Так що висновки робіть самі.

Вердикт: проходняк.

Фото актора в ролі Джона Уїка з третьої частини фільму.

КІНО, Рецензії на фільми

Рецензія на Джона Уіка 3

by Леонард Крапиваupdated on November 22, 2024May 21, 2019

У кожного з нас є улюблені фільми, музика, кліпи і т. д. Одним словом – контент. Той контент, який ми з нетерпінням очікуємо, і який декілька разів переглядаємо / переслуховуємо після його релізу. Зазвичай рейтинг наших очікувань до довгоочікуваного контенту сягає небес і ми слідкуємо за кожним найменшим аспектом, щоб переконатися, що наші очікування виправдалися. Такий контент ми нещадно критикуємо, але до дрожі в колінках захищаємо і рекомендуємо знайомим. Для мене таким очікуваним контентом був “Джон Уік 3”. І зараз я готовий розповісти про своє розчарування.

ПРАВИЛА, ПРАВИЛА І ЩЕ РАЗ ПРАВИЛА

Всесвіт “Джона Уіка” завоював мене тим, що я люблю найбільше: стиль і бездоганну педантичність до деталей. Сюжет фільмів розповідає про мережу агентств з продажу смерті, асоціацію вбивць – простіше кажучи. Щоб система працювала вишукано, необхідні правила. Суворий і недоторканий збірник вказівок, порушення яких – смерть. Усе це було у перших двох частинах. Правила виконувалися, а якщо ні (все-таки вбивці теж люди), покарання не змушувало себе довго чекати. На цій ноті завершувалася друга частина франшизи, головний герой – Джон Уік, він же Баба Яга (дякую, звичайно, творцям за посилання на нашу культуру, але, думаю, вітчизняному глядачеві буде весело чути таке порівняння) порушив одне з головних правил і підлягає смертної карі. 15 мільйонів і хатинка на курячих лапках за голову нашого протеже може отримати будь-хто, що виконає контракт. Небезпечно допомагати вбивці поза законом, але навіть в таких ситуаціях є друзі. Джону дають відстрочку на одну годину і забезпечують хоча і мізерною, але все-таки порцією зброї. І тут на сцені з’являється “верхерженський стіл” – найвищі посадові особи організації, які керують усіма. Усі інші знаходяться “під столом” і зобов’язані служити, інакше… Ну ви зрозуміли, покарання тут одне. Отже, перший і найболючіший камінь у вишиванці третьої частини – порушення власних правил. Протягом усього фільму ці самі недоторкані правила порушуються ліворуч і праворуч. І добре би їх порушував лише головний герой, він все одно екскомунікадо (позбавлений всіх прав і привілеїв у спільноті вбивців), так ні, правила порушують усім, кому не лінь! Так, когось за це покарають, але загальна картина, та картковий будиночок, який так дотепно складали перші два фільми, миттєво рухається.

БІЛЬШЕ, НЕ ЗНАЧИТЬ КРАЩЕ

“Джон Уік 3” йшов шляхом будь-якого сиквела/триквела, додаючи масштаб до відбуваючого, але й тут не обійшлося без каменів і огородів. Якщо в перших двох частинах події розвивалися переважно на закритих територіях, і в одному/двох містах, то третя частина пропонує нам східні пустелі та поселки, а також все те, що нам подобалося раніше: найкрасивіші локації у вигляді театрів, китайських кварталів, неоново-скляних кімнат тощо. Здавалося б все дивовижно, але біда прийшла звідкись несподівано. Левова частка екшену відбувається на міських вулицях, що раніше не траплялося (з винятком однієї-двох сцен), і виявилося, що місто порожнє… Ніхто не реагує на переслідування по вулицях, нікого не хвилюють трупи, що роняться ліворуч та праворуч, про поліцію я взагалі мовчу, її немає, як і мешканців міста. Нью-Йорк з усесвіту “Джона Уіка” – це красива декорація, але ніяк не живий мегаполіс. І якщо в попередніх фільмах не було потреби показувати життя на вулицях міста, оскільки події рідко виходили за межі закритих від погляду випадкового прохожого локацій, то тут це дуже кріпко б’є в очі.

Слева направо: Киану Ривз, овчарка, Хэлли Берри, овчарка.

КУЛАЧНИЙ БОЙ

Однією з найсильніших сторін попередніх частин серії був екшн. Вогняні перестрілки виглядали неймовірно, полювання – динамічно, Кіану Рівз – неперевершений. Про акторів ми поговоримо трошки пізніше, а поки розглянемо, що нам пропонує в плані екшну 3-я частина. Практично все, що добре працювало раніше, стало працювати гірше. Перестрілки стали менш динамічними і взагалі відступили на другий план. Головною складовою екшну стали сцени рукопашного бою. І крутою виявилася лише перша з них. Ніколи б не подумав, що таке може набридти, але більшість сцен з бійкою виглядають неймовірно затягнутими, особливо ближче до фіналу, коли повільний темп і постійне розбивання скла починають втомлювати. Крім того, сцени насильства стали набагато жорстокішими. Я не можу записати це в мінуси, але в попередніх частках екшн сприймався набагато легше і комфортніше.

НОВІ ОБЛИЧЧЯ

Як і в будь-якому продовженні без поповнення акторського складу не обійшлося. І якщо героїня Хеллі Беррі запам’яталася в основному парою своїх бойових собак, ніж цікавим персонажем, то персонаж Азії Діллон приємно здивував. Діллон грає головну антагоністку фільму – суддю “вищого столу”. Саме вона роздає покарання всім неприємним її покровителям. І варто відзначити, що робить це майстерно. Порою затіняючи самого Рівза та Ієна Макшейна в ролі улюбленого усіма директора готелю “Континенталь”.

ГРОШІ ШКОДА?

На жаль, відстав графічний вигляд. Ні, зображення, звичайно, залишилося таким же насиченим, а операторська робота безжально заслуговує похвали. Відстала графіка. А, якщо точніше, кульові попадання. Плями крові виглядають дуже мильними, чого раніше в серії не спостерігалося. Особливо це помітно в тих самих нових локаціях Далекого Сходу. Або не вистачало коштів, або хтось допускав недбалість.

РОЗУМІТИ І ПРОЩАТИ АБО ВЗЯТИ І ВІДПУСТИТИ?

Тим, хто дочитав до цього моменту, може скластися враження, що фільм повний провал і як таке взагалі можна дивитись. Немає. Скоріше всьому винні завищені очікування та похвальні відгуки зарубіжних критиків.

Ближче до кінця фільм ряснить цікавими моментами та сюжетними поворотами, радує гумор (і він теж присутній). Однак всі достоїнства проявляються ближче до фіналу, а основне оповідання, на жаль, втратило все те, що добре працювало раніше. Складається враження, що автори просто хотіли потішити всих і вийшло перемішання.

Однак збори показують позитивний результат, а фінал однозначно дає зрозуміти, що 4-й частині бути.

Дуже хочеться, щоб 4-й фільм став заключним. Бо будь-яка франшиза рано або пізно втрачає у своєму колориті. Той же “Форсаж”, наприклад. До речі, Кіану Рівз з’явиться й в ньому. І щось мені підказує, що не без допомоги чудової роботи над “Джоном Уіком”.
Рекомендую сходити, порекомендую, однак це не дивовижний проект, принаймні не такий дивовижний, як його попередники. Вимогу якості завжди складно утримувати, тим паче на протязі кількох фільмів. “Джон Уік 3” намагався взяти кількістю та різноманіттям. До певної міри у нього вийшло. Однак скільки б патронів не було в обоймі улюбленої зброї, важливіший один єдиний, і йому ім’я – якість.

Вердикт: похвально.

КІНО, Рецензії на фільми

“Шахрайки”: огляд фільму, де фемінізм зустрічає гумор і німецький акцент

by Леонард Крапиваupdated on November 22, 2024May 8, 2019

Ми живемо в епоху ремейків (факт). Ось ще одна гаряча (буквально і переносно) переробка на підході.

10 травня українці вирушать на прем’єру фільму “Шахрайки”, а ми вже відвідали прес-показ і готові поділитися з вами інформацією щодо свіжості фільму. Чи варто було витрачених на нього коштів? Феміністична відповідь оригіналу? І чому Енн Гетевей перейшла на німецький акцент? Відповіді прямо тут.

ПОВНІСТЮ ФЕМІНІЗМ

Я вже згадував, що перед нами ремейк? Отже, паралелі з оригіналом проводити не буду, т.к. не дивився його. Знаю лише, що в оригіналі чоловіки дурили жінок, а тут все точно навпаки. Нісенітно не очікувано, чи не так? За останні 10 років вийшло кілька ремейків, де чоловічий оригінал змінили жінки. Найяскравіший приклад – “Мисливці за привидами” зразка 2016 року.
Давайте зразу зазначу, що я не сексист і не маю нічого проти подібних фільмів (перестрахую себе наперед, щоб у наше вище толерантний час не почали дизлайками обсипати).
Ляпсус містить різкий (іноді, звісно, не такий, але в більшості випадків все-таки різкий) гумор, що різко контрастує з іншими “пласкуватими” кінокомедіями американського виробництва.
Сюжет можна передбачити, принаймні першу його половину, але ближче до кінця нас порадують парою неочікуваних поворотів, за якими дуже цікаво спостерігати.

ТРАВНЕВІ КАНІКУЛИ В ФРАНЦІЇ

Комедія – це коли смішно (принаймні так повинно бути). І… зал сміявся. Причому робив це регулярно. Майже в кожній сцені блимала кумедна жартівливість, яка під соусом шарму і харизми головних героїнь ненавмисно змушувала посміхатися. Зокрема, про героїнь. Енн Гетевей виконала прекрасну особистість: владна шахрайка, якій немає рівних. А Ребел Вілсон зіграла простушку, наляку дівчину з села, але також із своїми сильними сторонами під сукнею. Навколо протистояння цих двох махінацій по вижиманню грошей з багатих чоловічих кишень закручується сюжет фільму.

ЦЕЙ ДИВОВИЖНИЙ ГОЛОСОК

На цей раз вітчизняне озвучення дуже порадувало. Героїні звучать добре, але особливо головна героїня Хетевей. Справа в тому, що супер професійний шахрайка не може дозволити собі говорити тільки однією мовою, адже багатенькі хлопці часто приїжджають з далеких країн. До кожного потрібно знайти підхід. Тому Гетевей у ролі шахрайки володіє кількома мовами, що відображається і в озвученні. Деінде вирішили включити субтитри (це було обґрунтовано і логічно), а деінде додали акцент. І про це докладніше.

В деякі моменти героїня Енн починає говорити з німецьким акцентом, і я не знаю, наскільки це чарівно звучить в оригіналі, але нашому озвученню вдалося як мінімум дуже близько підійти до правди. Український варіант німецького акценту Гетевей звучить неймовірно сексуально! Це, разом із внешніми даними героїні, підвищує температуру і невільно підтікають долоні.
Дорогі дами, якщо ваш молодий (або не дуже) чоловік сидів і ніяковів у залі, а після приходу додому почав переглядати всі фільми з Енн Гетевей, це все не просто так. Це було чудово!

ВРАЗЛИВО!

“Шахрайки” крокнули у світ софітів з високо піднятою головою. Є, звичайно, можливість вибрати кілька сюжетних поворотів, і романтична лінія, на мою думку, була зайвою… Але не хочеться критикувати, коли на екрані хороший фільм. Коли пустили титри, зал аплодував. Це відбувалося не так часто на моїй пам’яті. Це ж не найкращий показник успіху картини?

Вердикт: захоплююче.

КІНО, Рецензії на фільми

“Покемон. Детектив Пікачу”: враження від перегляду фільму та гумористичні повороти

by Леонард Крапиваupdated on November 22, 2024May 7, 2019

9 травня українці зможуть переглянути фільм “Покемон. Детектив Пікачу”, а ми вже були на цьому і готові поділитися враженнями. Чи зможе фільм викликати ностальгію? Що не так з гумором у стрічці? Звичайне попсове кіно чи діамант серед тонни подібок? І хто такий, чорт візьми, Кубон? Почнемо, Піка-Піка!

АМЕРИКАНСЬКІ ГІРКИ З ТОННОЮ НЕОЧІКУВАНИХ ПОВОРОТІВ

Принаймні це нам обіцяли трейлери. Що все буде надзвичайно динамічно, детективно (ось і назва фільму) і дуже-дуже смішно. Але насправді… Кіно не погане. Зазвичай я весь в критиці, але цей фільм мені сподобався (напевно). І як може не сподобатися саркастично-іронічний Пікачу в виконанні Райана Рейнольдса? Про все по порядку. В негласному правилі: чим краще виглядає трейлер, тим гірше фільм. Не скажу, що це в повній мірі, але (на жаль) це правило спрацювало і з “Детективом Пікачу”. Трейлери були дивовижними: вони обіцяли всім фанатам “Покемонії” все те, за що вони люблять цей світ. Однак сам фільм виявився досить складним, хоча безсумнівно багатим на події, а уж тим більше на повороти в сюжеті. Їх тут (поворотів) видимо-невидимо, особливо в кінці оповідання. Лише й встигай дивитися на події з відкритим ротом. При цьому сюжет передбачуваний і наповнений усіма стандартними видами кліше, притаманними цьому жанру. Під час перегляду я не раз попадався на думці, що подібну формулу використовували в кіноадаптації Черепашок-ніндзя 2014-го і 2016-го років. Сказати, що це погано – не скажу, оскільки рейтинг у фільма 0+/2+, а отже в першу чергу він орієнтований на яскравий візуал, щоб дітям було цікаво.

Что может быть лучше покемона-компаньона в баре?

ГРАФІКА ВСЬОМУ ГОЛОВА

Технології зйомки та постпродакшена розвиваються зі швидкістю Соніка, якому також виділили місце під касою в світі кіно. Про нього в інший раз.
У фільмі про покемонів повинні бути покемони. І не просто повинні бути, а виглядати правдоподібно. Адже ми живемо у 2019 році. Тут немає нарікань і не може бути. Багатомільйонні бюджети дозволяють зробити картинку більш ніж прийнятною. У 90-ті цього не було, але покемони тих часів назавжди в моєму серці. Весь звірі в фільмі виглядають цікаво, і невід’ємно починаєш пригадувати їх імена, які колись знав напам’ять.

ДЕДПУЛ-ПІКАЧУ

Як я ні прагнув підібрати альтернативного актора на роль Пікачу у фільмі, достойної заміни Райану Рейнольдсу так і не знайшов. Чортовськи мудро було подарувати персонажу риси Дедпула (якого так само грає Райан), вийшов цікавий образ, за яким будуть уважно слідкувати не лише діти, а й дорослі. А от про саркастичний гумор говорити нічого. Ось лише біда у тому, що цей самий гумор майже цілковито показали в трейлерах, і до великого розчарування, інші жарти, не виявлені раніше, не блищать такою самою оригінальністю. Той випадок, коли маркетингова кампанія працювала на засмучення.

ПОКЕМОН-СОЛОВІЙ

Український дубляж. Нашими голосами фільм дублювали цілком прийнятно, але наздогнати і тим більше переплюнути оригінал не вдалося. Щоб відчути всі іронічні нотки, рекомендую дивитися фільм з оригінальною озвучкою.

ГАРНА КАСА – Я ОБИРАЮ ТЕБЕ!

Ну, “Покемон. Детектив Пікачу” – варто уваги. Свою частку задоволення ви отримаєте від нього, а від ваших грошових інвестицій авторам подарунку буде приємно.
Чи зможете ви відчути ту чудову почуття ностальгії? Чесно кажучи – малоймовірно. Кіношний покемон взяв свій вектор розвитку і лише декількома натяками нагадує аніме-серіал 90-х. І це не погано. Серія розвивається і пристосовується до сучасних тенденцій і глядачів. Для ностальгії у нас завжди є інтернет і ніхто не забороняє переглянути серіал. А може… може я просто виріс і Пікачу варто сказати своє “Піка-Піка” більш молодшій аудиторії?

Висновок: похвально.

КІНО, Рецензії на фільми

ХЕЛЛБОЙ – 5 причин дивитися фільм

by Леонард Крапиваupdated on November 22, 2024April 15, 2019

У квітні в кінопрокат вийшов “Хеллбой” – американський супергеройський фільм режисера Ніла Маршалла на основі коміксу Майка Міньоли. Сам Хеллбой – демон з підземелля, потрапивший до нашого світу в результаті оккультного експерименту нацистів. Це зовсім не продовження історії, початок якої був покладений Гільєрмо дел Торо в 2004 році. Творці нового “Хеллбоя” ставили перед собою іншу мету – кров, кишки, монстри, видовищність. Треш і екшн тут починаються з перших секунд – а ви думали, чому цей фільм 18+?

Ось, чи варто дивитися фільм “Хеллбой” (2019)? Ось вам п’ять причин.

Причина №1. Мила Йовович. Незважаючи на те, що половину фільму частини її тіла збирає воєдино свиня, на виході отримується все та ж мила Міла, яку вже точно приємно спостерігати на екрані в будь-якому амплуа.

Причина №2. Динаміка сюжету. Хоча в багатьох моментах сюжет провисає і здається накопиченням випадкових подій, швидкозмінюючеся картина вже точно не дозволить заскучати глядачеві.

Причина №3. Тут є баба Яга і хатинка на курячих ніжках. Апгрейд антигероя слов’янських казок вийшов дуже гідним і цікавим. Голлівудська баба Яга, яка вправно володіє колющо-різними предметами, заслуговує уваги.

Причина №4. Розчленованість. Ну а як ви хотіли, адже рейтинг фільму 18+ і він себе виправдовує. Людишки гумористично втрачають руки, ноги, голови, розлитається кров, скрізь крики. Не «Пила», звісно, але треш знатний.

Причина №5. Образні знахідки режисера. З цим у фільмі все в порядку. Духи тут виплюються, баба Яга рухається як павук, помічник головного злочинця біжить у підгузниках, люди перетворюються на оборотнів, а оборотні в людей.