На українських кіноекранах цієї осени зʼявляються Леонардо Ді Капріо та Роберт Де Ніро у новому фільмі Мартіна Скорсезе!
ПРО ФІЛЬМ
Леонардо Ді Капріо та Роберт Де Ніро у новому фільмі Мартіна Скорсезе! Детективна історія про вбивство корінних жителів Сполучених Штатів — племені Осейджу у 1920-х, що призвела до масштабного розслідування ФБР.
1-го травня у Нью-Йорку відбувся бал Інституту костюму Met Gala. Для модного світу цей івент – те саме, що й “Оскар” у кінематографі та Grammy в музиці. Тому не дивно, що афтепаті (more…)
Леонардо Ді Капріо народився 11 листопада 1974 року в Лос-Анджелесі. Його дитинство не було легким, оскільки родина не мала великого достатку. Батько Леонардо, Джордж Ді Капріо, працював художником коміксів, а мати, яка мала німецьке походження, часто працювала понаднормово, щоб забезпечити сім’ю. Леонардо виховувався переважно матір’ю після розлучення батьків, яке відбулося, коли йому був лише рік.
Майбутній актор здобув початкову освіту в школі Seeds Elementary та пізніше навчався в Center for Enriched Studies у Лос-Анджелесі. Уже в дитинстві Леонардо почав проявляти інтерес до акторської майстерності. Його перша поява на екрані відбулася, коли йому було всього два з половиною роки, у дитячому телевізійному шоу, де його привів батько.
З підліткового віку Ді Капріо твердо вирішив стати актором. Він почав кар’єру з численних рекламних роликів, яких було близько тридцяти. Першим його значущим фільмом став комедійний жах “Зубастики-3”, який відкрив йому дорогу до великого кіно.
Справжня слава прийшла до ДіКапріо у 1997 році після виходу легендарного фільму “Титанік” режисера Джеймса Кемерона. Роль романтичного молодого хлопця зробила Леонардо зіркою світового рівня, і відтоді він став одним з найбільш високооплачуваних акторів Голлівуду. Його акторська кар’єра включає різноманітні ролі, від романтичних юнаків до ексцентричних персонажів, як у фільмі “Повне затемнення”.
Протягом своєї кар’єри Ді Капріо здобув численні нагороди, включаючи дві премії “Золотий глобус” і три премії від каналу MTV. Хоча він неодноразово був номінований на премію Оскар, його головна нагорода залишалася поза його досяжністю протягом багатьох років. Фільм “Титанік”, у якому він зіграв головну роль, став найкасовішим в історії до 2000 року, встановивши безпрецедентний рекорд.
Цікаво, що ім’я Леонардо батьки дали йому на честь відомого художника Леонардо да Вінчі, роботами якого захоплювалася його мати.
Особисте життя Леонардо ДіКапріо
Леонардо ДіКапріо, один із найвідоміших і найуспішніших акторів сучасності, завжди привертав увагу не лише своєю кінокар’єрою, а й своїм особистим життям. Відомий своїм статусом одного з найбажаніших холостяків Голлівуду, він часто перебував у стосунках із моделями, актрисами та іншими відомими жінками.
Однією з найбільш обговорюваних його стосунків була з бразильською супермоделлю Жизель Бюндхен. Вони були разом протягом п’яти років, з 2000 по 2005 рік, і навіть вважалися однією з найвідоміших пар того часу. Однак, стосунки закінчилися, коли Жизель вирішила зосередитися на своїй кар’єрі та особистих цілях.
Після розриву з Жизель, ДіКапріо мав стосунки з іншими відомими моделями, зокрема з Бар Рафаелі, ізраїльською моделлю. Їхні стосунки тривали з перервами майже шість років, з 2005 по 2011 рік. Їх розставання також викликало великий резонанс у медіа.
Пізніше, Леонардо зустрічався з моделями Тоні Гаррн, Ніною Агдал та Каміллою Морроне. Його стосунки з Каміллою Морроне, аргентинсько-американською актрисою та моделлю, привернули особливу увагу через велику різницю у віці – Морроне була на 23 роки молодша за ДіКапріо. Вони почали зустрічатися в 2017 році, і хоча з’являлися чутки про можливий розрив, їх бачили разом на багатьох заходах до 2022 року.
Попри численні романтичні зв’язки, Леонардо ДіКапріо не був одружений і не має дітей. Його підхід до стосунків часто характеризується певною обережністю, і він рідко коментує особисте життя в інтерв’ю, віддаючи перевагу зосередженню на своїй кар’єрі та благодійній діяльності.
ДіКапріо також відомий своєю активною екологічною позицією. Він створив Leonardo DiCaprio Foundation, яка займається питаннями збереження довкілля, зміною клімату та захистом дикої природи. Його екологічні зусилля неодноразово були відзначені на міжнародному рівні.
Останнім часом все більше знаменитостей почали практикувати цифровий детокс.
Нещодавно зірка “Вовка з Уолл-стріт” та “Мачо і ботан” Джона Гілл розповів, що майже 20 років бореться з панічними атаками, які посилюються публічними виступами та спілкуванням з ЗМІ.
З цієї причини актор і режисер більше не братиме участі в просуванні своїх фільмів, а також, зважаючи на все, вести соціальні мережі.
Рішення Хілла нагадує історію тенісистки Наомі Осакі, яка рік тому заявила, що не братиме участі в обов’язкових прес-конференціях під час Відкритого чемпіонату Франції 2021 через питання журналістів, які впливали на її психічне здоров’я.
Цього тижня зірка “Чоловіка-павука” Том Холланд оголосив, що відмовиться від соціальних мереж, оскільки вони негативно впливають на його психіку.
У відео, яке він розмістив на своїй сторінці в Інстаграмі, 26-річний актор сказав: «Я вважаю, що соціальні мережі надмірно розбещують, пригнічують. Я зациклююсь і збожеволію, коли читаю щось про себе в інтернеті, і в кінцевому рахунку це дуже шкідливо впливає на моє психічне становище. Тому я вирішив зробити крок назад і видалити програму».
До речі, якось актор Леонардо Ді Капріо розіграв свого вразливого друга та колегу з фільму «Вовк з Уолл-стріт» Джону Хілла на одній із вулиць Нью-Йорка.
Ді Капріо несподівано підбіг до Джона, почавши знімати його на камеру смартфона. Спочатку Хілл злякався, але потім обидва актори розсміялися і обнялися.
Ця зима обіцяє бути дуже гарячою у світі кіноновинок! Вчора вийшли трейлери одразу кількох прем’єр цього сезону: нового проекту Netflix “Не дивіться вгору” з Леонардо ДіКапріо та Дженніфер Лоуренс, новорічного спецвипуску “Гаррі Поттера”, а також нової частини “Чоловіка-павука” з Томом Холландом та Зендаєй.
Леонардо ДіКапріо в фільмі “Не дивіться вгору”
“Не дивіться вгору”
У триминутному ролику-анонсі “Не дивіться вгору” з’явились не лише ключові персонажі, але й епізодичні виконання Меріл Стріп, Кейт Бланшетт, Тімоті Шаламе, Джона Хілла і… навіть Аріани Гранде (у стрічці вона грала саму себе!). За сюжетом фільму герої ДіКапріо і Лоуренс дізнаються про наближення на Землю гігантського комети, яка несе загрозу всьому людству. Вони відчайдушно намагаються переконати інших у серйозній небезпеці, але їм все одно ніхто не вірить. Прем’єра фільму на Netflix відбудеться 24 грудня.
Дженніфер Лоуренс і Леонардо ДіКапріо в фільмі “Не дивіться вгору”
Спецвипуск “Гаррі Поттера”
HBO Max представив трейлер ребуту “Гаррі Поттера”, приуроченого до 20-річчя від дня світової прем’єри першої частини франшизи – фільму “Гаррі Поттер і філософський камінь”. У зйомках спецвипуску візьмуть участь головні герої фільмів про маленького чаклуна – Деніел Редкліфф, Руперт Грінт і Емма Уотсон.
У одномухвилинному трейлері спецвипуску немає нових кадрів — лише монтаж зі старих фільмів. З нового — лише офіційна дата прем’єри: Гаррі, Рон та Герміона повернуться на екрани вже 1 січня!
Емма Вотсон вже прокоментувала довгоочікуване повернення “Гаррі Поттера” на екрани. У Інстаграмі вона опублікувала тизер, який супроводила цікавою підписом:
Для цього довелося ще раз скористатися маховиком часу…
Деніел Редкліфф, Емма Уотсон і Руперт Грінт у фільмі “Гаррі Поттер і філософський камінь”
“Людина-павук: Немає шляху додому”
Новий трейлер фільму “Людина-павук: Шлях додому” (вже другий за рахунком) було представлено компанією Sony Pictures. В ньому глядачі знову побачили виконавця головної ролі Тома Холланда та Зендаю у втіленні його екранної коханої Ем Джей, а також Бенедикта Камбербетча, який відіграв Доктора Стренджа, і Альфреда Моліну у ролі Доктора Осьминога з іншої частини кінофраншизи. На великі екрани новий “Людина-павук” вийде вже 15 грудня.
Головний редактор журналу “Панорама”, гуру інтерв’ю, журналіст та автор кількох книг, мандрівниця та просто красива дівчина Ірина Татаренко крім того є вельми затятою кіноманкою. Ірина не пропускає жодну світську прем’єру фільмів, а про кінофестивалі вона знає не з чуток. Тільки на Одеському кінофестивалі вона побувала десять раз і знає про нього абсолютно все. У ексклюзивному інтерв’ю, яке відбувалося під шум дощу на затишному Подолі, Ірина розповіла про головне. Навіщо потрібне фестивальне кіно, чим відрізняється ОМКФ від Каннського фестивалю, як зробити інтерв’ю зі світовою зіркою і скільки коштує вечеря з Леонардо Ді Капріо. І так. Чому на червоній доріжці фестивалю так багато “рагулей”.
Іра, ти їздиш вже десять років кожного літа на Одеський кінофестиваль. Чому?
Якщо я скажу, щоб подивитися першокласне кіно, ти все одно не повіриш. Як можна пляжному відпочинку в сонячній тусовочній Одесі віддати перевагу прохолоді кінозалу? (Сміється.) Саме так я думала, коли вперше потрапила на ОМКФ в 2010-му році. В той момент я не зрозуміла: чому їхати на фестиваль, чому дивитися всі ці фільми складні та незрозумілі. Єдину відповідь, яку знайшла для себе – щоб взяти інтерв’ю у зірок світового кіно, яких запрошують організатори.
Чи це взагалі реально звичайному журналісту отримати інтерв’ю у світової зірки на фестивалі?
Схема отримання інтерв’ю плюс-мінус однакова. Кожен акредитований журналіст отримує список гостей події, і подає запит на інтерв’ю до прес-служби. А от отримає він інтерв’ю – це вже лотерея. Адже чим відоміша зірка, тим більше заявок від видань, серед яких “право першої брачної ночі” логічно отримають найавторитетніші. Не можуть “Вогні Буденновська” обійти американський Vogue. Хоча… ніхто не скасував щасливий випадок і наполегливість журналіста. Знайома кореспондентка розповідала, як вони вибирали актора Віктора Сухорукова під час “Кінотавра” на пляжі, і ще одна подруга дежурила біля готелю Єлені Яковлевої, коли вона приїхала на гастролі до Києва. І у першої, і у другої все склалося.
З яких причин звезди можуть відмовити у співбесіді?
Є категорія артистів, які вважають, що не потребують уваги преси, а особисте життя тримають за сімома замками. У цьому є раціональне зерно. Недостаток інформації підігріває інтерес, а з іншого боку – публіку можна “перемаринувати”, коли вона забуде про зірку зовсім. Це, якщо ми говоримо про відмову на початку переговорів. А якщо в процесі – є “топорні питання” і “топорна сміливість”.
Топорні питання – це коли журналіст не готовий до розмови і задає банальні питання про творчі плани, що дратує людину. Топорна сміливість – запитати зі гри в зірку про її орієнтацію або “чий Крим”, що не завжди виправдано в контексті зустрічі. На мою пам’ять після запитань про орієнтацію Фредерик Бегбедер та Ілля Лагутенко відмовилися продовжувати прес-конференцію і вона просто закінчилась.
Голлівудські зірки простіші в спілкуванні чи більш складні порівняно з нашими?
Думаю, що тут справа навіть не в національності, а скоріше в мотивації досвідності, причому, як для зірок, так і для журналіста. Ведь інтерв’ю – це діалог.
Я якось готувалася до зустрічі з актрисою Наталією Андрейченко, переглянула купу фільмів і інтерв’ю з нею. Питання вийшли «трьохповерхові» і заплутані. Уже під час інтерв’ю я помітила, що мої питання були довші за згортливі відповіді зірки. І потім Наталію взагалі забрали на зйомочу площу. Загалом, інтерв’ю не вдалось. Виходжу з павільйону порожніми руками, і раптом до мене дзвонить її менеджер і повідомляє, що Наталія буде чекати мене в готелі і готова завершити інтерв’ю. Приїжджаю, а вона посміхається і каже: «Ти спочатку мені так не сподобалася! Прийшов до мене «розум на тонких ніжках» і щось хоче». (Сміється.) І ось це наше інтерв’ю тривало до чотирьох ранку, у мене вийшов чудовий ексклюзив! З того часу я стараюся поміщати питання в один рядок, навіть якщо дуже захочеться «а поговорити».
Складно зробити селфі під час фестивалю? Наприклад, з Катрін Денев?
Селфи – це питання твоєї удачі та нахабства. Задавати питання Катрін Денев, коли вона була головним гостем фестивалю, і доступ до неї був практично закритий, мені вдалося у курилці. Отримати відповіді у Вадима Перельмана вдалося, коли він переміщався з вечірки на вечірку фестивалю. Але селфі ні з Денев, ні з Перельманом у мене немає. Ну і потім селфі з суперзіркою – це, звісно, тисяча лайків в твоєму акаунті, але через день воно втратиться в стрічці новин. А от отримати класну відповідь – вартує дорого. Дуже запам’яталася мені відповідь Ренати Литвинової на питання про кохання: «Я не вірю в кохання, я вірю в прояви кохання». Гарно ж! Чи тої ж Наталії Андрейченко, яка сказала: «Розум насилує душу, частіше прислухайся до своєї душі, дитко».
А ти була на інших кінофестивалях?
Так, я декілька разів була на кінофестивалі у Каннах. Це справжнє свято кіно! У минулому році я встигла відвідати прем’єру фільму “Одного разу в Голлівуді” Тарантіно. Коли на ранковій прес-конференції з’явився Леонардо ДіКапріо у елегантному синьому костюмі, толпа з дорослих кінокритиків, здорові солоні сивини, і нарядних журналісток просто заскрипіло! Навіть не знаю, що було цінніше – потрапити на брифінг з справжніми зірками або злитися з толпою людей, закоханих у кіно і професію, якими вколисуються колінки при побаченні дитячого кумира. За зустріч з яким, ні кіношники, ні журналісти готові віддати на “чорному кіноринку” до 13 тисяч євро. До речі, саме через перепродаж запрошувальних особам в Каннах минулого року розгорівся неприємний скандал.
[irp posts=”23740″ name=”5 причин смотреть фильм “Однажды в Голливуде””]
Чим відрізняється ОМКФ від Каннського кінофестивалю?
Масштабом. Каннський кінофестиваль – це світовий бренд із історією у 73 роки, і один із головних щорічних кіноподій планети. Він більш закритий, менш потребує уваги журналістів країн з невеликим кіноринком, до яких відноситься Україна. Одеський кінофестиваль – молодий, але амбіційний. На мій погляд – головна культурна подія України. За помірну вартість абонементу у вас є можливість подивитися краще сучасне кіно, взяти участь у визначенні переможця фестивалю, потрапити на творчі зустрічі зірками світового кіно. Не на кшталт Канн, де абонемент на покази на три дні коштує 400 євро, у цю ціну не входять закриті покази та творчі зустрічі. Цим треба користуватися!
Які сукні, до речі, потрібно брати на ОМКФ? Можна обмежитися однією МЧП (маленькою чорною сукнею) на всі заходи?
Залежить від того, чи плануєте ви виходити на червону доріжку церемонії відкриття і закриття фестивалю, світські заходи, які проходять у рамках кінофестивалю, або обмежитесь відвідуванням афтерпаті, які щовечора проходять у одному з клубів міста. Червона доріжка передбачає наряди за dress code, тут точно не вдасться обмежитися лише однією МЧП. Вихід на доріжку – випробування. Вона може стати сотнями лайків і фотографій у підбірці «найстильніших», або зробити рейтинг на «рагулях».
Монро на дорожке ОМКФ и главный редактор журнала “Панорама” Ирина Татаренко
Ну вот, про ragu.li і інші ЗМІ, які публікують цілі фотогалереї найгірших нарядів ОМКФ. Чому так багато одягнених не за дрес-кодом на червоній доріжці ОМКФ?
«Рагули» є і в Каннах! Згадай Лену Леніну з «домом» на голові і більшість «голих платтів» на супермоделях. Справа в тому, що як у Каннах, так і в Одесі на вході на червону доріжку стоять звичайні охоронці, а для них плаття в пол – це плаття, яке прикриває щиколотки. Неважливо, що власниця взяла вбрання напрокат в відділі маскарадних костюмів.
Добре, з вечірками і роботою все зрозуміло. Давай про головне: про кіно. Чи є такі фестивальні фільми, які тебе надихнули?
Зараз мене буде складно зупинити, оскільки переважну частину мого умовного «десятки the best» становлять фільми, побачені на ОМКФ – «Обійми змію», «Ангели революції», «Лобстер». Бонус фестивалю – можливість спільно пережити враження від фільму у компанії кіноманів. Розчулитися разом з переповненим залом на «Неоновому демоні» Рефна, коли героїня ронить… око. Аплодувати хитрим поступкам героїв «Паразитів» Пон Чжон Хо. Тиснутися на підставних стільцях і сходинках, аби всі шанувальники Андерсона змогли розміститися в залі на «Королівстві повної місячності», або мокнути в довгій черзі, щоб потрапити на сеанс «Римських канікул» Аллена. Або спільно заридати на… Та я можу заридати навіть на «Термінаторі». (Сміється.)
Скажи, зачем ці фільми дивитись взагалі? Фестивальні фільми – часто дуже важкі.
Фестивальні фільми – так чи інакше є сучасне мистецтво. Вони дійсно складні. Ледве цікавлять з перших хвилин, і іноді навіть до 30-ої не привертають увагу, але потім на довго засідають у пам’яті й з’являються в якій-небудь відповідальній життєвій ситуації або навіть впливають на твої життєві рішення, цінності, пріоритети.
Так а зачем тогда это смотреть?
Фестивальне кіно дає чіткий відбиток соціальних та культурних проблем суспільства в даній країні на даний момент. З’являється можливість скласти свою картину світу, оцінити й зрозуміти, наскільки ці проблеми вам відомі й актуальні. Грузинський фільм-переможець минулого року на ОМКФ “А потім ми танцювали” Левана Акіна піднімає проблему сприйняття в патріархальній Грузії ЛГБТ-спільноти. Ця проблема близька Україні. Фільм “Іней” Шарунаса Бартаса, на мій погляд, добре підходить до абсурдності сприйняття війни типовим громадянином, його неспроможністю розуміти масштаб трагедії та ступінь небезпеки. Хоча більшість фільмів фестивалю присвячені темам більш близьким і відомим кожному – пошуки себе, свого місця в житті, кохання.
Потім ми танцювали – трейлер
А ти пам’ятаєш перший фестивальний фільм?
Щоб з катарсисом і генезисом, і все одно нічого не зрозуміло – це була “Трансильванія” Тоні Гатліфа, подивлена на спор. Було складно. А потім мені хтось дав диск з фільмами Кіри Муратової і це виявилося ще складніше. Я нічого не зрозуміла, крім монологів Ренати Литвинової, на які можна дивитися безкінечно і зовсім необов’язково вдаватися, і тим більше розуміти. (Сміється.)
Вже коли я почала свідомо відвідувати кінофестивалі, мені все одно не раз хотілося вийти, навіть з фільмів-шедеврів, вітряних критиками та нагороджених призами різних кіногромад. Намагалася скасувати фільм “Моє щастя” Лозници, призера фестивалю “Молодість”. Але у мене було заплановане інтерв’ю з виконавицею ролі в фільмі, і мою спробу втечі прямо біля виходу перекрив організатор зустрічі. (Сміється.) Оскароносний фільм “Любов” Ханеке я дивилася, прикривши очі руками. Втекти було некуди – лила сильна злива. Це хороші фільми, але для мене вони виявилися важкими. Можливо, в деяких героях я бачила себе та свої найгірші якості. Непросто дивитися на себе непривабливого збоку, а тим більше з екрану.
Що найскладніше на фестивалі?
Визначитися: ти розумний чи красивий – вибрати між тусовкою та кіно, бо поєднати буде непросто. Та якщо ви відважитеся на марафон: три-чотири фільми в день, інтерв’ю або прес-конференція, результати якої треба буде швидко написати на коліно та відправити в редакцію, щоб ввечері мчатися на афтерпаті, то, ймовірно, на п’ятий-шостий день ви перетворитесь на зомбі з фільму “Мертві не помирають”Джармуша. (Сміється.) А взагалі фестивалювати – це, звичайно ж, дієслово. А фестивальники – несплячі люди з титановою печінкою й просторою карткою пам’яті, яку вони втратили на одному з фестивальних афтерпаті.
Лайфхаки для початківців фестивальщиків
Якщо ви вперше вирушаєте на кінофестиваль, вам знадобляться поради Ірини Татаренко:
Даже если ты очень сильно любишь опаздывать и это у тебя в крови, придется стать пунктуальным. На фестивальное кино тебя не пустят ни по какому VIP-пропуску, если ты опоздал более чем на 10 минут на сеанс.
Во время фестиваля попкорн не продают в баре, точнее… не покупают. Это считается дурным тоном – есть во время сеанса.
Не сильтесь посмотреть больше пяти фильмов за день. Берегите здоровье.
Купаться в море, смотреть кино и ходить на вечеринки – не получится! На старте определите приоритеты. Хотя, на всякий пожарный – держите купальник в сумочке.
На цього чекали кілька років – новий фільм Квентіна Тарантіно. Ведучи останні два роки активне особисте життя – він одружився з піснею з Ізраїлю і таким чином у свої 56 років вперше стає батьком. І десь точно між цими подіями Тарантіно вдалося зняти свій дев’ятий фільм “Одного разу в Голлівуді”. А для гарантії успіху запросив туди топових акторів Голлівуду: Бреда Пітта, Аль Пачино, Леонардо Ді Капріо, Марго Роббі та інших.
Бред Пітт, Леонардо Ді Капріо, Аль Пачіно, кадр з фільма Квентіна Тарантіно “Одного разу в Голлівуді” (2019)
Про що фільм “Одного разу в Голлівуді”?
Заслужено розкажемо про сюжет. Цього року виповнюється п’ятдесят років гучної Голлівудської трагедії – вбивству актриси Шерон Тейт сектою маніаків. Цьому він і присвятив свій фільм Квентін і розповів свою історію на свій лад. А саме: старіючий і втрачаючий популярність актор вестернів (Леонардо Ді Капріо) на парі зі своїм другом каскадером (Бред Пітт) відчайдушно намагається повернути минулу славу і утриматися в сідлі в Голлівуді. І навіть свідком трагедії Шерон Тейт (Марго Роббі), а точніше самим непосереднім учасником. Два години фільму відведено історії героя Ді Капріо, а півгодини – на екшен з маніяками. Здається все просто, однак не всі зрозуміли.
Зліва Шерон Тейт, справа Марго Роббі
І ради чого варто йти на фільм “Одного разу в Голлівуді”?
Спочатку, це красиво. Неймовірна краса і спокійний темп розповіді, коли кожна деталь смакується. Ми вже від цього кіно відвикли, коли Бред Пітт може просто їхати мовчки дві хвилини на машині – і при цьому все дуже красиво. Тут є все для ідеальної реконструкції тієї епохи: ретро-автомобілі, цілий павільйон для зйомок вестернів, хіппі, наряди 60-х. Кожен кадр неймовірно естетичний, і ви, ніби на дві години, переноситеся в Америку кінця шістдесятих, при цьому у великолепній компанії. Давайте, до речі, про компанію та й розповімо.
Причина друга. Сексуальний Бред Пітт Ось тут на фото дуже точно переданий цей момент – суперзірка Бред Пітт на побіжках від Леонардо Ді Капріо. Де ви ще таке побачите? За сюжетом, Бред грає друга і каскадера героя Ді Капріо, живе в огидній будці з бойовою собакою і, за чутками, якось вбив дружину – дуже вона зайвий раз довела його (натяк на Джолі?).
Бред Пітт і Леонардо Ді Капріо, кадр з фільма Квентіна Тарантіно “Одного разу в Голлівуді” (2019)
Протягом усього минулого року західна преса хвалила ДіКапріо і Пітта: «як вони раптом помолоділи, похорошели», і публікувала відповідні фотографії зі зйомочної площадки. Але, на жаль, див немає! На екрані ми побачили старіючих дядьків 50 +, але це враження від фільму не псувало. Особливо, коли Бред Пітт зняв сорочку! На цей момент жіноча частина залу (і частково чоловіча теж) захоплено заміряла і вигукнула.
Бред Пітт, кадр з фільма “Одного разу в Голлівуді”
Причина третя. Сльози Ді Капріо Дивитись на плачучого Ді Капріо можна вічно. Він великий шанувальник страждати і ридати на екрані з червоними очима, що досить співзвучно з усією його історією з “Оскаром”, який він так і не міг отримати. Така собі суперзірка-мільйонер-неудачник! К слову, у Бреда Пітта теж “Оскара” немає ні за одну його роль, але він якось і не страждає – на публіку по крайній мірі. А Ді Капріо робить це так смачно і кумедно, що зал хохотав весь фільм.
Леонардо Ді Капріо, кадр з фільма “Одного разу в Голлівуді” (2019)
До речі, Тарантино майстерно вбудував Ді Капріо якимось особливими технічними прийомами у старовинні чорно-білі фільми і додав епізодами у свій “Однажди в Голлівуді”, і було цікаво подивитися на Ді Капріо у непристойному кіно.
Кадр з фільма Квентіна Тарантіно “Одного разу в Голлівуді” (2019)
Четверта причина. Брюс Лі жив Ой, ні, давайте ще раз про Бреда Пітта! Справа в тому що Тарантіно “оживив” Брюса Лі і звело його баттле, а по-українськи драка з Бредом Піттом. Ну де ви ще таке побачите? Що ви думаєте, хто кому налупив? Брюс? Бред? К слову, родичі Брюса Лі висловили своє незадоволення – не сподобалось їм як неслідно показав його Тарантіно на екрані. Подивіться – зрозумієте чому… Наприклад, ось тут багато відрізків фільму та драка Брюса Лі з Бредом Піттом.
Причина №5. Екшен. По секрету, чекати на нього довго… Але це того варте! ДіКапріо з вогнеметом, симпатичний Бред Пітт б’ється наближеним з жінками, кров та внутрішності – все як слід у Тарантіно.
Квентін Тарантіно
Який же мед без ложки дьогтю? Вам точно не варто йти на цей фільм, якщо ви чекаєте кровавий трешнячок, якщо хочете прокайфувати від гри Марго Роббі, шукаєте динамічний сюжет, а також хороший дубляж. Перші дві години оповідання наративно-спостережальне, якщо не сказати нудне. Голоси звучать українською якось огидно – про це не написав тільки ледачий в фейсбуці.
Отож, Марго Роббі разом зі своєю вродженою печаткою інтелекту та злощасності на обличчі спробує відтворити слабкорозумну дурочку з виразом, що виглядає фальшиво. Зауважимо: у режисерській версії, яку вперше представили глядачам на Каннському фестивалі навесні, кадрів із Марго Роббі було зовсім мало, проте після відгуків критиків Тарантіно погодився додати її більше – але, здається, зробив це “на відже***о”.
Марго Роббі і Квентін Тарантіно, “Одного разу в Голлівуді” (2019)
І так, якщо ви не експерт у кіно, який останні 50 років жив в Америці, то весь цей вишуканий гумор Тарантіно ви просто не зрозумієте. Мільйон цитат, посилань на давно забутих акторів, американські телешоу 60-х, грандіозні кіносвята місцевого масштабу, про які світ не знав: все це Тарантіно фіксував з енциклопедичною дотепністю задрота. Тільки ви через це навіть не розлучайтеся! Просто ця Всесвіт пройде повз вас. А можливо, ви зацікавитесь культурою та історією Голлівуду глибше, хто знає….
Знімки нового фільму Квентина Тарантіно “Одного разу в Голлівуді” (Once Upon a Time in Hollywood) зараз у самому розпалі. На що його дивитися – у нас на це п’ять причин.
Причина номер раз! Це дев’ятий фільм Квентіна Тарантіно, а після десятого він, як відомо, піде на пенсію. І більше ми такого не побачимо! Про що захотів розповісти майстер напоcледок?
За словами самого Тарантіно, “Одного разу в Голлівуді” має багато спільного з “Кримінальним чтивом”.
Я працював над сценарієм протягом п’яти років, провів більшість свого життя в окрузі Лос-Анджелес, включаючи 1969 рік, коли мені було сім років. Я надзвичайно радий можливості розповісти історію про той Лос-Анджелес і Голлівуд, які вже не існують. Також я безумовно щасливий майбутній співпраці з динамічним дуетом ДіКапріо і Пітта в образах Ріка і Кліффа.
Причина два – жахлива історія Голлівуда. Фільм робиться за мотивами страшної історії, яка сталася в Голлівуді у 60-х – вбивство актриси Шерон Тейт. Квентін не міг обрати менш кроваву історію для свого фільму – Шерон була на восьмому місяці, а вбивство вчинили члени “сім’ї” легендарного маніяка Менсона. Минуло не менше півстоліття, перш ніж екранізувати таке піднялась рука хоч у одного режисера.
Причина три – Вона. Красуню Шерон Тейт грає не менша красуня Марго Роббі. Недавно папарацці знову сфотографували 28-річну Марго Роббі на зйомках в Лос-Анджелесі. Цього разу зірка вже була без накладного живота: на ній була чорна водолазка, біла міні-спідниця і чоботи в тон.
Причина чотири – Він. Партнерами Роббі на зйомочній площадці стали Леонардо ДіКапріо, Бред Пітт, Дакота Фаннінг, Аль Пачино та багато інших. Що особливо приємно – головні красені Голлівуда для зйомок омолодили. Ну приємно же дивитися, відверто кажучи!
І, на фініші, причина п’ять – повернення легенди. На дві години на екрани повернеться неповторний Брюс Лі. Його зіграє Майк Мо. Про що знову йти до Шерон Тейт – скоро побачимо. Прем’єра “Одного разу в Голлівуді” не за горами! Проте дата наразі невідома.
Леонардо ДіКапріо продає свій будинок, придбаний 20 років тому. У 1999 році артист придбав житло в іспанському стилі біля Сілвер-Лейк в Лос-Анджелесі – саме після виходу “Титаніка”.
Це будівля 1931 року. Житло займає 3560 квадратних метрів. Чотири спальні і ванних кімнати, їдальня, простора кухня, вітальня, книжкове сховище. Крім усього цього є ліфт, який їздить по всім трьом поверхам, включаючи підземний. Гараж вміщує три автомобілі. У внутрішньому дворі, прихованому від сторонніх очей, є ставок, водоймище та кінотеатр для перегляду фільмів під відкритим небом.
Останнім часом у котеджі жили родичі артиста. Вартість питання – 1,7 мільйона доларів.
