Олександр Валентинович Ярмак, відомий під псевдонімом YARMAK, народився 24 жовтня 1991 року в місті Бориспіль, Київська область. Сьогодні він відомий як один із найвпливовіших українських реп-виконавців, чия творчість відзначається щирістю, соціальною справедливістю та патріотизмом. Водночас, Ярмак є військовослужбовцем Збройних сил України, що ще більше підкреслює його активну громадську позицію.
Біографія YARMAK
Захоплення музикою у Олександра почалося в 12 років, коли він вперше спробував створювати музику за допомогою програми eJay. Вже тоді він зацікавився репом і почав тренуватися у читанні треків. Його музичними кумирами на той час були такі відомі виконавці, як Eminem, Баста, Каста та Centr. У 15 років Ярмак активно грав у КВК, що допомогло йому розвинути сценічну впевненість та харизму, які згодом стали важливими складовими його музичної кар’єри.
Після вступу до Національного авіаційного університету на факультет літальних апаратів, він продовжив грати в КВК за команду «Збірна НАУ», з якою досяг фіналу Вищої української ліги. Водночас Олександр працював над удосконаленням своїх музичних навичок, освоюючи програмування та веброзробку.
Перші успіхи в репі
Справжній прорив у музичній кар’єрі Ярмака стався у 2011 році, коли він почав публікувати свої треки у соціальних мережах, зокрема в «ВКонтакте» та на YouTube. Перший кліп, який він опублікував у грудні того ж року, за одну ніч зібрав понад 50 тисяч переглядів, а вже через два тижні мав більше мільйона. Такий успіх став підтвердженням того, що його музика резонує з молодою аудиторією.
У 2012 році Ярмак випустив свій перший повноформатний альбом «ЯсЮТуба», який швидко став популярним серед українських слухачів. У цей час він почав давати численні концерти, активно підтримуючи зв’язок зі своїми шанувальниками через соцмережі.
Популярність і патріотизм
2013 рік став для Ярмака визначальним. Його кліп на пісню «Сердце пацана» став найпопулярнішим серед російськомовних виконавців на YouTube, а за версією порталу «Новый Рэп» отримав нагороду в номінації «Відео року». Окрім того, музикант активно підтримував акції протесту на захист прав Павліченків і випустив композицію «Свободу честным», яка мала сильний соціальний підтекст.
Того ж року Ярмак продовжив свою діяльність, підтримуючи Євромайдан. У цей період він написав патріотичну пісню «22», у якій описав події Революції Гідності. Ця композиція стала хітом, оскільки вдало поєднувала хіп-хоп і патріотичну лірику.
Громадська позиція
До 2021 року Олександр Ярмак виконував свої пісні переважно російською мовою, однак після ескалації агресії Росії проти України він вирішив повністю перейти на українську мову. Це рішення було зумовлене не лише політичними змінами, але й бажанням підтримати рідну культуру та націю.
Його перші україномовні пісні були добре прийняті шанувальниками. Зокрема, у 2017 році він випустив пісню «Твої сни» у дуеті з Ольгою Чернишовою, яка стала одним із його перших хітів українською мовою.
Участь у війні
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Ярмак одним із перших записався до лав Збройних сил України. Він брав участь у боях на Харківщині, а з 2023 року очолив взвод операторів FPV-дронів. Його досвід та активна участь у війні ще більше зміцнили його авторитет серед українців.
Окрім участі у бойових діях, Ярмак продовжує підтримувати українських воїнів своїми піснями та благодійними виступами. Він також активно працює над новими музичними проєктами, зокрема над альбомом «Власний код», який складається з україномовних пісень, присвячених темі національної ідентичності.
Вплив на сучасну українську культуру
Ярмак є прикладом сучасного українського артиста, який не лише створює музику, але й активно впливає на суспільство. Його патріотична позиція, підтримка української армії та щира музична творчість роблять його одним із найбільш значущих виконавців свого покоління. Він став голосом змін та боротьби за справедливість.
Його творчий шлях показує, як реп може бути не просто жанром музики, а потужним інструментом для впливу на суспільні процеси. YARMAK продовжує розвивати українську музику, залишаючи важливий слід у національній культурі.
Соломія Ярославівна Опришко, народилася 13 серпня 2005 року в селі Гірне, Львівська область, Україна. Вона є українською співачкою, авторкою пісень та музиканткою, яка на початку своєї кар’єри зберігала анонімність.
Сенсаційна популярність навколо Соломії Опришко, яка довгий час приховувалась під таємничим псевдонімом Klavdia Petrivna, не вщухає. Ще донедавна її особистість була загадкою для публіки, але 31 серпня все змінилося. На сцені столичного Палацу спорту 19-річна виконавиця нарешті відкрила своє обличчя та справжнє ім’я.
Дитинство та студентські роки Соломії Опришко
Соломія родом із села Гірне на Львівщині, і місцеві жителі пам’ятають її ще з дитинства як талановиту дівчину. Односельчанка Галина Орел каже: “Гарна дівчинка, вчилася в музичній школі, дуже гарно співала”. Цей талант не залишився непоміченим. Вона навчалася у Дрогобицькому музичному коледжі, де опановувала скрипку.
Учителі та учні навчального закладу давно знали, хто насправді Клавдія Петрівна, але зберігали мовчання. “Вперше я дізнався від продюсерів, які зателефонували і домовились про зустріч, представились як продюсери Клавдії Петрівни, – поділився Юрій Чумак, керівник Дрогобицького музичного коледжу. – У той момент я ще не знав про таку. Після того поцікавився і зрозумів, що йдеться про зірочку. Ну а далі вже була домовленість про те, щоб все-таки втримати інтригу і дати дитині завершити спокійно її навчання, здобути диплом”.
Її колишня вчителька Любов Мись згадує: “Коли в інтернеті почали говорити, що вона не може так співати, я лише посміхнулася. Ви не чули, як вона співає в електричці Стрий–Славське! Її спів був настільки чудовим, що люди заслуховувались і аплодували”.
Соломія Опришко — талановита скрипалька, яка брала участь у виступах багатьох оркестрів, зокрема симфонічного, камерного та народного складів. Всі, хто її знав, відгукувалися про неї з величезною повагою. Один із викладачів Klavdia Petrivna зазначив: “Вона чудова музикантка, неймовірно скромна, вихована та завжди чемна”.
[the_ad id=”83741″]
Творча карʼєра Соломії Опришко
Швидку популярність Соломія здобула завдяки активності в соціальній мережі TikTok, де її треки почали стрімко поширюватися серед користувачів. Її музика також стала дуже популярною на платформах YouTube і різних стримінгових сервісах, де композиції набирають мільйони прослуховувань. На початку 2024 року Соломія з піснею «Знайди мене» очолила чарти українських радіостанцій, закріпивши за собою статус однієї з найяскравіших молодих зірок української музики.
Соломія Опришко стрімко здобула популярність завдяки своєму треку “Барабан”, який вона виконала у дуеті з Артемом Пивоваровим. Але зірка ще не припинила свого навчання, і на момент випуску треку продовжувала складати іспити.
Псевдонім Klavdia Petrivna та таємниця
Клавдія Петрівна — це псевдонім, запозичений у героїні роману «Записки кирпатого Мефістофеля» Володимира Винниченка. Її образ із самого початку кар’єри був загадковим, оскільки виконавиця довгий час зберігала анонімність.
Щодо справжньої особистості співачки існували різні версії. Одні вважали, що за псевдонімом Klavdia Petrivna ховається досвідчена жінка 35-40 років, інші припускали, що це молода дівчина. Окрім цього, серед фанатів поширювалися теорії, що Klavdia Petrivna — це спеціальний проєкт, а її голос міг бути створений за допомогою нейромережі. Були навіть припущення, що за її образом стоїть уже відома особистість.
Команда співачки різноманітно реагувала на ці чутки, стимулюючи дискусії навколо теми штучного інтелекту. Офіційні сторінки артистки залишали неоднозначні натяки, що лише підсилювало цікавість. Однак директорка лейблу Катерина Шевченко в інтерв’ю зазначала, що Клавдія юна і ще навчається в музичному коледжі.
Український співак OSTY розповів, що співачка вирішила залишатися інкогніто не заради піару, а через сором’язливість та страх провалу. Вона захоплюється творчістю Івасюка та французькою музикою, звідки черпає натхнення для своєї творчості.
Klavdia Petrivna сьогодні
На початку літа Соломія успішно завершила навчання і отримала диплом у Дрогобицькому музичному коледжі. А вже через кілька місяців її виступи в столичному Палаці спорту двічі зібрали повні зали, доводячи її стрімкий зліт до музичної слави.
Зараз Соломія Опришко, відома також як Klavdia Petrivna, продовжує дивувати слухачів своєю харизмою та музикою, завойовуючи серця нових фанатів по всій Україні.
У 2024 році Клавдія Петрівна стала автором саундтреку до фільму «Потяг у 31 грудня». Її композиції отримали високу оцінку слухачів та критиків.
Підписуйтесь на ZIRKY в соцмережах, щоб бути першими, хто дізнається про наші нові проєкти, благодійні заходи та ексклюзивні новини! 🌟 Не пропустіть найцікавіше! Використовуйте хештег #ZirkyComUa у коментарях та переходьте за ним, щоб бути в курсі всіх новин
Марія Бурмака — відома українська співачка, телеведуча та громадська діячка, що зробила вагомий внесок у розвиток української музики.
Марія Бурмака народилася 16 червня 1970 року в Харкові у сім’ї інтелігенції. Її батьки були висококваліфікованими спеціалістами: батько працював професором Харківського національного університету, а мати була вчителькою. Вони з раннього дитинства виховували Марію у атмосфері любові до знань, культури та музики. Саме батьки підтримали її перші кроки у музиці, що стали важливим фундаментом для майбутнього творчого розвитку.
Дитинство Марії проходило в інтелектуально насиченому середовищі, де значну увагу приділяли розвитку творчих здібностей. Вона рано почала проявляти інтерес до музики і співу, і вже у шкільному віці почала брати участь у різноманітних музичних конкурсах та виступах. Сім’я активно підтримувала її інтерес до музики, що стало важливим фактором у формуванні її подальшої кар’єри.
Завдяки своїй любові до української музики, Марія ще з раннього віку усвідомлювала важливість національної ідентичності, що в подальшому відобразилося у її творчості. Вже у дитячі роки вона брала участь у шкільних концертах, де виконувала як сучасні пісні, так і народні мелодії, що заклало основу для її майбутньої діяльності як співачки та авторки пісень.
Мария Бурмака
Свою музичну кар’єру Марія розпочала ще у студентські роки, коли стала учасницею низки музичних фестивалів. У 1990 році вона випустила свій перший альбом, який став основою для подальшого успіху. За свою творчу кар’єру Бурмака випустила численні альбоми, серед яких відомі “Знову люблю”, “Тінь по воді” та “З янголом на плечі”. Її музика — це суміш поп-року, фолку та софт-року з глибокими ліриками, що зачіпають соціальні та особистісні теми.
Творча кар’єра
1989 року виграла гран-прі фестивалю авторської пісні “Оберіг” у Луцьку. Стала лауреатом фестивалю “Червона рута” у Чернівцях. У 1990-му вийшла перша аудіокасета Марії “Марійка Бурмака. Ой, не квітні, весна”.
1992 рік – вийшов альбом “Марія”. То був перший в історії альбом, записаний українським виконавцем.
1994 рік – вихід другого альбому “Лішається надія”.
У 1995-му зайнялася журналістикою, готувала авторську програму “КІН (Культура, інформація, новини)”, яку неодноразово визнавали найкращим культурологічним проєктом українського телебачення.
1998 року відбувся акустичний концерт Марії у залі Національного художнього музею України, в рамках якого відбулася презентація альбому “Знову люблю”. Цього ж року Марія Бурмака удостоєна звання “Заслужена артистка України”.
У 2001-му виходить альбом “МІА”, музика Марії набуває стилістики soft rock з елементами аcid jazz.
Певица Мария Бурмака
У 2002-му виходить диск електронних реміксів на пісні Бурмаки під назвою “I AM”. Цього ж року виходить ще один диск – спеціальне різдвяне видання.
2003 року вийшов диск “Марія Бурмака. Live”. Наступного року – видання “N9”, збірка пісень із десяти альбомів співачки за 15 років творчої діяльності “Мі йдемо”.
Грудень 2004 року – вихід компакт-диска ” Мі йдемо “, збірка вибраних пісень із 10 альбомів.
Протягом 2005 року Марія Бурмака записала кілька англомовних версій своїх пісень та зняла нові кліпи, дала благодійні концерти у Північній Америці.
У 2007 році Марія Бурмака видала колекцію MP3 на двох дисках “Всі альбоми Марії Бурмаки”, а у 2008 році – CD “Саундтреки”. До альбому увійшли пісні “Пробач”, “Не тому”, “Попрощатися не зуміли “, “З Днем Народження, Сонце!”.
У 2008 році була членом журі літературної премії “Книжка року Бі-Бі-Сі”.
У 2010 році – запис спільного альбому “Don’t laugh at me/ Не смійся з мене” в рамках кампанії Operation Respect спільно з Пітером Ярроу (“Peter, Paul and Mary”). А у 2011 році спільний виступ на фестивалі Союзівка (Soyuzivka).
З травня 2011 року – Марія Бурмака ведуча авторської рубрики “Музика Сніданку” на каналі 1+1. А з вересня 2011 року – ведуча проєкту “Музика для дорослих з Марією Бурмакою” на каналі ТВі.
Влітку та восени 2014 року у складі туру “Підтримай своїх” була з виступами в зоні АТО, у прифронтових містах і брала участь у концертах, зібрані кошти від яких були витрачені на потреби добровольчих батальйонів. Займається активною волонтерською та благодійною діяльністю.
У 2014 році випустила альбом “Тінь по воді “. У тому ж році дала сольний благодійний концерт у Парижі, зібрані кошти були передані до фонду “Таблеточки” та взяла участь в українському фестивалі в Чикаго, зібрані кошти було перераховано до “Фонду допомоги героям”.
Наприкінці 2014 року увійшла до ТОП-100 найвпливовіших жінок України за версією журналу “Фокус”.
Взимку 2015 року співачка зіграла благодійні концерти у Великій Британії.Весною того ж року відбулися благодійні концерти Марії Бурмаки у США. У листопаді у Канаді.
2015 ознаменувався в житті співачки прем’єрами пісень “Танцюй “, “Золотиста осінь” (пам’яті Миколи Мозгового), “Фрізбі”, а також кліпом на композицію “Ті”.
У травні 2016 року співачка представила романтичний кліп на пісню “Якбі ми”. А вже у вересні того ж року у концерт-холі Caribbean club вона разом із гуртом Gypsy Lyre представила музичну програму” Нове та улюблене”.
Регалії та нагороди
Марія Бурмака відзначена низкою нагород, включаючи звання Народної артистки України (2009) та Орден княгині Ольги ІІІ ступеня (2007). Вона також активно бере участь у благодійних концертах і соціальних проєктах, таких як підтримка українських військових та акції проти ВІЛ/СНІД.
Крім музичної діяльності, Марія працює професором у Київському інституті журналістики та є ведучою власних телепрограм. Її внесок у культуру та соціальне життя України робить її однією з найвпливовіших жінок країни.
Сім’я. В розлученні. Виховує доньку. Двоюрідний брат – Юрій Павленко, ексміністр у справах сім’ї, молоді та спорту.
Всесвітньо відома британська співачка Адель нещодавно офіційно підтвердила чутки про свої заручини з Річем Полом, відомим спортивним агентом. Пара була разом на багатьох публічних заходах, але до останнього моменту тримала деталі своїх стосунків у таємниці.
Сталось це на концерті Адель у Мюнхені, коли вона прочитала напис на плакаті шанувальника: «Ти вийдеш за мене?» Однак їй довелося відмовити йому: «Але я не можу, тому що я вже виходжу заміж». А потім показала каблучку з величезним діамантом.
Adele seemingly confirms her engagement to Rich Paul during her latest concert in Munich
“Will you marry me? I can’t marry you because I’m already getting married so I can’t.” pic.twitter.com/zOcd4b7zrh
Фанати Адель відразу ж почали обговорювати цю новину у соціальних мережах, вітаючи співачку з новим етапом у її житті. Новини про її заручини можуть вказувати на можливі зміни у її кар’єрних планах, такі як випуск нових пісень чи навіть альбому, присвяченого цьому особливому періоду її життя.
Що ж, з нетерпінням чекаємо на нові подробиці щодо її особистого життя та творчих планів. І звісно триматимемо вас в курсі!
Відомий український співак Олег Винник опинився в епіцентрі скандалу, що активно обговорюється в соціальних мережах та поділив його шанувальників на два табори.
Популярний український співак Олег Винник, який зазвичай привертає увагу своєю музикою та творчими досягненнями, нещодавно став об’єктом критики після одного із своїх останніх вчинків. Його дії викликали хвилю обурення серед українців, що переросло в активні обговорення в соціальних мережах і ЗМІ.
Справа в тому, що на початку війни у 2022 році Олег Винник…зник. Він виїхав з України нібито до Німеччини, де має резидентство, та нібито “серйозно хворий”. Виїхав він нібито законним способом (яким?) та регулярно донатив на потреби ЗСУ: загальна сума допомоги, перерахованої армії, сягнула 0,5 млн євро – за словами інсайдерів.
Весь цей час Олег Вінник мовчав про ситуацію в Україні, бо нібито доступ до сторінок у соціальних мережах вкрали шахраї. Тільки через рік, улітку 2023-го, Винник дав розгорнуте інтерв’ю та розповів, що не втікав у Німеччину, а поїхав лікувати рідкісну хворобу. Яку саме, не уточнив, тільки дав зрозуміти, що не онкологію.
Та напередодні Дня Незалежності України на ТРЕТІЙ рік війни Олег Винник вирішив не мовчати. Співак натякає через свій фанклуб, що хоче зʼявитися перед своїми фанатами, ще й не з порожніми руками, а з піснею. Новину про презентацію пісні опублікувала організаторка офіційного фан-клубу Винника – Валерія Барон. Вона уточнила, що композиція “Мої люди” з’явиться для прослуховування на всіх платформах. Це буде так званий подарунок до Дня Незалежності України від “нашого маестро”. І понеслась….
“Прокинувся дід…”
“Нехай сидить у Німеччині… Такі боягузи, як він, Україні не потрібні”;
“Чого сюда пхатися. Там і сиди, де поїхав”;
“Сподіваюсь, його візьмуть на фронт”;
“Дочекалися? Вінник поіздєржался, їде косити бабки? Дякуємо, не треба!”;
“Ніхто його тут не чекає!”;
“Вже не болить? Вже можна на сцену? Грошi скiнчились?”;
“Не до нього зараз народу, хай поспіває німцям поки що”;
“А кому він тут потрібен?”;
“Хай сидить у Німеччині і лікується. Нам такі співаки не потрібні. Та й ніша уже зайнята”;
“А що, вже вилікувався? На початку війни різко захворів, а зараз різко вилікувався. Мабуть, німці на Батьківщину відправляють”.
Ще зовсім недавно Олег Винник був улюбленцем українських слухачів, його концерти збирали тисячі людей, а пісні ставали хітами. Проте зараз його репутація зазнала значного удару, і шанувальники діляться на два табори: тих, хто продовжує його підтримувати, та тих, хто розчарувався в артисті.
Гурт «Друга Ріка» презентував свою версію хіта «Запроси мене у сни» на слова Богдана Стельмаха та музику Володимира Івасюка. Композиція стала частиною альбому «Re: Yaremchuk», що передує виходу стрічки «Яремчук: Незрівнянний світ краси» про легенду української попмузики — Назарія Яремчука.
«Запроси мене у сни» — інтимна балада, що побудована на чуттєвій ліриці та емоційному виконанні. За словами продюсерки збірки Марії Яремчук, пісня звучить так, ніби вона із авторського репертуару «Другої Ріки» і повністю відображає їхній музичний стиль.
Лідер гурту «Друга Ріка» Валерій Харчишин: «Коли Марія зателефонувала і запросила взяти участь у триб’юті на честь її батька Назарія Яремчука, ми вирішили спробувати «убити двох зайців» — здійснити мрію, аби заспівати пісню Володимира Івасюка, водночас ту, яку виконував Назарій Яремчук. Але одразу визначились, що не намагатимемось відтворити звучання оригінального твору. Ми підійшли до композиції так, ніби у нас є умовна гармонія нашої ж пісні з вокальною партією і текстом. Тобто домовились працювати так, ніби ми пишемо нову пісню «Другої Ріки». Коли ми завершили роботу, то зрозуміли, що звучить це дійсно як класична «Друга Ріка» зразка 2005-2010 років.
Цікаво, що ті люди, які, на жаль, не знайомі з творчістю золотого фонду, коли вперше слухали пісню у виконані «Другої Ріки», були впевнені, що це твір нашого авторства на 100%. З одного боку — тішить, з іншого — засмучує, але надихає закликати українців формувати свою ідентичність, а для цього — згадати своє імʼя, своє «коріння» та звернути увагу на національну культурну спадщину, зокрема музичну, а не сумувати за пʼяним «малороським» музичним фастфудом з лопати».
Марія Яремчук, співачка, продюсерка та ідейниця фільму «Яремчук: Незрівнянний світ краси»: «Коли я слухаю «Запроси мене у сни», у мене виникає відчуття, що цю пісню написав сам гурт. Це говорить про круту синергію та органічність пісні, яка сьогодні вже стала класикою, з артистами, які сьогодні дають їй нові крила».
Слухайте трек «Запроси мене у сни» на всіх платформах:
Серпень у культурному просторі V’YAVA стартував дуже потужно — з унікальної події, присвяченої народній музиці і традиційному мистецтву, — фестивалю «Культура ЕТНО» 1.0.
На заході відвідувачів чекали різноманітні майстеркласи для дітей, де малеча й дорослі власноруч виготовляли автентичні українські музичні інструменти — поліську дудку-викрутку, свистунці та свищики. А також ліпили з глини, кували в кузні, майстрували ляльки з кукурудзиння та плели вінки з колосків і трав.
До того ж гості фестивалю могли прослухати фахові й водночас прості і зрозумілі лекції про традиційну культуру від найкращих дослідників. Не обійшлося і без традиційних танців, забав та драйвової вечірньої сцени з виступами від майстрів етнофольку «ГУЛЯЙГОРОД», THE DOOX, «ЗҐАРДА» та інших.
Попри дощ, фестиваль забезпечив комфорт для всіх гостей. Кожен майстер-клас мав накриття, тож усі могли зручно і приємно проводити час, насолоджуючись заходами.
Третього літнього місяця на гостей V’YAVA чекає ще ціла низка концертів українських та зарубіжних артистів. Серед них — британський гуру drum & bass Etherwood, визнані в усьому світі Dakh Daughters, майстри електро-фольку GO_A, інтелігентні рокери Ziferblat та інші.
Окрім концертів, гостей V’YAVA чекають яблуневі і грушеві сади, де можна відпочити на гамаках, дитячий майданчик, спортивна зона з настільним тенісом, зона з ігровими автоматами і фудкорти з українські автентичними та європейськими стравами.
Які концерти варто не пропустити в серпні на V’YAVA
GO_A — 9 серпня
Майстри електро-фольку GO_A здобули шалену популярність після виступу на Євробаченні з піснею SHUM. Цей потужний хіт увірвався у світові чарти, став першою українською піснею в Billboard Global 200 та набрав понад 100 мільйонів прослуховувань на Spotify.
Гурт здобув перемогу на польському фестивалі «Чотири сторони фольку» і встиг запалити на таких культових фестивалях, як нідерландський Pink Pop і британський Glastonbury.
Дата й час: 9 серпня, відкриття дверей — 18:00, початок концерту — 20:00
Ціна квитків: від 500 грн
ДК Енергетик — 10 серпня
ДК Енергетик — це київсько-броварський постпанк гурт, що з’явився у 2022 році й показав, як цікаво й технічно може звучати цей жанр.
Перший хіт колективу «Енергетик» здобув неабияку популярність як неофіційний гімн ДТЕК. Після нього вийшли платівки «Юність» та «Шлях», які закріпили успіх гурту солдаутним концертом у Києві.
Дата й час: 10 серпня, відкриття дверей — 18:00, початок концерту — 20:00
Ціна квитків: від 500 грн
Dakh Daughters — 14 серпня
Фантастичне поєднання музики, театру й жіночої харизми — Dakh Daughters підкорили Париж і здобули визнання у всьому світі. Їхні виступи завжди яскраві та емоційні, а The New York Times і Rolling Stone пишуть про них із захопленням.
Про молодий український гурт Ziferblat заговорили у 2023 році після випуску дебютного альбому «Перетворення» та перемог на музичних преміях. А вже у 2024-му вони підкорили серця українців своїм виступом на Нацвідборі «Євробачення» з піснею Place I Call Home, яка отримала високу оцінку журі та слухачів.
Український інді-електро-поп гурт KADNAY у 2012 році створили Дмитро Каднай та Пилип Коляденко. Молоді й талановиті музиканти написали безліч беззаперечних хітів, виступити на багатьох музичних фестивалях, таких як Atlas Weekend та Sziget, а також успішно виступали в національному відборі на Євробачення.
Дата й час: 23 серпня, відкриття дверей — 18:00, початок концерту — 20:00
Ціна квитків: від 500 грн
ЩукаРиба Band — 30 серпня
Фольклорний гурт ЩукаРиба вивчає, збирає та відтворює народнопісенний матеріал, а також майстерно поєднує автентичну музику із сучасними музичними стилями.
Разом із Ярославом Татарченком (Тонка, bunht), Євгеном Пугачовим та Михайлом Бірченком (Hyphen Dash) вони створюють нове, альтернативне звучання фольку та популяризують українську традиційну музику. На серпневому концерті до цієї компанії також доєднаються саксофоніст Тоні Стенько та трубач Олексій Павлечко.
Дата й час: 30 серпня, відкриття дверей — 18:00, початок концерту — 20:00
Хітмейкер з HOSPITAL і власник лейблу Stillness Music — ключова фігура на світовій drum & bass сцені. Його альбоми Blue Leaves та In Stillness високо оцінили критики за здатність поєднувати душевні ритми зі складним продакшеном. Як результат — безліч відданих фанатів і перші місця в музичних чартах.
Підтримає гостя VOTUMA зі своїм сетом, а також ще декілька талановитих українських діджеїв. Також працюватиме друга сцена, яку анонсують незабаром.
Дата й час: 31 серпня, з 14:00 до 22:00
Ціна квитків: від 400 грн
Не пропустіть шанс зануритися в атмосферу музики, культури та мистецтва на V’YAVA цього серпня. Відвідайте концерти улюблених гуртів, відпочиньте в затишних садах і насолодіться справжнім культурним багатством України. Кожен квиток до культурного простору — це ваш внесок у підтримку ЗСУ.
Унікальна співачка LYRA, відома своїм унікальним звучанням та глибокими текстами, представляє свій новий сингл “Моя сила”. Ця композиція є потужною заявою про жіночу силу та стійкість. Пісня виступає справжнім гімном для всіх жінок, надихаючи їх на самовираження, впевненість та прийняття своєї унікальної особистості.
“Моя сила” – це емоційна і надихаюча пісня, яка відображає внутрішню трансформацію і силу волі. LYRA співає про подолання страху, прийняття себе і знаходження внутрішньої сили. Вона розповідає про важкий шлях до самоприйняття, де сльози і біль стають каталізаторами для особистісного зростання.
“Впевненість у собі – це та сила, що відкриває нові можливості та надає крила. Я хочу нагадати цією піснею кожній жінці про те, що вона сильна, непересічна і особлива, надавши мотивацію впевнено рухатися вперед. Якщо ти шукаєш силу, ти знайдеш її в цій пісні!” – ділиться виконавиця.
Основний меседж треку – любов, яку LYRA описує як джерело її сили і натхнення: “Моя сила – це кохання, жити так, мов востаннє”. Для виконавиці любов – це не тільки романтичні стосунки, але й любов до себе, до життя і до світу навколо неї. Це любов, яка дає їй силу рухатися вперед, долати перешкоди і вірити в краще майбутнє.
LYRA співає про різні аспекти жіночого внутрішнього світу. Вона закликає жінок прийняти і цінувати всі сторони своєї особистості – від слабкості до сили, від сумнівів до впевненості.
“Моя сила” є відображенням особистого досвіду LYRA і її шляху до самоприйняття та впевненості.
“Ця пісня народилася з мого бажання надихнути жінок бути собою і святкувати свою унікальність, – каже LYRA. – “Ми, жінки, маємо таку силу і різноманіття в собі, і я хочу, щоб кожна жінка відчула цю пісню як гімн своєї внутрішньої сили”.
Музичне відео на пісню “Моя сила” доповнює її надихаюче послання. У кліпі LYRA зображує різні жіночі образи, від ніжної і вразливої до сильної і рішучої. Ці образи символізують різні сторони жіночності, демонструючи, що сила може проявлятися по-різному.
“Моя сила” – це гімн для всіх жінок, що нагадує нам про нашу неймовірну силу і різноманіття, – додає LYRA.
LYRA сподівається, що її пісня надихне знайти свою внутрішню силу і вірити в краще майбутнє.
“Моя сила” вже доступна на всіх музичних платформах.
Український музикант Євген Пугачов із Харкова, який продовжив свою успішну кар’єру в Європі, а згодом і в США, в нашому інтерв’ю розкриває усі подробиці життя джазового музиканта у Нью-Йорку. У місті, де настільки висока конкуренція, що кожен джазмен має працювати на найвищому рівні щоб здобути успіх і бути затребуваним.
Євген, вже декілька років ви живете в США і знаєте джазову індустрію зсередини. Чим вона відрізняється від української або німецької, адже ви також жили і працювали у Берліні протягом 5 років?
Я вже живу в Нью Йорку вже більше 6 років і можу сміливо говорити про те, як тут влаштована джазова індустрія. Насправді дуже багато схожого до України та Німеччини, адже у всьому світі джаз це дуже нішева музика, яку слухає дуже маленький відсоток людства. За даними Spotify, приблизно 5% їх передплатників. Тому тут, як і скрізь, джазові музиканти виживають як можуть. Але відмінність американського джазу у цьому, що (особливо у Нью Йорку) живе дуже багато зірок світового рівня, на яких взагалі індустрія тримається і які формують певну світову джазову еліту.
Існує багаторівнева градація джазових музикантів у Нью Йорку, наприклад: вища ліга, середній рівень, місцеві зірки. Дуже часто люди, що належать до тієї чи іншої категорії, не завжди перетинаються один з одним. Також залежно від того, в якій категорії ти перебуваєш – безпосередньо залежить твоя кар’єра, популярність, впізнаваність. На жаль, не завжди ця градація об’єктивна та чесна, я знаю багатьох музикантів, які гідні бути за рівнем своєї майстерності та таланту у “вищій лізі”, але чомусь про них мало хто знає, і навпаки, ті, хто як би на вершині, не завжди варті там бути. Джазові музиканти боротимуться за дуже маленьку аудиторію, і часто на вершину піднімаються люди, хто є наполегливішим, впевненішим в собі та місцями нахабнішим. Але відмінна риса саме американського джазу в тому, що людина практично з будь-якого з цих рівнів (наприклад, середній музикант з Нью-Йорка) буде дуже затребувана в будь-яких інших країнах, куди б вона не поїхала.
Торгова марка NYC завжди вітається і володіє певною аурою в Україні, Німеччині, Японії чи Бразилії. Будь-який амбітний джазовий музикант намагається зайняти певну нішу в джазовому середовищі цього міста (хоча часом це дуже складно), щоб у результаті мати престиж, який визнається скрізь. У цьому місті немає поняття “незамінний музикант”, тому що завжди знайдеться хтось краще. Така шалена конкуренція змушує людей бути на вершині своїх здібностей, мотивує до постійної роботи над собою, у чому взагалі і полягає кредо будь-якого музиканта. Це єдине місце на землі (і в Америці), де все ж таки відчувається, що джаз ще живий і де можна зустріти величезну кількість мотивованих, супер талановитих джазових фанатиків, які підживлюють тебе своєю енергією.
Джаз впливає на слухачів, а також на митців, можна сказати, відбувається взаємообмін. На вашу думку, який внесок ви зробили своєю музикою в американський джаз?
Було б занадто зарозуміло говорити про те, що я якимось чином вплинув на весь американський джаз, але можу сказати, що моя музика сильно відрізняється від місцевого так званого мейнстриму. Майже щоразу після концерту з моїм квартетом до мене підходять різні люди і часто кажуть, що їм дуже подобається оригінальність та незвичайність мого стилю композиції. Напевно, мій бекграунд як все-таки джазового музиканта, який сформувався в Україні, а потім у Польщі та Берліні, дається взнаки і якимось чином знаходить відгук у звичайних слухачів, чому я, звичайно ж, дуже радий. Я люблю використовувати не ортодоксальні поєднання акордів у моїй музиці, але при цьому зберігати відносну простоту мелодії, яку може наспівати навіть недосвідчений джазовий поціновувач. Насправді ця концепція не є новою, але кожен музикант пропускає загальновідомі прийоми через призму своєї творчості. Я у цьому випадку не виняток.
Чи важливо дотримуватись канонів у цьому стилі музиці? Адже джаз це музика вільних людей…
Так і ні. Є чудова фраза легендарного джазового піаніста Хербі Хенкока, який сказав: “Потрібно знати всі джазові стандарти лише для того, щоб так більше ніколи не грати”. У цій фразі, звичайно, багато іронії, але основна ідея полягає в тому щоб мати дуже глибоке розуміння традиції і на цій основі вже складати своє. Неможливо за одне людське життя досконально вивчити джазову традицію до такої міри, щоб сказати собі: “Все, вистачить, ось тепер тільки складатиму свою музику”. Цей процес паралельний. Не треба боятися своєї творчості, але й так само не слід забувати про традицію. Найцікавіше, що побувавши і в Берліні, і в Нью Йорку, я бачу, що багато джазових музикантів вдаються в крайнощі, або грають лише стандарти і навіть не дозволяють собі думки про те, щоб щось вигадати, або, як часто в Європі, зокрема в Берліні, тільки вигадують і грають свою музику, і зовсім не займаються вивченням традиції. Як і в усьому добре мати баланс, але знайти цей баланс – завдання не з легких, звичайно, у цьому сенсі у кожного свій шлях.
Музика джазу не завжди зрозуміла пересічним слухачам, через це джазові музиканти часто грають музику більш популярну, адже вона більш затребувана. Чи була в вашому житті подібна ситуація?
Так, звичайно, я досить багато грав у кавер-бендах, на весіллях, корпоративах. Можу сказати по секрету, що основна частина джазових музикантів у будь-яких країнах, навіть США, заробляють гроші не джазом або не зовсім джазом. Я особисто в якийсь момент зробив ставку більше на викладання, ніж на гру в кавер-бенді, як інші мої знайомі музиканти. Я, як і раніше, буває граю корпоративи або приватні заходи, але це в основному джазова музика. Зараз я не беру участі в неджазових проектах, все ж таки намагаюся триматися джазової лінії. Ну і, звичайно, маючи велику кількість учнів я маю такий привілей, як відмовлятися від деяких заходів, які передбачають виконання музики, яка мені не до вподоби.
Ви займаєтесь викладанням, якої лінії навчання притримуєтесь від час занять з вашими учнями?
Я працюю з учнями дуже різного рівня, з одними ми займаємося основами техніки гри на гітарі, а з іншими складними темами, як джазова гармонія, імпровізація та композиція. Я завжди намагаюся дати системні знання та методи, які студенти можуть самостійно втілювати у життя в майбутньому без моєї допомоги, навчити їх тому, що вивчають на джазових факультетах тут у США.
Я вважаю, що моє головне завдання це навчити учня вчитися, вміти аналізувати власні помилки. Не всі, звичайно, мають таку самостійність і схильність до аналізу, але як би там не було, я намагаюся робити акцент саме на це. Але взагалі я дуже “демократичний” викладач і ніколи не нав’язую того, чого учень не хоче. Я намагаюся “розглянути” сильні сторони учня і насамперед розвивати їх. Моє головне завдання, щоб людина в першу чергу навчилася отримувати задоволення від музики, а потім уже стала грамотним музикантом.
Ви започаткували власний музичний гурт, чи складно утримувати музикантів, проживаючи у Нью-Йорк?
У джазових музикантів взагалі немає поняття “групи”, є “проєкти”. Різниця в тому, що джазові музиканти грають з дуже великою кількістю людей одночасно. Через те, що рівень у працюючих музикантів тут дуже високий, виходить так, що всі в якомусь сенсі сесійні музиканти, які спеціалізуються на джазі. Кожен такий музикант може бути як бендлідером, так і сайдменом. Звичайно, коли постійно граєш з одними і тими ж людьми починає з’являтися певна “хімія” і звучання гурту, але, на жаль, у Нью Йорку всі намагаються вижити як можуть, тому не завжди виходить грати з тими самими музикантами, адже один із них може бути зайнятий цього дня в іншому, більш високооплачуваному проєкті. Але в цілому люди з величезним ентузіазмом ставляться до гри, музики, тому відповідаючи прямо на ваше запитання, ні, не складно утримувати колектив якщо між усіма учасниками є “хімія”, і їм подобатися грати один з одним.
Які плани вам хотілось би реалізувати в США? Чого на вашу думку не вистачає американському джазу?
Напевно, найголовніше це продовжувати бути частиною нью-йоркської джазової сцени, створювати нові творчі проекти і далі складати музику. На середньострокову перспективу хотілося б, звичайно, пограти зі своїм квартетом великий тур Америкою.
Мені здається, американський джаз – це самодостатній організм, який постійно розвивається, але, можливо, якому варто більше дивитися вперед, ніж обертатися назад. Сформулюю так.
З ким з відомих американських джазменів ви грали на одній сцені?
Я грав з Джоном Бізлеєм, Дуайт Трібблом, Крісом Бакасом, Колліном Странаханом, Меллісою Алданою, Френком Паркером та багатьма іншими.
Яку сучасну пісню вам хотілось би зробити у джазовій обробці?
Якщо чесно, не тримаю руку на пульсі сучасної поп-музики, але час від часу роблю аранжування пісень, які я слухав у юнацтві, наприклад, “Behind Blue Eyes” гурту The Who. Також на честь дня незалежності України я робив аранжування пісні “Чорнобривці” та “Червона Рута”. Відео цих пісень є на моєму Youtube-каналі.
Що вас надихає на створення музики?
Це свого роду життєва потреба. Мені складно не створювати музику, але найбільше, як би нетривіально це не звучало, надихають дедлайни чи якісь важливі події, припустимо концерт у хорошому джаз-клубі чи запис альбому у студії. Мені, як і багатьом моїм колегам джазовим музикантам, потрібен стимул, щоб оформити всі музичні ідеї в закінчені композиції, це найскладніше – останні 10-15 відсотків. Але ідеї з’являються власними силами незалежно від настрою чи пори року.
Попри загарбницьку масштабну війну, прокат українського фільму за повістю Кузьми Скрябіна “Я, “Побєда” і Берлін” стартує з 14 березня 2024 року в усіх кінотеатрах України, які наразі мають можливість продовжувати активну діяльність.
Фільм занурює глядача в атмосферу 90-х – епоху молодості Кузьми: музику, картатий кричущий стиль та романтичні сподівання молоді. Особливою родзинкою картини є культова музика Скрябіна.
Фільмування стрічки відбувалося в умовах жорстких обмежень під час карантину у 2020 році. Дату прем’єри було заплановано на 17 березня 2022 року, але у розпал підготовки до прокату відбулося повномасштабне вторгнення.
Окрім наявності цікавого сюжету, у фільму надзвичайна музична складова, над якою працювали настільки натхненно, що створили безпрецедентну для українського кіно колаборацію – улюблені всіма 16 пісень Кузьми переспівали спеціально для фільму найвідоміші українські топ виконавці.
ПРО ФІЛЬМ
Шалені 90-ті. За три дні до запланованого концерту музикант-початківець Кузьма вирушає зі своїм другом Бардом до Берліна на старій «Побєді». Кажуть, там є колекціонер, готовий обміняти жовту бестію на шестисотий «Мерс». Кузьма обіцяє своїй дівчині Барбарі повернутися додому на новій тачці, а хлопцям з гурту – встигнути на виступ. Вже з перших хвилин подорожі все, звісно, йде не за планом. Проте точно відомо одне: пригода допоможе героям знайти справжнє призначення.
Основна інформація про фільм: Оригінальна назва: «Я, «Побєда» і Берлін» Країна: Україна Жанр: пригоди, роуд-муві, комедія Хронометраж: 100 хвилин Прем’єра в Україні: 14 березня 2024 року Виробництво: UPHub за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Міністерства культури та інформаційної політики України й компанії Golden Tile Сценаристи: Анатолій Крим, Олексій Комаровський, Ніна Шуліка Режисер: Ольга Ряшина Продюсери: Олексій Терентьєв, Юрій Артеменко, Ольга Пантелеймонова Оператор-постановник: Дмитро Недря Художник-постановник: Микола Кіщук Актори: Іван Бліндар, Марія Стопник, Володимир Гева.
