Showing 3 Result(s)
фільм 2024 не говори зі злом
КІНО, ТРЕЙЛЕРИ

Психологічний трилер “Не говорим зі злом”: рецензія на ремейк 2024 року

Фільм «Не говорим зі злом» — це ремейк датської стрічки 2022 року. Сюжет фільму загострюється навколо взаємин двох сімей, які зустрічаються під час відпочинку. Таємничість і психологічна напруга зростають поступово, коли одна з сімей починає вести себе все дивніше, а інша не знає, як реагувати.

Режисером фільму є Джеймс Уоткінс, який відомий своєю роботою у жанрі психологічного трилера та жахів. Він вміло будує напружену атмосферу, поєднуючи неспішний розвиток подій із глибоким зануренням у психологічні стани персонажів. Сценарій майстерно досліджує межі людської терплячості та страху перед невідомістю.

У ролях:

  • Джеймс Макевой зіграв ключову роль у цьому напруженому психологічному трилері, додаючи своєю грою потужну емоційну глибину.
  • Ешлінг Франчозі, яка з’являється у фільмі, майстерно передала внутрішню напругу та безвихідь свого персонажа.
  • Маккензі Девіс і Скут Макнейрі також переконливо виконали свої ролі, додаючи інтенсивності до загальної атмосфери фільму.

Цей ремейк, створений за участю компанії Blumhouse Productions та її продюсера Джейсона Блюма, зберігає всі найкращі елементи оригінального фільму, додаючи нові сюжетні повороти і несподівані моменти. Одна з головних тем фільму — наскільки далеко люди готові зайти, аби не втратити контроль і не зійти з розуму.

Фільм «Не говорим зі злом» — це справжній шедевр у жанрі психологічного трилера, що піднімає питання моральності, страху і людської довіри. Події розгортаються навколо сімейної пари, яка вирушає у віддалене місце на запрошення нових знайомих. Однак, поступово їхня гостинність перетворюється на психологічний тиск, викликаючи у глядача відчуття тривоги та параної.

Важливою темою стрічки є моральні межі та те, наскільки далеко людина може зайти, щоб залишатися “ввічливою” навіть у небезпечних обставинах. Герої змушені робити важкий вибір між власним спокоєм і тим, щоб протистояти маніпуляціям.

Серед сильних сторін фільму — його здатність занурити глядача в атмосферу напруги, яка поступово наростає з кожною сценою. Постановка кадрів і звуковий супровід створюють почуття тривоги, і це впливає на емоційне сприйняття стрічки.

Фільм ставить питання: що робити, коли доброзичливість перетворюється на загрозу? Чи можна довіряти незнайомцям і як виявити небезпеку за маскою привітності? Саме ці питання утворюють головну інтригу сюжету. Головні герої змушені зіштовхнутися з жахами, що приховані за приємними розмовами і зовнішньою доброзичливістю.

Фільм також підіймає тему сучасних соціальних норм, де ввічливість і страх образити когось іноді стають смертельною пасткою. Герої занадто пізно усвідомлюють, що їхня доброта стає джерелом власної вразливості.

Фільм підіймає низку моральних і етичних питань. Чи варто продовжувати ввічливість і гостинність, якщо за цим ховається небезпека? Як далеко можна зайти у прагненні уникнути конфлікту? Фільм не просто ставить ці питання, але й показує трагічні наслідки того, що герої занадто довго дотримувалися цих правил.

український дубляж
КІНО, УКРАЇНСЬКИЙ ДУБЛЯЖ

Григорій Бакланов та Тарас Цимбалюк у дубляжі комедії “Кудлаті перці”!

Чи задумувалися ви колись про що насправді думають собаки? Universal Pictures представляє відпадну комедію про собак-дружбанів. Одного разу пса на ім‘я Реджі господар виганяє з дому. Тож Реджі вирішує об’єднати сили разом з іншими кудлатими, щоб організувати план ідеальної помсти.

Сценарист Ден Перро вже давно насолоджується підривними наративами та руйнує глядацькі очікування. Будучи фанатом пародій та комедії, він зростав як успішний оповідач та наважувався перетинати межу дозволеного, що допомогло йому створити гострі комедійні історії у фільмах “Американський вандал” та “Гравці”. Перро — собачник та шанувальник класичного кіно про собак, зокрема “Шлях додому” та “101 Далматинець”. Сценарист згодом побачив побачив можливість дослідити більш специфічну сторону фільмів про найкращого друга людини. «Я обожнюю собак, і я великий шанувальник фільмів про собак, — каже Перро. «Проте я, як правило, пишу комедії із чорним гумором, тож завжди шукаю, що можна перекрутити на свій манер».

З нещодавнім відродженням серйозних “фільмів про собак” — таких як “Життя і мета собаки, “Подорож хорошого пса” та “Шлях додому та повнометражних ремейків “Леді та бродяги” і “Круелли”, це був ідеальний момент для підриву цього жанру. Розглядаючи режисерів, які могли б стати ідеальними партнерами для реалізації ідеї, Перро одразу ж подумав про Еріка Фейґа, із яким Перро познайомився після успіху фільму “Американський вандал”. «Мені сподобався настрій Еріка та характер його роботи, — розповідає Перро. Одного разу він запитав мене: «Що в тебе за ідея?». Я відповів: «У мене є ідея для фільму про собак із рейтингом R». Вже за дві хвилини він був у справі».

 Фейґ добре пам’ятає цю зустріч. «Ден запропонував зняти фільм про собаку, що розмовляє, з рейтингом “R”, де милий песик, якого покинув власник, об’єднується з трьома іншими собаками, щоб вистежити господаря і відкусити йому інтимне місце, — розповідає Фейґ. «Спочатку я думав, що це буде схоже на “Теда” або “Повний розковбас”, але в Дена була ціла історія напоготові. Я розсміявся, і мій асистент, який підслухав розмову, теж почав сміятися. Я знав, що ми повинні зняти цей фільм. Ми доручили Дену написати оригінальний сценарій, і розвинули його разом».

До дубляжу цієї комедійної та абсолютно відривної історії приєдналися і актори Григорій Бакланов та Тарас Цимбалюк відомі за ролями Лавріна та Карпа Кайдаша в популярному телесеріалі “Спіймати Кайдаша”.

«Нам акторам завжди говорили, що неможливо переграти дітей і собак, а в цій історії мені якраз таки довелося грати собаку і ще й знайти влучний голос, характер, тембр та інтонації для мого героя. Бо кожен рух змальованого пса — це вже певна подача. Проте я неймовірно кайфонув за ці дні роботи над роллю. “Кудлаті перці” —  яскравий, драйвовий фільм. Тим більше зараз, коли ми шукаємо додаткового живлення аби триматися на плаву та рухатися далі. Тож я скажу, що ці півтори години — це півтори  години веселощів без жодного смутку та печалі, а ще це кіно про наших найдобріших друзів — завжди добрих, милих, кумедних собак», — поділився враженнями Григорій Бакланов, який здублював головного героя пса на ім’я Реджі.  

«Я  і раніше дублював чимало різних фільмів, проте “Кудлаті перці” — нетривіальна й сповнена оригінальних жартів та поворотів сюжету історія. Загалом процес дублювання цієї історії видався надзвичайно смішним та веселим, оскільки в основі історії багато комедії та чорного гумору, а я це обожнюю. А головні герої собаки — ще одна оригінальна перчинка цього фільму, тож я вже чекаю прем’єри, але нагадую, що кіно лише для дорослих», — прокоментував Тарас  Цимбалюк, який здублював пса на ім’я Лютий.

Дивіться у кіно з 17 серпня!

КІНО, РЕЦЕНЗІЇ НА ФІЛЬМИ

“Шахрайки”: огляд фільму, де фемінізм зустрічає гумор і німецький акцент

Ми живемо в епоху ремейків (факт). Ось ще одна гаряча (буквально і переносно) переробка на підході.

10 травня українці вирушать на прем’єру фільму “Шахрайки”, а ми вже відвідали прес-показ і готові поділитися з вами інформацією щодо свіжості фільму. Чи варто було витрачених на нього коштів? Феміністична відповідь оригіналу? І чому Енн Гетевей перейшла на німецький акцент? Відповіді прямо тут.

 

ПОВНІСТЮ ФЕМІНІЗМ

Я вже згадував, що перед нами ремейк? Отже, паралелі з оригіналом проводити не буду, т.к. не дивився його. Знаю лише, що в оригіналі чоловіки дурили жінок, а тут все точно навпаки. Нісенітно не очікувано, чи не так? За останні 10 років вийшло кілька ремейків, де чоловічий оригінал змінили жінки. Найяскравіший приклад – “Мисливці за привидами” зразка 2016 року.
Давайте зразу зазначу, що я не сексист і не маю нічого проти подібних фільмів (перестрахую себе наперед, щоб у наше вище толерантний час не почали дизлайками обсипати).
Ляпсус містить різкий (іноді, звісно, не такий, але в більшості випадків все-таки різкий) гумор, що різко контрастує з іншими “пласкуватими” кінокомедіями американського виробництва.
Сюжет можна передбачити, принаймні першу його половину, але ближче до кінця нас порадують парою неочікуваних поворотів, за якими дуже цікаво спостерігати.

Кадр з фільма.

ТРАВНЕВІ КАНІКУЛИ В ФРАНЦІЇ

Комедія – це коли смішно (принаймні так повинно бути). І… зал сміявся. Причому робив це регулярно. Майже в кожній сцені блимала кумедна жартівливість, яка під соусом шарму і харизми головних героїнь ненавмисно змушувала посміхатися. Зокрема, про героїнь. Енн Гетевей виконала прекрасну особистість: владна шахрайка, якій немає рівних. А Ребел Вілсон зіграла простушку, наляку дівчину з села, але також із своїми сильними сторонами під сукнею. Навколо протистояння цих двох махінацій по вижиманню грошей з багатих чоловічих кишень закручується сюжет фільму.

Енн Гетевей і Ребел Вілсон

ЦЕЙ ДИВОВИЖНИЙ ГОЛОСОК

На цей раз вітчизняне озвучення дуже порадувало. Героїні звучать добре, але особливо головна героїня Хетевей. Справа в тому, що супер професійний шахрайка не може дозволити собі говорити тільки однією мовою, адже багатенькі хлопці часто приїжджають з далеких країн. До кожного потрібно знайти підхід. Тому Гетевей у ролі шахрайки володіє кількома мовами, що відображається і в озвученні. Деінде вирішили включити субтитри (це було обґрунтовано і логічно), а деінде додали акцент. І про це докладніше.

В деякі моменти героїня Енн починає говорити з німецьким акцентом, і я не знаю, наскільки це чарівно звучить в оригіналі, але нашому озвученню вдалося як мінімум дуже близько підійти до правди. Український варіант німецького акценту Гетевей звучить неймовірно сексуально! Це, разом із внешніми даними героїні, підвищує температуру і невільно підтікають долоні.
Дорогі дами, якщо ваш молодий (або не дуже) чоловік сидів і ніяковів у залі, а після приходу додому почав переглядати всі фільми з Енн Гетевей, це все не просто так. Це було чудово!

Шахраї в третьому поколінні.

ВРАЗЛИВО!

“Шахрайки” крокнули у світ софітів з високо піднятою головою. Є, звичайно, можливість вибрати кілька сюжетних поворотів, і романтична лінія, на мою думку, була зайвою… Але не хочеться критикувати, коли на екрані хороший фільм. Коли пустили титри, зал аплодував. Це відбувалося не так часто на моїй пам’яті. Це ж не найкращий показник успіху картини?

Вердикт: захоплююче.