світські хроніки

У Києві відкрилася унікальна виставка з нарядами з “золотого віку” італійського кіно.

З 16 по 31 грудня 2021 року в арт-просторі Mandarin Maison (5-й поверх Mandarin Plaza, вул. Басейна, 6) відбудеться виставка італійського модного будинку Gattinoni «Мода і зірки часів Голлівуду на Тібрі», на якій буде представлено 30 експонатів. Це – наряди, створені Фернандою Гаттіноні для Одрі Гепберн, Інгрід Бергман, Лани Тернер, Анни Маньяні та інших кінопримадон середини ХХ століття.

Виставка “Фернанда Гаттіноні. Мода і зірки часів Голлівуду на Тібрі”, організована президентом Gattinoni Couture Стефано Домінелла, за ініціативою Посольства Італії в Україні та Італійського Інституту культури в Україні у партнерстві з Домом подарунків та декору Mandarin Maison.

«Для нас велика честь представити у Києві передвижну виставку найвідоміших сценічних костюмів в історії світового кінематографа, майстерно виготовлених Фернандою Гаттіноні. Тепер у Києва є можливість безпосередньо оцінити костюми, які в значній мірі вплинули на сприйняття поколінь любителів мистецтва кіно та геніальне мистецтво італійської моди у світі» – сказав Надзвичайний і Повноважний Посол Італійської Республіки в Україні П’єр Франческо Дзадзо.

«Ми в нашому арт-просторі постійно проводимо цікаві та змістовні виставки. Але ця – особлива. З великою радістю ми долучилися до цього проекту, щоб всі кияни і гості нашого міста могли наочно побачити всю красу та витонченість нарядів кінодив роботи великої Фернанди Гаттіноні» – підкреслив засновник Mandarin Maison та ініціатор арт-проекту “Без обмежень” Олег Дзюбяк.

Виставка створена завдяки історичному архіву Дому Гаттіноні (Maison Gattinoni) і описує відносини між великим італійським модельєром Фернандою Гаттіноні та деякими з головних див часів Голлівуду на Тібрі та Дольче Віти.

З другої половини 1940-х років римська майстерня Фернанди Гаттіноні стала постійним місцем візиту для міжнародного товариства, яке відвідувало столицю Італії. Окрім перших леді і дружин посольств – від Евити Перон до Клер Бут Люс – серед її клієнтів є низка кіновідомих, зокрема Анук Еме, Інґрід Берґман, Люсія Бозе, Бетт Девіс, Марлен Дітріх, Роселла Фальк, Одрі Гепберн, Джина Лоллобріджида, Анна Маньяні, Кім Новак, Лана Тернер, Моніка Вітті і Елізабет Тейлор, Аніта Екберг.

Ця виставка присвячена актрисам, які обрали Фернанду Гаттіноні своїм улюбленим дизайнером. Маршрут розпочнеться з одягу з особистого гардеробу та сценічних костюмів з фільмів “Європа 51” (1952) та “Кактусовий квітка” (1969), створених для Інґрід Берґман, і перейде до Лани Тернер, вірної клієнтки Фернанди Гаттіноні починаючи з 1953 року, коли вона прибула в Рим для зйомок у драмі “Вогонь та м’ясо” (1954), відомому фільмі, знятому в бюджетних студіях Cinecittà. Далі – декілька образів із колекції до фільму “Казанова” (1958), належащих Кім Новак, а потім – мікроколекція чорних платтяриків з особистого гардеробу Анни Маньяні. Спеціальний розділ присвячений Одрі Гепберн та одязі, створеної для неї Фернандою Гаттіноні для ролі Наташі у фільмі “Війна і мир” (1956).

Ця експозиція подорожує по всьому світу з 2010 року: вона вже встигла відвідати Париж, Рим, Лондон, Нью-Йорк, Берлін, Ер-Ріяд, Бангкок та інші міста. Куратор київської виставки – Таня Бернер. А на відкриття виставки у Києві спеціально прилетять Стефано Домінелла – президент модного будинку Gattinoni та Франческо Тричца – офіційний діджей показів Dolce&Gabbana, Венеціанського фестивалю та фестивалю в Сан-Ремо.

Інфо:

Фернанда Гаттіноні (1907-2002) разом з сестрами Фонтана і Джоле Венеціані, Бікі і Джерманою Маручеллі була одним із засновників італійського стилю. Вона переїхала до Лондона у дуже молодому віці і почала працювати у Моліне як підмайстер.

Ближче до кінця тридцятих років, повернувшись в Італію, вона поселилась в Римі, де знайшла роботу в знаменитій портняжній майстерні Вентура, офіційному постачальнику Савойського двору. У 1944 році в маленькій квартирі поруч з Порта-дель-Пополо вона почала шити одяг під своїм ім’ям. Першим клієнтом була Клара Каламай, яка замовила у неї зелене бархатне пальто.

З самого початку виникли основні риси її стилю: любов до розкішної вишивки, драпірування і одночасно, навіть якщо це здавалося б суперечливим, пристрасть до стриманого й суворого стилю, який їй сподобався під час лондонської практики. Її схильність до автентичності також зазначила лідер модної журналістики Ірена Брін, яка написала: «Фернанда носила виразно англосаксонську сіру фланель, махарані Палампур, звичайно драпіровану золотом. Вона одягала Евіту Перон в дуже прості ломбардські шовки, зазвичай прикрашені пір’ям та квітковим орнаментом».

Окрім міжнародного джет-сету, ательє Фернанди Гаттіноні відвідували художники і режисери, від Ренато Гуттузо до Роберто Росселліні. Саме останній познайомив їх у 1950 році з Інґрід Берґман, яка стала її улюбленою клієнткою. Для Берґман Фернанда також створила сценічні костюми для декількох фільмів, зокрема: Європа 51 (1952), Подорож до Італії (1954) і Квітка Кактуса (1969. В найближчий час Фернанда стала одним із найпопулярніших модельєрів Голлівуду на Тібрі. У 1950-х роках декілька актрис звернулися до неї за сшиттям одягу для зйомок і особистого гардеробу. Від Анни Маньяні до Одрі Хепберн, від Лани Тернер до Кім Новак.

У 1955 році Марія Де Маттейс, дизайнер костюмів для фільму «Війна і мир» (1956) режисера Кінга Відора, попросила Фернанду Гаттіноні створити костюми для Одрі Гепберн для її ролі у фільмі.

Був весняний день, коли Хепберн вперше переступила поріг ательє на вулиці Марке: “На ній було просте плаття з високим відкритим горлом і довгі чорні бавовняні шкарпетки. У шовковому шарфі, зав’язаному під підборіддям, з’явилось її тонке і виразне обличчя без макіяжу”.

Фернанда настільки полюбила струмуючі та прямі костюми, які вона зробила для фільму, майже одночасно, натхненна героїнею “Війни і миру”, вона присвятила лінію Наташі стилі ампір. Сама Одрі була першою прихильницею колекції і замовила п’ять суконь і накидку. З того часу Хепберн залишалася одним із постійних клієнтів Гаттіноні. Незважаючи на те, що між ними встановилися близькі відносини, вони так і не стали друзями: “Вона була занадто досконалою, а я не люблю занадто досконалих”, – визнала пізніше Фернанда. Проте завжди визнавала її неперевершену елегантність: “Вона мала виняткову статуру. Висока і струнка, яке б вона сукню не наділа, вона виглядала стриманою і одночасно виглядала вишукано і розкішно, як діамант”.

Анну Маньяни Фернанда Гаттинони одягала у фільмі Альфредо Гуарині та Джанні Франколіні “Ми жінки” (1953) і вони стали досить близькими подругами. «Її не дуже турбувало, що одягнути. Вона просто хотіла маленькі чорні сукні», – згадувала Гаттиноні. Одного разу Фернанда сказала: «Маньяні прийшла до мене, щоб сшити костюм на Новий рік. Сукня, звісно ж чорна, була готова вчасно, але вона не прийшла забрати його. Тоді я жила над ательє на вулиці Марке, відразу за вулицею Венето. Було майже півночі, і я почула крики, які доносились з вулиці. Анна Маньяні почала кричати: “Фернааандааа, чуєш Фернаа, кинь вниз мені мою сукню!”.

У 1981 році до Гаттіноні приєдналися її син Раньєро (1953–1993) та Стефано Домінелла, нинішній президент модного дому. Потім, разом з колекціями для бутіків високої моди, дім Gattinoni випустив кілька ліній prêt-à-porter. Після передчасної смерті Раньєро Фернанда продовжувала займатися ательє до своєї смерті в 2002 році.

«Досить вміти спостерігати за тим, як рухається жінка, щоб зрозуміти, яких відкриттів і якої допомоги вона очікує від нового модного сезону», — стверджувала Фернанда Гаттіноні, італійська модельєр, що надала моді ту елегантність і простоту, яка стала лейтмотивом італійського стилю.