“Годзилла 2: Король монстрів” – це сиквел. Про що переконливо свідчить цифра “2” в назві. Перший фільм нової франшизи (для неосвічених поясню: американці зробили перезапуск серії, яка до цього вважалася виключно японським дитинством) вийшов в 2014 році, і судячи з усього зібрав касу, якщо випустили продовження. Першу “Годзилу” я переглянув за день до прем’єри другої і плювався далі, ніж бачив. На другій я згадом просипався в кінотеатрі. Що не так з оновленою франшизою і чому пора вже Годзиллі на покій? Давайте розберемося.
ОДНА ГОДЗИЛЛА, ДВІ ГОДЗИЛЛИ
Перша частина була поганою майже для всіх: атмосферою, затягнутою сюжетом, монстрами, які були на одне обличчя, а Годзилу взагалі явно обділили увагою, скоротивши її екранний час до мінімуму. Очевидно вирішили йти по стежках “Челюстей” Спілберга, правило якого гласить: “Чим менше глядач бачить небезпеку, тим більше він боїться”. Не вийшло. Друга “Годзилла” виросла в масштабі і… всього. Вона так і не змогла ні в сюжет, ні в персонажі, нікуди. Монстрів стало більше, і це єдине, чим може похвалитися сиквел. Пафос потроїли, з чого фільм-катастрофа (для людей в будь-якому випадку) став типовим бойовиком з картонними персонажами, переживанням яких не віриш ні на грам.
КАТАСТРОФА ТРИВАЄ
Фільм “Годзілла 2: Король монстрів” – сіквел. Підтвердженням цьому служить цифра “2” у назві. Перший фільм нової франшизи (для тих, хто не в курсі: американці перезапустили серію, яка раніше вважалася виключно японським продуктом) вийшов у 2014 році і, здається, зібрав касу, отже зняли продовження.
Першу “Годзіллу” я подивився за день до прем’єри другої і плювався далі, ніж бачив. На другій я місцями навіть засипав у кінотеатрі.
Що не так з оновленою франшизою і чому час надати Годзіллі по заслузі? Давайте розберемося.
ЩО ВИ ХОТІЛИ?
Мабуть більше про фільм сказати і нічого. Це повністю провальна стрічка по всіх фронтам, за винятком, можливо, візуального сприйняття. Мільйонні бюджети були виділені не даремно і картинка періодично радує око.
Реанімування “Ґодзили” йде явно не за тим вектором. Рекомендувати піти на це щось можу тільки запаленим прихильникам персонажа, адже взагалі фільм відрізняється брендованістю і впізнаваністю.
Всім іншим строго-настрого пройти мимо.
А якщо ви раптом сподіваєтеся, що на цьому всесвіт “Ґодзили” пішов у небуття, поспішаю вас обрадувати: вже у наступному році нас чекає фільм “Ґодзила проти Конґа”, а ще через рік “Мотра”, казка про метелика-переростка.
Усе це великоліп’я входить у нову медіафраншизу “MonsterVerse” та лише набирає оберти. Вибір за вами, надавати чи не право на життя подібним проєктам, підтримуючи їх дзвінкою монетою, або розумно проходити мимо.
Виходячи з залу після сеансу, всі коментарі, які долітали до мого вуха, зводились до “ну і лайно”, “що я тільки що подивився?”, “і сх*яли він поперся з цією бомбою, не можна було дрон запустити?”. Так що висновки робіть самі.
