31 жовтня 2024 року на екрани України виходить новий драматичний трилер “БожеВільні” (міжнародна назва – DIAGNOSIS: DISSENT), який обіцяє вразити глядачів своєю гостросоціальною тематикою та емоційною глибиною. Стрічка розповідає про страшну реальність радянської каральної психіатрії 1970-х років, де людей переслідували за любов до західної культури та свободу думки.
Це перший ігровий фільм, у якому порушується тема каральної психіатрії. Утім, фільм не про срср, а про всі тоталітарні країни, адже каральна психіатрія навіть сьогодні застосовується в росії, Таджикистані, Узбекистані та Північній Кореї. Мета творців – показати каральну медицину в срср як уособлення держави, цієї тоталітарної системи.
Сюжет фільму: Молодий чоловік Андрій Довженко, якого зіграв Костянтин Темляк, опиняється в жахливих умовах радянської системи після того, як його засуджують за “антирадянську діяльність”. Він потрапляє в спеціальну психіатричну лікарню, де йому нав’язують діагноз “млявоплинна шизофренія” — вигадану хворобу, яку активно використовували спецслужби СРСР для нейтралізації інакомислення.
Перед Андрієм стоїть складний вибір: підкоритися системі та співпрацювати з КДБ або продовжувати боротьбу за свою свободу, ризикуючи втратити все, включаючи життя.
Зірковий склад: У фільмі взяли участь найвідоміші українські актори, включаючи Ірму Вітовську, Остапа Ступку, Сергія Калантая та інших. Кожен із них вносить у стрічку особливу глибину, передаючи страхи і внутрішню боротьбу своїх героїв.
Творча команда: Режисером фільму виступив Денис Тарасов, сценарій написали Ксенія Заставська та Симор Гласенко. Значний вклад у створення історичної точності внесли консультанти Семен Глузман та Валерія Іваненко.
Композитором фільму став Хосейн Мірзаголі, який створив атмосферний саундтрек, що підкреслює тематику боротьби та відчаю. Операторську роботу виконав Євгеній Кирей, додаючи фільму естетики радянського минулого з акцентом на похмурі реалії лікарень.
Соціальний контекст: “БожеВільні” є більше, ніж просто фільм про минуле. Він змушує замислитися над тим, як далеко може зайти держава в боротьбі з інакомисленням, та наскільки важливо зберігати людську гідність навіть у найтемніші часи.
Не пропустіть шанс побачити цей емоційно насичений і соціально важливий фільм у кінотеатрах з 31 жовтня.
Прем’єра “БожеВільні” обіцяє стати одним з найважливіших кіноподій року.
Режисерка Дарʼя Онищенко презентує перший офіційний трейлер свого байопіку «Малевич». Це українсько-сербсько-італійсько-швейцарська копродукція, що розповідає історію становлення та визнання видатного авангардиста Казимира Малевича. Прем’єра фільму відбудеться 1 листопада на кінофестивалі «Молодість» у Києві, де глядачі вперше побачать цю захопливу стрічку про впливового митця.
Ідея фільму належить Анні Паленчук ― українській продюсерці та сценаристці. У команді з Дарією Онищенко, яка виступила режисеркою стрічки, був написаний сценарій до фільму. Продюсерками виступили Марі Каель, Анна Паленчук та Дарія Онищенко. Креативною продюсеркою ― Тетяна Філевська, відома українська мистецтвознавиця, авторка декількох книжок про зв’язок Малевича з Україною. Серед копродюсерів ― представники Сербії, Італії та Швейцарії. Фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно.
Незабаром стрічку буде представлено на Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість» у секції «Українські прем’єри» ― квитки будуть доступні на офіційному сайті фестивалю. У глядачів буде унікальна можливість побачити реквізит зі знімального майданчика фільму, зробити памʼятне фото у відтвореній експозиції знаменитої виставки «0,10» та поспілкуватися з командою творців стрічки у форматі Q&A. Широкий прокат байопіку заплановано на весну 2025 року.
Українське кіно: Історія про Малевича
Фільм «Малевич» розповідає про життя авангардного художника Казимира Малевича, показуючи його боротьбу за визнання, творчі здобутки та зв’язок із українською ідентичністю. Сюжет фільму охоплює період ранньої творчості видатного авангардиста, уродженця Києва: від знаменитої виставки «0,10», яка стає вирішальною у запеклій боротьбі з молодим конструктивістом Володимиром Татліним на шляху до визнання, до викладання у Вітебській художній школі та, зрештою, роботи в Художньому інституті, де 53-річний художник наважується відобразити голодомор, який бачив на власні очі під час експедицій до українського села, у своїх творах. Усе це обрамлено канвою сучасної боротьби за національну ідентичність в російсько-українській війні, що розпочалася у 2014 році. У цьому полягає одна з головних ідей стрічки ― змінюються часи та політичні диктатори, проте незмінними є імперіалістські спроби росії приборкати прагнення українців до свободи.
«Для мене важливо саме пояснювати сенс, що ця війна не просто війна Путіна, а що це війна, яка триває вже декілька століть. Що це постійне бажання імперіалістичного режиму в росії знищити українську ідентичність і українську культуру. Це дуже мало хто знає з іноземців, на жаль», ― ділиться Дарʼя Онищенко.
«Малевич» ― своєрідний калейдоскоп, який будує місток взаємозв’язків послідовних історичних процесів, аби передати головну ідею, за яку зараз помирають українські митці: зв’язок зі своєю землею, зі своїм корінням ― тим, що надихає й з чого розквітає та сама творчість.
Зірки кіно: Хто зіграв головні ролі у фільмі «Малевич»
У байопіку «Малевич» зіграли українські актори Віталій Ажнов, Христина Корчинська, Марина Кошкіна та інші зірки кіно, що підкреслили образи видатних історичних фігур.
Головні ролі у фільмі виконали українські актори ― зірки Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка: Віталій Ажнов, для якого це перша головна роль у кіно, Христина Корчинська (Федорак), Марина Кошкіна, яка отримала «Золоту Дзиґу» за головну роль у фільмі Дарʼї Онищенко «Забуті», та Олександр Новіков. Також у стрічці з’явилися Олексій Горбунов, Ірма Вітовська-Ванца, Костянтин Темляк та Дарія Творонович. Епізодичні ролі зіграли Олександр Рудинський, Марія Рудинська, Наталія Васько, Ніна Ніжерадзе, Віктор Сарайкін та Сергій Смеян.
Олексій Горбунов – судячи з одягу – грає радянського негідника
Проєкт брав участь у програмах development та work in progress на численних кінофестивалях: Film Industry Office Odesa IFF, Pitching (Україна), MIDPOINT Launch (Чехія), Les Arcs IFF (Франція), Trieste IFF (Італія).
Довідка:
Режисерка: Дарʼя Онищенко
Автори сценарію: Анна Паленчук, Дарʼя Онищенко
Продюсери: Марія Каель, Анна Паленчук, Дарʼя Онищенко
Співпродюсери: Клаудія Леманн, Паоло Марія Спіна, Мирослав Могорович, Ерік Холланд
Асоційовані продюсери: Ігор Корж, Юлія Рибінська
Креативна продюсерка: Тетяна Філевська
У головних ролях: Віталій Ажнов, Олександр Новіков, Ірма Вітовська-Ванца, Олексій Горбунов
Оператор-постановник: Олександр Рощин
Художник-постановник: Володимир Романов
Композитори: Мілош Єліч, Рафаелле Петруччі
Режисери монтажу: Вольфганг Вайгль, Сергій Клепач
Художниця з костюмів: Тетяна Лавриненко
Художник з гриму: Сергій Маурін
Виробництво: 435 FILMS, BIG HAND FILMS, LEHMANN SISTERS, REVOLVER, ART & POPCORN, DIM FILMHOUSE
За підтримки: Державне агентство України з питань кіно та Фільм Центр Сербії.
З 21 листопада в українському кінопрокаті стартує повнометражний дебют Анни Бурячкової «Назавжди-назавжди». Фільм, світова прем’єра якого відбулася у Венеції, вже встиг завоювати симпатії глядачів на численних міжнародних фестивалях і отримати декілька нагород. Тепер ця історія стане доступною й українським кіноманам.
«Назавжди-назавжди» – суміш юності, бунту та пошуку себе, яка розгортається у Києві наприкінці 90-х. Замість ностальгії за минулим, фільм пропонує заглибитися в соціальну парадигму того часу, що відлунює в безкомпромісних вчинках головних героїв – компанії учнів старшої школи. Саме крізь призму їхніх життєвих історій ми бачимо, як юність у всій її красі та складності переплітається з суспільними викликами, змушуючи молодих людей швидко дорослішати та ухвалювати складні рішення.
Це історія про вік, коли кожна емоція – буря, кожна дія – стрибок у прірву. Про те, що любов і схвалення в зграї не завжди приносять щастя. Про життя без гальм і подушок безпеки. Про підліткові помилки та дорослі травми. Про вибір і наслідки його відсутності. Про незворотні зміни. Назавжди.
Синопсис фільму “Назавжди-назавжди”
Кінець 90-х. Тоня переходить до нової школи та швидко вливається в компанію відчайдушних підлітків. Незабаром вона закохується, опиняючись у центрі пристрасного любовного трикутника, де кожне почуття палає на повну.
У цьому світі немає місця для півтонів: кохання — палке і до безтями, дружба — справжня і непохитна, життєва драма — нещадна і захоплююча. все — назавжди. Назавжди?
Команда фільму підкреслює, що ця стрічка – маніфест свободи особистості, яка намагається зберегти власне «Я» за будь-яких обставин.
«Ця ідея про підлітків 90-х виникла у мене вже доволі давно. Однією з причин було те, що ми ніколи не бачили себе у кіно. На наше дорослішання припали або західні фільми з безтурботним життям молоді, чиї проблеми здавалися далекими та чужими, або ж занадто похмурий і безнадійний російський контент. Захотілося подивитись саме на українську історію, адже те, що ми пройшли в часи такої нової свободи 90-х, без підтримки та розуміння, що з нею робити, сформувало нас і зробило тими, ким ми є зараз – людьми, які захищають свої кордони, як в особистій, так і у громадянській площині», – ділиться Анна Бурячкова, режисерка та співавторка сценарію фільму.
Головні ролі у стрічці зіграли українські актори Аліна Чебан («Найкращі Вихідні»), Захар Шадрін («The Last Mercenary», «Тотеми», «Білий ворон», «Little America»), Єлизавета Цілик («Носоріг», «Один день»), Артур Алієв («Storm School»), Арсеній Марков («Стоп-Земля»), Влад Михальчук і Дарʼя Жихарська. Також епізодичну роль у фільмі зіграла акторка кіно та театру, телеведуча Даша Малахова.
Стрічку створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно, у копродукції України та Нідерландів, кінокомпанією DGTL RLGN та продакшн Rinkel Film.
Дистрибуцію фільму в Україні здійснюють FILM.UA Distribution та Kinomania Film Distribution.
В травні в український прокат вийшла стрічка, яка не залишить вас байдужими – “Ти мене любиш?”.
Про що фільм
Ти мене любиш? — це історія дорослішання, яка розгортається напередодні розвалу СРСР. 17-річна Кіра стає свідком розлучення батьків, розпаду однієї країни та народження іншої. Вона – справжня мрійниця, вона поспішає жити це життя і якнайшвидше прагне подорослішати: крадькома бере мамині чоботи та яскраву помаду, приймає перші серйозні рішення, потрапляє у вир кохання з головою, а ще… “набиває” перші шишки на власних помилках, вчиться бути відповідальною та стриманою. Але головне – Кіра шукає відповіді на одвічне питання “Ти мене любиш?”. Але чи знаходить?
Для відтворення автентичної атмосфери 90-х використовували автомобілі та автобуси того часу, шукали відповідну архітектуру для зйомок екстерʼєрів. Знімали в Києві, у якому сьогодні вже зовсім інша атмосфера – сучасний простір заполонили багатоповерхівки та хмарочоси, тому це був чи не найбільший виклик для команди – показати столицю в 90-ті.
Режисеркою стрічки виступила Тоня Ноябрьова – українська сценаристка та режисерка. За роботу над дебютною повнометражною стрічкою «Герой мого часу» її визнано найкращою українською режисеркою на 9-му Одеському міжнародному кінофестивалі.
Картина стала однією з п’яти український стрічок, що були представлені в категорії за ініціативи естонського кінофестивалю Tallinn Black Nights Film Festival, що проходив в межах Каннського кіноринку (2022) – у секції Work in Progress фільм отримав фінансування на постпродакшн. Світова премʼєра стрічки відбулася на фестивалі “Берлінале” у програмі Panorama. Фільм здобув першість у Міжнародному головному драматичному конкурсі Making way кінофестивалю Off Camera (Польща).
Дивіться “Ти мене любиш?” у кіно з 30 травня 2024.
Фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно.
Кінотеатральну дистрибуцію та промо здійснюватиме українська дистрибʼюторська компанія FIM.UA Distribution, у портфелі якої національні та східноєвропейські фільми різного жанру: від авторських стрічок до національних блокбастерів, та Кіноманія.
В прокат вийшов довгоочікуваний фільм “Будинок “Слово”. Нескінчений роман” про письменників “розстріляного відродження”. Продюсери та режисер зібрали у стрічці справді зірковий акторський склад.
9 травня в національний прокат вийшла художня стрічка режисера Тараса Томенка “Будинок “Слово”. Нескінчений роман”. Це драматична історія українських письменників доби “розстріляного відродження”, яких зібрали під дахом одного будинку, аби змусити їх працювати на благо радянської системи. Фільм розповідає про те, як комуністичний рай перетворюється на комуністичне пекло. Історія заснована на реальних подіях.
1927 рік. Радянська Україна. За наказом Сталіна у Харкові збудовано кооперативний будинок “Слово”. Найвидатніших українських письменників заселяють у комфортні квартири. Усі вони стали учасниками експерименту, спрямованого на виведення нового типу радянського письменника та тотальний контроль над процесом творчості з метою створення єдиного художнього методу соціалістичного реалізму.
Та не кожен з письменників погоджується оспівувати культ Сталіна. Неочікувано для мешканців будинку “Слово” до них підселяють нікому не відомого молодого письменника Володимира Акімова. Хто він? Ніхто не знає. З його появою в будинку “Слово” починають розгортатися дивні події, про що й досі мовчать його стіни.
Головні ролі у фільмі зіграли Дмитро Олійник(Володимир Акімов), В’ячеслав Довженко(Микола Хвильовий), Ніна Набока(тьотя Варя), Марина Кошкіна(Галя), а також Станіслав Сукненко(Лесь Курбас), Юрій Одинокий(Мерер), Валерія Ходос(Рая Троянкер), Андрій Май(Володимир Сосюра), Юлія Чепурко(Марія Сосюра), Костянтин Темляк(Павло Тичина), Геннадій Попенко(Михайль Семенко).
Художня драма “Будинок “Слово”. Нескінчений роман” була знята у 2021 році. Виробництво фільму здійснила компанія Fresh Production Group за підтримки Державного агентства України з питань кіно, Міжнародного благодійного фонду «Солідарність» та родини Петровських. Кінотеатральним дистриб’ютором фільму стала компанія B&H.
Сценаристи стрічки – Тарас Томенко та Любов Якимчук, режисер – Тарас Томенко, оператор-постановник Михайло Любарський, художник-постановник Шевкет Сейдаметов, композитор – Алла Загайкевич, продюсери – Юлія Чернявська, Олег Щербина, Пилип Іллєнко та Ростислав Мартинюк.
Світова прем’єра художнього фільму “Будинок “Слово”. Нескінчений роман” відбулась на 37-му Варшавському кінофестивалі 2021 в рамках міжнародної конкурсної програми. Фільм був також представлений на міжнародних фестивалях: FilmFestival Cottbus (Німеччина), Galway Film Fleadh (Ireland), The I Will Tell International Film Festival (USA), Prishtina International Film Festival (PriFest), Миколайчук OPEN та Kyiv International Film Festival Molodist.
ЗІРКИ ДУБЛЯЖУ АНІМАЦІЙНОЇ ПРИГОДИ «БРАТИ СУПЕР МАРІО В КІНО» ВІД ILLUMINATION \ NINTENDO
Легендарні персонажі Nintendo Super Mario Bros десятиліттями були невід’ємною частиною поп-культури та однією з найулюбленіших та найвпізнаваніших ігор серед геймерів усього світу. Тож культові світові бренди Illumination та Nintendo об’єднали зусилля задля створення анімаційної стрічки про одного з найвідоміших ігрових персонажів — водопровідника Маріо.
До команди українського дубляжу цієї захопливої пригоди приєдналися і українські зірки, серед яких: телеведучий та комік Володимир Остапчук, акторка театру і кіно Антоніна Хижняк та актор Михайло Кукуюк.
Маріо Володимир Остапчук
Маріо — маленький хлопець з Брукліна з великими мріями, чарівний та вольовий, він понад усе цінує братерські стосунки з Луїджі. Проте хвиля невдач наздоганяє водопровідника і ми знайомимося з ним саме тоді, коли його щойно заснований бізнес летить шкереберть. На додаток до всього справи погіршуються, коли прямісінько з Брукліна Маріо опиняється в чарівному Грибному Королівстві, де губить брата. Тож з допомогою принцеси Піч він мусить не лише врятувати Луїджі, але й довести собі та іншим власну мужність, рішучість і наполегливість.
«Попри те, що це не перший мій досвід у дубляжі, роботу над цим проєктом я запам’ятаю надовго. Маріо – італієць, відповідно нам з командою було важливо відтворити характерний акцент героя. Звісно, що перші спроби зазнавали невдач, а Маріо чомусь нагадував скоріше німця чи грузина, та з часом, після десятків дублів, нам таки вдалося знайти вірне звучання. Тому приходьте в кіно, щоб зацінити мій італійський акцент і наcолодитися незабутнім гумором, яскравим екшном й фантастичною історією, закладеною в сюжет».
Принцеса Піч Антоніна Хижняк
Принцеса Піч, яку здублювала Антоніна Хижняк, є відважною та здібною лідеркою Грибного Королівства та затятою захисницею його жителів. Піч виконує роль наставниці Маріо у його спробах зупинити лиходія Боузера та повернути Луїджі. Тож коли Королівству загрожуватиме небезпека, Піч не зупиниться ні перед чим, аби врятувати мешканців.
«Новий проєкт Illumination та Nintendo безумовно стане однією з улюблених історій, бо попри візуальну красу та глибоке наповнення, він відгукується в мені справжньою ностальгією та яскравими спогадами з дитинства. А в українському дубляжі анімація заслуговує окремої уваги, адже разом з командою студії LeDoyen ми виклалися на повну, щоб українці отримали максимум задоволення від перегляду. Не буде часу більш підходящого ніж зараз, аби боротися за любов та визнання кожного українського глядача; зробити все, щоб українці дивилися українською».
Боузер Михайло Кукуюк
Боузер – найлихіший лиходій анімації, який править Темними Землями та будь-що прагне захопити владу у Грибному Королівстві. Коли ми зустрічаємо Боузера, він уособлює в собі найтемніші сторони зла. Проте занурившись глибше, дізнаємося, що його бажання влади керується набагато простішим мотивом – коханням.
«Якщо відкинути у бік усю зловісність нашого антагоніста, ми побачимо, що в першу чергу ним керує любов. Усе, що Боузер робить – це заради коханої Піч та її визнання, що додає його лиходійству певного щему.
Для мене, як і для великої кількості людей мого покоління, «Супер Маріо» – більше ніж просто гра – це повернення до юності та спогади минулого. А дублювати Боузера, якого в оригіналі озвучив неперевершений співак, актор та музикант Джек Блек було окремою насолодою. Адже для мене це не просто постать з Голлівуду, а один з тих, ким надзвичайно захоплююся.
Тож обов’язково йдіть в кіно та дозвольте собі і дітям хоча б на пару годин відволіктися від навколишньої реальності».
Дивіться «Брати Супер Маріо В Кіно» з 5 квітня у кінотеатрах!
У Києві відбулася гучна прем’єра анімаційного фільму“Мавка. Лісова пісня”.
У Києві, у кінотеатрі “Оскар” (ТРЦ Gulliver), відбувся прем’єрний показ найочікуванішого анімаційного фільму виробництва Animagrad (FILM.UA Group) — “Мавка. Лісова пісня”. Відсьогодні, 2 березня, мультфільм у кінотеатрах України.
Захід відвідала творча команда анімаційного фільму: генеральна продюсерка Ірина Костюк, креативна продюсерка Анна Єлісєєва, продюсери Сергій Созановський та Єгор Олесов, режисер Олег Маламуж, сценарист Ярослав Войцешек, артдиректор Крістіан Коскінін, художниця з костюмів Ольга Навроцька і команда Animagrad.
Сергій СозановськийОльга Навроцька
Вперше свою роботу на великому екрані побачили зіркові голоси мультфільму — фронтвумен гурту The HARDKISS Юлія Саніна, лідер культового гурту “Воплі Відоплясова” Олег Скрипка, народна артистка України Ніна Матвієнко, актори Наталка Денисенко, Назар Задніпровський, Андрій Мостренко.
The HARDKISS Юлія СанінаОлег Скрипка
У столиці привітати команду стрічки завітали друзі, партнери, представники кіноіндустрії, медіа та шоубізнесу: актори Ксенія Мішина, Григорій Бакланов, Анастасія Цимбалару, Юрій Ткач, Інна Приходько, Леся Самаєва, Арам Арзуманян, Андрій Самінін, Наталія Бабенко, Олексій Тритенко, режисер Ахтем Сеітаблаєв, продюсер та режисер Олексій Гладушевський, телеведуча і співачка Даша Астаф’єва, український телеведучий, продюсер і шоумен Олексій Дурнєв, український бізнесмен, блогер і меценат Гарік Корогодський, хореограф Женя Кот з дружиною Наталією Татаринцевою, міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, народний депутат України Павло Сушко, голова Державного агентства України з питань кіно Марина Кудерчук, композитор Євген Філатов (The Maneken), співачки Оля Полякова та Анна Трінчер, співак Enleo.
Євген Філатов (The Maneken)Оля Полякова та Анна Трінчер
Гості премʼєри першими побачили одного з персонажів майбутньої вистави “Мавка.Шоу”, яка створюється за мотивами мультфільму та планується до показів у двадцятии містах України в межах великого гастрольного туру, який відбудеться вже цієї весни.
Генеральним медіапартнером проєкту є канал “1+1”.
Більше новин зі Всесвіту Мавки шукайте на офіційних сторінках анімаційної стрічки та «Кіноманії» в соцмережах:
Звезда киностудии Smart movie поделилась подробностями работы над новой украинской комедией с мировым прокатом «Психи на волі»
Актриса Анастасія Капінус вміє бути різною на екрані: то психолог і аналітик, то спец, що володіє бойовими мистецтвами, то скромна тихоня. У житті актриси, з Дніпра, також доводиться об’єднувати різні іпостасі: медіа та світ рампи.
Ми ж поговорили про новий проект Анастасії Капінус – “Скажені на волі”.
– Ти розпочинала кар’єру з журналістики? Чому призванням виявилося акторство і звідки взагалі взялося такий перехід між професіями?
– У моїй дитячій уяві, хоча і у дорослому це також актуально, робота повинна приносити гроші, хоча б на проїзд на цю саму роботу (прим. сміється).
А в Дніпрі тоді нічого не знімали. Роботи для актора було мало: кілька театрів і все. І в той час я, ймовірно, не пройшла б жодного кастингу. На своїх пробах на телеведучу на обласному каналі я півкастингу сиділа, зажимаючись перед камерою, а другу половину боялася поворушитися, так як шалено спітніла і не могла змінити положення тіла. Це було б помітно.
Щодо журналістики, мені завжди було цікаво писати тексти. Дивно, але все-таки я пройшла проби на цей телеканал, правда, не як телеведуча, звісно, а як журналіст. І було чудово.
Анастасія Капінус та Ілья Волох
Чому? Мені стало цікаво вчити щось нове і я дійсно думала, що це моє призначення, поки не відповіла собі відверто на питання про те, чим я хочу займатися. Кар’єра, к тому часу привела мене в Київ. Тут уже довелося ризикувати і починати все спочатку, шукати саме акторську роботу. У місті з такою конкуренцією це не просто, але я вже знала точно, що не пропаду і зможу заробляти на життя.
– Зараз твої головні кінороботи – це серіали. Які відчуття від роботи з повним метром?
– Я знайома з роботою в повному метрі, хоч і знімалася у декількох епізодах. Ця праця, звісно, відрізняється від серійного тим, що ми в день знімаємо набагато менше хвилин, ніж у серіалі. Це означає, що з моєї сторони, я можу зробити сцену зі своїм персонажем якісніше. Можливо, саме в повному метрі може народитися та магія кінематографа, яку я люблю, – коли слідкуєш не лише за сюжетом (як у серіалі), але і за розвитком атмосфери.
– Як ти потрапила у команду “Психів”?
– Мабуть, це той самий щасливий випадок, до якого, здається, варто готуватися, але ніколи не виходить (прим. сміється). Я прийшла на кастинг-співбесіду до режисера і продюсера фільму – Віктора Сокуренка, і в той же день він сказав, що я підходжу, правда, йшлося про інший фільм. Після деякого часу він побачив у мені ту героїню, яку я граю в фільмі “Психи на волі”.
Анастасія Капінус в фільмі «Психи на волі»
– Тобі подобається твоя героїня? Розкажи про неї.
– Акторові не може не подобатися його персонаж. Коли ти читаєш сценарій, знаючи кого тобі грати, ти починаєш усвідомлено виправдовувати всі його вчинки (навіть якщо грати потрібно негідника), інакше робота просто не піде і від неї краще відмовитися. Так що я в захваті від свого персонажа. Це відкрита, сміла, життєрадісна дівчинка, яка вірить у свої вчинки і в людей, не зважаючи на те, що вона глибоко одинока. І не одразу розуміє, що самотність її закінчилася ще у самому початку фільму.
– О, працювати в одній картині з такими акторами як Володимир Горянський, Ілля Волох – це щось чарівне. Я дуже щаслива з такою можливістю. У нас у фільмі працює велика команда талановитих людей: костюмери, візажисти, освітлювачі, художники і так далі. А що варті режисер Віктор Сокуренко і оператор-режисер Олексій Цвелодуб! Кожному з них я вдячна за досвід і людське спілкування!
З Олександром Піпою і Вадимом Краснооким
– Говорять, грати збочених – складна робота. Чим натхненні?
– Якщо грати психа по-справжньому, як божевільного, людину з необдуманими вчинками, то це дійсно важко. Куди зручніше сприймати свого крейзі персонажа, як людину з здоровою психікою, але з милочкі чудернацтвами, виправдовуючи дії. Наприклад, у моєї героїні є уявний друг. Не потрібно нічого більше, щоб сприймати його як звичайного співрозмовника. І якщо моя Соня одержима якоюсь ідеєю, то важливо її виправдати і йти до неї в сюжеті і не грати божевільні очі, а грати намір довести свою ідею. А контраст з “нормальними” персонажами вносить цю божевільність.
– Окрім кіно та театру ти часто знімаєшся в рекламі. Є загальноприйняте уявлення, що в комерційних рекламних роликах відсутнє мистецтво. Готова сперечатися з цим?
– Зараз комерційним є все, роз уж на те пішло (прим. сміється) і кіно, і серіали. Справді, творчості, мистецтва, мало всюди, на те воно і мистецтво, щоб бути не таким уж доступним у виробництві. Однак, його також можна зустріти де завгодно. І в рекламі, також. Я була причетна до пари таких роликів. Я зрозуміла, що для народження мистецтва не потрібно так багато: поставити зміст твору вище комерції, щиро вірити в свої дії, дати деяку свободу собі і всім причетним і секретний інгредієнт – випадок. Випадок, як випадковий штрих в картині, як імпровізація або ще щось.
– Якщо повернутися до глибокого мистецтва, що тобі ближче – кіно чи театр? Про яку роль ти мрієш?
– Ось той випадок, що не завжди настає. Випадок – Бог, який завжди подорожує інкогніто (Лоран Гунель). Мені близьке все: і театр, і кіно. Це два дуже різних напрямки. В театрі завжди є зріст. Неможливо однаково з спектаклю в спектакль грати одне й те ж саме. Можна зійти з розуму або зісковзнути зі стану автомата і втратити майстерність. Потрібно шукати нові рушії для дій персонажа, щоб він був живим. Вирішувати нові питання, свої життєві, на сцені. У цьому складність. А кіно – це магія реальності. Там немає умовних декорацій, все, і як у житті. Але і тут є складність – грати те, що вперше нашмагав або шукати це, навіть якщо звучить: “Камера, мотор”.
Нова Матриця вже в кіно, а першими її дивились українські зірки.
У столичному кінотеатрі «Планета кіно» (River Mall) відбувся допрем’єрний показ фільму «Матриця: Воскресіння» режисера Лани Вачовскі. Першими один з найбільш очікуваних фільмів року переглянули українські журналісти, зірки й блогери. Зокрема, на прем’єрі були помічені група On I Ona, Анатолій Анатоліч, Ivan Navi, Соломія Вітвицька, Слава Соломка та Саня Димов.
Про що фільм «Матриця: Воскрешення»
«Матриця: Воскрешення» – довгоочікувана наступна частина улюбленої франшизи від режисера Лани Вачовскі. У новому фільмі знову об’єднаються зірки попередніх фільмів, Кіану Рівз і Керрі-Анн Мосс, тільки Матриця – сильніша, краще захищена і небезпечна, ніж будь-коли раніше.
Цікаво, що «Матрица: Воскрешення» наповнена «пасхалками» на попередні фільми. Наприклад, серед людей у толпі на одному кадрі можна впізнати Джона Гаету, володаря премії «Оскар» в номінації за візуальні ефекти в фільмі «Матрица», та Кіма Лібрері, номінанта на премію «Оскар» за візуальні ефекти у фільмах «Матрица: Перезавантаження» і «Матрица: Революція»; главу Сан-Франциско Лондон Брід; актора Тома Гарді.
“Матриця: Воскресіння” стартує в українському прокаті 21 грудня.
12 січня народився відомий український актор Станіслав Боклан. Довгий час Боклан був відомий виключно театральній аудиторії. Пізніше актор почав з’являтися в видатних кінострічках, підкорив вітчизняну кіноіндустрію і став популярним далеко за межами України.
Ім’я: Станіслав Боклан (Stanislav Boklan) По батькові: Володимирович Дата народження: 12 січня 1960 (60 років) Місце народження: смт. Брусилів, Житомирська область, Україна Зріст: 179 см Вага: 83 кг Знак Зодіаку: Козеріг Східний гороскоп: Миша Кар’єра: актор Сімейний стан: одружений, є діти
Дитинство та юність
Станіслав Боклан народився 12 січня 1960 року в селищі Брусилів, Житомирська область (Українська РСР). Батько всю своє життя працював на заводі, був відмінним “технарем” і майстром на все руки. Мама працювала нянькою в дитячому садку, займалась огородом і домашнім господарством. Деякий час після народження сім’я жила в Брусилові, а пізніше переїхала до Києва. У Станіслава є рідний брат Микола Боклан.
Творчі здатності Станіслава проявилися ще в ранньому віці – хлопчик добре малював, ліпив з пластиліну, рано навчився читати. У шкільні роки займався в різних колах, захоплювався спортом, брав участь в художній самодіяльності. Проте в школі Станіслав Боклан навіть не підозрював, що існує такий вуз, як театральний інститут, а в театрі, за його словами, був раз два.
Станислав Боклан в детстве
Як звичайний радянський хлопець, після школи Станіслав пішов працювати на завод “Кристал” – був вимірювачем електричних параметрів у мікромодулі. У 1979 році разом з другом він спробував вступити до театрального. І не пройшов. Проте після іспиту його догнав викладач сценічної мови і попросив обов’язково випробувати свої сили через рік, адже талант очевидний.
Це було так. Станіслав Боклан повернувся до театру через рік і вступив яскраво. У 1984 році він закінчив акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенко-Карого, курс Бориса Ставицького. Вперше артист вийшов на сцену ще в студентські роки, коли зробили вигляд його таланту і пропозиції про зйомки почали ллїти одна за одною.
Кар’єра
Перша робота в театрі з’явилася в біографії Боклана в 1984 році. З дипломом вищої акторської освіти він вирушив до Маріуполя і там вступив до Донецького обласного російського драматичного театру. Вже в молодості, за 10 років кар’єри там, Станіслав зрозумів, що таке професія актора. Він сам писав пісні для вистав та зіграв велику кількість ролей. Проте Київ, де він провів дитинство, тягнув артиста назад, і як тільки випала нагода – переїхав і устроївся в Молодий театр.
Грошей на роботу в театрі не вистачало, тому Станіслав Боклан почав зніматися в кіно, а перший гонорар витратив на придбання телевізора.
Станислав Боклан в молодости (кадр из фильма «Репортаж»)
З початку 1990-х активно знімається у кіно і серіалах, але на екрані дебютував вже з початку 2000-х.
У 2006 році за значний особистий внесок у культурний розвиток України актору присвоїли звання заслуженого артиста України, а у 2016 — народного артиста.
Справжня слава прийшла до Стаса після ролі в українській драмі “Поводир, або Квіти мають очі”.
Станислав Боклан (кадр из фильма «Поводырь»)
Ще однією ключовою роботою в кар’єрі Боклана були зйомки в повнометражному військовому фільмі “Битва за Севастополь”. А народна любов прийшла до Боклана після його ролі в ситкомі “Коли ми вдома”, де глядачі змогли в повній мірі оцінити комедійний талант Боклана. Він виконав роль колишнього прапорщика, військового пенсіонера Григорія Бакуліна, який постійно потрапляє в нелепі та смішні ситуації.
Станислав Боклан в ситкоме «Коли ми вдома»
Станіслав Боклан став популярним у 2019 році після виходу на екрани фільму “Слуга народу”, де він з блеском виконав роль пройдохи прем’єр-міністра. Це картина виробництва «Студії Квартал 95» – політична комедія, де головну роль виконав Володимир Зеленський.
Особисте життя
Особисте життя Боклана склалося вдало. З майбутньою дружиною Наталією Клениною він познайомився в Київському Молодому театрі, коли вступив туди на службу. На спільних фото пара виглядає гармонійно.
Станислав Боклан и его жена Наталья Кленина
У Наталії Кленіної вже був за плечима шлюб, а від нього – син Кирило Думський. Станіслав виховав хлопчика як власного дитину, зараз він працює професійним діджеєм. Є в сім’ї артистів і спільні діти – дочка Марія. У Боклана двоє онуків (Діомид і Арина), в яких він душі не чає, а також актор з дружиною є запаленими котячими любителями і часто підбирають з вулиці бездомних тварин, рятуючи їх від голодної смерті.
У вільний від роботи час актор займається письменництвом, віддаючи перевагу спокійному проведенню часу на загородній дачі в оточенні родини та багатьох пухнастих домашніх улюбленців.
