Володарів бажаних статуеток від головної музичної премії країни M1 Music Awards визначать у перший день зими – 1 грудня. Подивитися все це можна буде у прямому ефірі телеканалу M1, а найдотепніші купують квитки на церемонію – так вони побачать і концерт, і зірками сфоткаються.
До головного концерту 2018-го року залишилася лише тиждень. 1 грудня в Палаці Спорту відбудеться грандіозний концерт зірок українського шоу-бізнесу та церемонія головної музичної премії країни «M1 Music Awards. 4 Seasons». Це означає весь квіт української музики, червона доріжка, спалахи фотокамер, преса, зірки – цей вечір з нетерпінням чекав весь український шоу-бізнес!
Ще на позаминулих вихідних оголосили імена номінантів премії M1 Music Awards, проте обговорюють список до сих пір. Серед номінантів – знайомі всі обличчя. Настя Каменських, Тіна Кароль, Оля Полякова, Олег Винник, Олексій Олексєєв, Дмитро Монатік та багато інших.
За статуетки будуть боротися самі виконавці в традиційних номінаціях.
Співак року ALEKSEEV Олег Винник MONATIK
Співачка року NK Настя Каменських Тіна Кароль Оля Полякова
Група року “Время и Стекло” Mozgi “НеАнгели”
Прорив року KAZKA MARUV НІКІТА ЛОМАКІН
Також буде оцінено напряму творчість українських зірок у кількох номінаціях.
Відео року NK Настя Каменських – “#цемояночь” “Время и Стекло” — “Тролль” MONATIK & Надя Дорофєєва — “Глибоко…”
Хіт року NK Настя Каменських — “Тримай” Антітіла – “TDME” KAZKA — “Плакала”
Цього року музичним продюсером премії M1 Music Awards стала співачка Тіна Кароль. Виконавиця також візьме участь у гала-концерті під час церемонії.
Усе, що робила співачка Ірина Білик, має успіх. Випуск власних ексклюзивних духів не є винятком. Духи IraBi були випущені у 2014 році і стали першим ароматом Ірини Білик. Тоді про це галасувала вся преса, але на цьому все і закінчилося. Ні опису аромату, ні восторжених відгуків прихильниць, ні хоча б фотографії флакончика. Але ЗІРКИ про все дізналися – і чим пахне Ірина Білик, і де купити духи IraBi…
Пісня Ірина Білик особисто наполегливо працювала над змішуванням ароматів разом із відомим українським парфумером Євгеном Лазарчуком. Як результат – прекрасна жіноча композиція, яку, безперечно, варто спробувати.
Парфумерів в Україні можна порахувати на пальцях. Один із найвідоміших – Євген Лазарчук, який вже декілька десятків років створює унікальні аромати, зокрема у співпраці зі зірками шоу-бізнесу.
“Я часто виконую індивідуальні замовлення. Створив аромати для співачок Ірини Білик, Макса Барських, солісток ‘ВІА Гри’, – коментує Євгеній Лазарчук. – Перш ніж почати роботу, зустрічаюсь з клієнтом. Розпитую, які запахи подобаються. Вартість залежить від кількості складових частин, їх якості. А взагалі ціни на ексклюзивні парфуми стартують від 50 доларів.”
На мій погляд, Ірина Білик пахне собою: “Ти пахнеш спокусою і медом” – це можна сказати про аромат IraBi. А сама Ірина Миколаївна, без сумніву, ствердила б, що цей аромат відтіняють нотки любові і сексу – а мені так здається 🙂
Неможливо щось рекомендувати, якщо ти не спробував/нюхав/потримав це сам. Принаймні, я так вважаю і це мій принцип. І з парфумами IraBi мені пощастило – мені подарували флакончик цього дивовижного аромату спеціально до дня народження.
Неочікувано попередили, і вже через півгодини особистий водій співачки привіз миленьку сумочку з написом IraBi і шикарний букет троянд. Що й казати, сюрприз вийшов відмінним! Аромати я випробувала особисто в той же вечір. Парфум виявився насиченим і достатньо одного-двох “пшиків” для створення настрою і образу на шість годин.
Сам аромат дебютних духів співачки Ірини Білик вийшов казковий і солодкий: шоколадні теплі пачулі і м’яка солодкувата ваніль. Також у ньому є вершкова нота, натуральний мускус і нота шкіри.
Вердикт: соковитий чуттєвий аромат парфуму IraBi ідеально підійде для побачення або виходу в світ. Аромат IraBi з нотками елегантності та відваги належить до групи “східні”. Тип – унісекс. Витримка – середня.
Єдиний мінус – духи Ірини Білик неможливо купити ні в магазинах, ні в Інтернеті, ні на офіційному сайті співачки. Це і зрозуміло – аромат ексклюзивний, а королева в Україні повинна бути хтось одна.
До речі, чим живе Ірина Білик сьогодні? Зірка недавно зробила крок королеви – стала королевою шансону. Ви повинні це побачити і почути!
Сексуальне музичне відео Каменських знято на україномовну композицію «Тримай». У шанувальників співачки її нова робота викликала восторг, а деякі залишились незадоволені зайвою відвертістю. Навіщо роздягатися при такому голосі?
Українська співачка Настя Каменських випустила кліп на україномовну композицію «Тримай». Сама вона каже, що її пісня – про любов:
«Ця пісня для мене дуже особиста, тому і лірик-відео вийшло ніжним і інтимним… Вважаю, що кожна дівчина побачить себе в цьому відео. Коли ми закохані, приховати свої почуття та емоції неможливо. Це дуже трепетне і осяйне почуття, яке я бажаю відчути кожному. Любіть і будьте коханими!»
Любов-любов, але для більшого ефекту в промо насипали обнаженку. На радість прихильникам майже увесь кліп гола Настя Каменських співає в ванні.
До речі, сама Настя обзавелася обручальним кільцем – судячи з усього, пропозицію прийняла недавно. За деякими версіями це Потап. Але Настя мовчить. “Свою любов, свого обранця я охороняю від численних чуток і говорінь. Щастя любить тишу”.
Коли Михайло Хома, відомий як DZІDZIO, дає інтерв’ю на своєму фірмовому суржику, це майже як музика. І якщо додати до цього його оригінальний гумор, то це справжній дельікатес для гурманів. Але для цього потрібно розуміти тонкощі Західної України. Які думки ховаються під маскою клоуна?
Коли вже DZIDZIO стане посерйознішає? Стане драматичним, ліричним?
Ну, драматичний ще мені заскоро. Ліричний став, та! То в цьому фільмі «Дзідзьо перший раз» з 25 жовтня ви побачите інакші закоулки моєї душі. Але я такий сам і є!
«Перший раз» – це про романтику?
Це буде комедія, романтична комедія. Дівчатам буде дуже цікаво! І пацанам так само дуже сильно, як то у Дзідзьа перший раз пройшов.
І ви будете показувати?!
Ну аякже! Та то ж кіно. Ну аякже!
То це якийсь «дорослий фільм»!
(Сміється) Я покажу і такого себе – ліричного. Ще буде лірична наша пісня, саундтрек до нашого фільму. Я покажу себе зараз як раз в такій пісні. Називається «Чисте серце», вона буде саундтреком до нашого фільму «Дзідзьо перший раз».
Так розумію, у кіно ви заробляєте більше мільйонів, ніж на сцені. Бачу, ви вже вдруге беретеся за режисерське кермо (прим. перший фільм називається «Dzidzio контрабас»).
Так, ми заробили гроші. Невеликі! Я їх ще не бачив! Не знімав. Бо як знімлю, буде мінус! Держава з’їла податками, бо то є чисті гроші. Це не є корпоративи чи ще щось. Це чисті гроші, які зайшли. Ми заплатили державі податок – один, другий, третій, четвертий, ну, пятий… І я сказав: «Хай лежать!».
Взагалі кіно в Україні вигідно знімати чи ні? Чи може українська кіноіндустрія стати прибутковою?
Може! І вона буде! Я вірю в неї, і я буду все робити, щоби українське кіно було! Я вчусь. Всім хочу так само вселити надію, що цим треба займатися! Інвесторам допомагати молоді, шукати талановитих. Всіх старих пердунів треба вже списувати, бо вони мішають: вони навчились просто красти гроші і більше нічого не робити.
Старих пердунів, перепрошую?
Так! Буду голосно говорити, тому що я раз-єдиний попросив у держави грошей, і вони не дали. А як я підрахую всі фільми, які я зробив, я робив за свої гроші. Вони десь ці фільми постворювали нікому непотрібні, заховали і їздять по червоних доріжках. І так нікто про нього і не знає. А вони ще й дивуються: «А чо на українське не ходять кіно?». Та бо а ви що, щось їм давали? Ви перше бесплатно дайте, а потім гроші за то хотіть!
Власне, хотіла спитати. Чому ви опублікували в інтернеті свій перший фільм? Безкоштовно!
Не хвилювався, що я зароблю, а хвилювався, що люди скажуть! Люди дивилися, і це в інтернеті має по сім, по пять, по десять, по п’ятнадцять мільйонів.
Де ви брали гроші? Перепрошую, що зазираю до вас до кишені?
Мої і інвестори, наполовину. Я у двох фільмах – і в цьому, і в попередньому – спінвестор.
Чи знімали ви в рідному Новояворівську? Чула, що ваша мама приїхала спеціально з Португалії, де вона живе вже 18 років. Вона потрапила в фільм до вас?
Мама вповні відіграла свою роль! Вона розібралася, хто є хто. Сюди приїхало 70 людей на Західну Україну, щоб жити в селі. Я обрав саме місто, де народився, для зйомок нашого фільму. Було важливо, але ми це пройшли. Іноді мамі було непонятно – чому одні сидять, а інші працюють? Я говорю: “Мам, це продюсер, а це – хелпер”.
Як ви встигаєте це – і концерти, і кіно, і гроші заробляти.
У нас велика команда людей в офісі, є продюсер Анатолій Безух, я більше творча одиниця, так. І докупи разом ми складаємо суперкоманду.
Ви лише пишете і співаєте?
Я розумію в усіх справах! Мені доводиться розбиратися в усіх справах, бо це моя творчість, а не просто проект. Іноді продюсер бере артиста і створює свій проект, так? А тут я демонструю свою творчість, не завжди дбаючи про бізнес.
У вас взагалі бувають вихідні?!
Вихідний? Я не пам’ятаю навіть. В мене липень був такий засипаний знімальними днями фільму, що я навіть собі не уявляв. Попри то ми дали сім концертів і зняли весь фільм. Ну ось сьогодні друзі влаштували мені дуже гарний відпочинок. На три години. Ось і усе.
Талановитий режисер, актор театру і кіно, ведучий військово-патріотичного телепроекту “Хоробрі серця” (1+1) та волонтер Ахтем Сеітаблаєв знає про війну не лише з чуток і приділяє їй велику частину свого творчості. За свій патріотизм, активну громадянську позицію та самовіддану допомогу бійцям в 2016 році Ахтем отримав орден “За оборону країни”. У ексклюзивному інтерв’ю Ахтем Сеітаблаєв розповів ЗІРКАМ, чому він, кримський татарин, не буває у рідному Криму.
У вас складна історія вашої сім’ї в Криму, і ви велику частину свого творчості присвятили саме цій темі.
Це я зняв фільми «Хайтарма» & nbsp;і « Її серце». Я – татарин, і ця історія, якою я хочу ділитися, яку хочеться розповідати, бо в ній, на мою думку, достатньо сильне гуманістичне початок. І той меседж, який ми хочемо адресувати глядачу, актуальний і сьогодні. У фільмі «Хайтарма» йдеться про те, що не існує народів-зрадників, немає ніякого виправдання для того, щоб знищувати цілі народи. А в другому – що не існують чужі діти і що дуже важливо, особливо для дитини, зустріти на своєму шляху жінку, дівчину, яка замінить матір, врятує життя і навчить тому, як жити далі. Обидві ці історії пов’язані з Кримом і кримськими татарами, але це не означає, звичайно, що я вибірково знімаю лише те, що пов’язано з Кримом або кримськими татарами.
Отже, ваш фільм “Хайтарма” ґрунтується на вашій сімейній історії та розповідях?
Так, зокрема.Саме життя, на жаль, написало сценарій “Гайтарми” – це і депортація, й те, що американці були свідками. Про те, що кіно має з’явитися у кримських татар, на мою пам’ять йшло мінімум лет 50, всю історію депортації. Це фільм, над яким я працював протягом десяти років. Мені, в певному розумінні, пощастило, оскільки на той момент я був єдиним кримським татарином, який знімав кіно. Це було і великим гонором, і великою відповідальністю, що мені довелося зняти перший фільм про історію мого народу.
Я знаю, що ваша родина постраждала від депортації, але вам вдалося зберегти родинні зв’язки та історію вашого роду.
Так. Мої дядьки з батьківської сторони провели генеалогічне дослідження і, за їх словами, вони розкопали наш родовід до 14 століття. Не знаю, наскільки це правда, але виглядає достатньо переконливо. Завжди хочеться думати, що ти знаєш свій рід не багато не мало сім століть, це було б чудово. По лінії батька це люди в основному пов’язані з землею, землевласники, з військовою службою або з будівництвом. По роду батька у нас дворянські коріння, а от по лінії моєї матері всі так чи інакше пов’язані з мистецтвом. У родині матері були і композитори, і співаки, і актори, і хореографи. Мама у мене з боку Судака, а тато з боку Севастополя, з Орловки, а я – ось так от так між ними.
У вас залишились родичі в Криму зараз?
Так, практично весь мій рід.
Як ви спілкуєтеся?
По телефону, переписка…
Можливо вас навідати?
Да ви що! Я же зовсім не в’їзний! Ви ж розумієте, що я – людина, яка висловлюється абсолютно конкретним, визначеним чином про Путіна, про ситуацію в Криму, про так звану окупаційну владу в Криму. Півроку бігборд з моєю фотографією, на якому написано “Крим – це Україна”, стояв на так званому кордоні між Кримом і Україною. Я, можливо, в’їзний в Крим, але малоймовірно виїздний… Тому в Криму я не був точно з дня окупації. Я був в ці дні якраз там.
Чому у вас така позиція? Чому Крим – це Україна?
Тому що я чітко розумію, що кремлівська політика, яка сьогодні включно проводиться в Криму, – це політика нацистів, негідників і вбивць. І нехай вони всі горять у пеклі, що їх чекає. Де б не ступала нога чи черевик російського солдата, там лише знищення та смерть. Немає жодної країни в світі, якій Російська Федерація принесла б мир, спокій та благополуччя. Якщо ви знаєте таку, то назвіть. Хоча б одну в світі! Я – не знаю. І у нас, у кримських татар, дуже багатий досвід спілкування з політикою Кремля. Ні до чого хорошого вона не призводила, нічого доброго вона не давала – ні кримським татарам, ні нікому!
Зараз в Криму відбувається те, що не траплялося навіть за радянської влади – людям не дозволяють проводити молебень 18 травня, в День пам’яті всіх загиблих у депортації. Зараз страшні події відбуваються в Криму: дві третини з політичних в’язнів у Росії сьогодні – це кримські татари. Це історії викрадень, зниклих безвісти, вбивств. Їх саджають за їх проукраїнську позицію. Адже кримські татари досить чітко заявили про свою проукраїнську громадянську позицію і перед референдумом, і під час окупації Криму, і анексії. Саме тому кримські татари є маркером і форпостом української громадянськості в Криму, і за це їх окупаційна влада не любить. Але ми і не чекаємо їхньої любові! Триста років російська імперія намагалася знищити кримських татар. Російської імперії немає, а ми є! І 70 років радянська влада намагалася нас знищити. Радянської влади немає, а кримські татари є! І як би не старався Путін з усіма його помічниками – його теж не буде.
Ви самі брали участь у волонтерській діяльності?
Я і приймаю. Ми постійно їздимо з підтримкою. Зараз ми досить часто і регулярно їздимо, наприклад, з Адою Миколаївною Роговцевою – і до тільки визволених міст, і до бійців, і з програмами, і виставами.
На Майдан теж ходили?
Так. Правда, у палатках я не жив, оскільки в той час я тільки вибрався з лікарні. Я робив, можливо, не так багато, як міг би, але настільки, наскільки на той момент зміг.
