Аль Пачино — американський актор театру й кіно, який, ще за життя, здобув право називатися стовпом Голлівуду: у його фільмографії — культові образи, як Майкл Корлеоне, Тоні Монтана, полковник Слейд і навіть сам Диявол.
Повне ім’я: Альфредо Джеймс Пачіно
Дата та місце народження: 25 квітня 1940 року, Нью-Йорк, США
Зріст: 165 см
Вага: 76 кг
Колір очей: Чорні
Сімейний статус: Холостий
Діти: Дочка Джулія Мері (1989) від Джен Таррант, близнюки від Беверлі Д’Анджело
Професія: Актор, режисер, сценарист, продюсер
Чим прославився Аль Пачіно
• Головною роллю Майкла Корлеоне в трилогії «Хрещений батько»
• Видатними театральними ролями
• Нагородою «Тоні» за театральні заслуги
• Неприйняттям шлюбу, який він так і не уклав
Дитинство та юність Алі Пачіно
Аль Пачіно народився в сім’ї італійців, що переїхали з Сицилії. Його дитинство пройшло в Гарлемі, Нью-Йорк, відомому своїм кримінальним середовищем. У віці двох років його батьки розлучилися, і його виховувала бабуся.
Зірка Голлівуду виросла у кримінальному районі, але до семи років була домашньою дитиною. Бабуся, оберігаючи онука, не дозволяла йому виходити на вулицю та гратися з іншими дітьми. Найяскравішим враженням хлопчика були походи в кіно з мамою. Повертаючись із сеансів додому, Аль розігрував для сім’ї сценки з переглянутих фільмів. Пізніше він почав отримувати ролі у шкільному театрі, за що в ранньому дитинстві отримав прізвисько «Актор».
У школі Пачіно не був зразковим учнем, почав курити в 9 років, а в 12 вже вживав алкогольні напої. Він часто був ініціатором сварок, бійок і конфліктів.
Потрапивши у 14 років до театру Елсмер у Південному Бронксі, Альфред був настільки вражений, що переконав маму перевести його у Школу виконавських мистецтв. Пачіно не міг похвалитися хорошою успішністю: у старшій школі він не здав жодного іспиту, тому в 17 років його відрахували.
Такий поворот подій призвів до серйозного конфлікту з матір’ю, і юнак покинув рідний дім. Аль влаштувався працювати прибиральником, пізніше – посильним, офіціантом, листоношею. У молодості він почав виступати в аматорському некомерційному театрі HB Studio, де познайомився з Чарлі Лаутоном, який викладав акторську майстерність на курсах.
Пізніше наставником Пачіно став Лі Страсберг, який використовував методику, засновану на принципах системи Костянтина Станіславського. Серед його учнів були Пол Ньюман, Мерілін Монро, Джейн Фонда, Дастін Гоффман, Міккі Рурк та інші.
Театр
У 1966 році молодого актора прийняли до професійної акторської студії. Після навчання його чекала театральна кар’єра. Він виконував драматичні ролі у спектаклях «Прокинься і заспівай!», «Америка, ура», «Чи носить тигр краватку?». За гру в останньому у 1969 році Аль отримав престижну театральну премію «Тоні».
Цей успіх Пачіно повторив у 1977 році з постановкою «Основна підготовка Павло Гуммеля». Навіть ставши відомим кіноактором, Аль Пачіно не залишив театр і грав у виставах «Американський бізон», «Саломея».
Також у ЗМІ з’явилася інформація, що Альфред зіграє роль великого американського драматурга Теннессі Вільямса. Для цього актор повернувся на Бродвей і підписав контракт на головну роль у п’єсі «Коли Бог відвернувся». Ця постановка стала адаптацією біографії автора «Трамвая „Бажання“».
Пачіно з’являвся на театральній сцені і в п’єсі «Китайська лялька» Девіда Маметта у 2015 році. Початок вистави був не дуже вдалим через серію затримок, викликаних бажанням продюсерів внести останні зміни, і постановка зазнала критики. Проте Аль заявив, що роль допомогла йому спростувати негативні прогнози. Вистава зібрала понад 1 млн доларів за тиждень.
Кар’єра Аль Пачіно
Пачіно розпочав кар’єру з виступів у театрах Нью-Йорка, здобуваючи визнання і нагороди. У 1972 році відбувся його дебют у легендарному фільмі «Хрещений батько», який визначив його кар’єру. Пачіно грав головну роль Майкла Корлеоне, яка принесла йому світову славу. З того часу він знявся у фільмах, які стали культовими: «Серпико», «Собачий полудень», «Людина зі шрамом» та інших.
Однак успіх супроводжувався особистими викликами. У 1980-х роках через критику та особисті невдачі він відмовився від кінематографа на деякий час. Проте його повернення в 1989 році з фільмом «Море любові» було тріумфальним. У 1992 році він отримав «Оскар» за роль у фільмі «Запах жінки».
Знаменита сцена з фильму «Запах жінки»
«Хрещений батько»
У 1971 році режисер Френсіс Форд Коппола, який шукав актора на роль Майкла Корлеоне у проєкті «Хрещений батько», що, на думку керівництва студії Paramount, мав стати не більше ніж звичайною гангстерською драмою, був вражений грою Аль Пачіно у «Паніці в Нідл-парку» і запросив його на проби.
Слід зазначити, що роль сина хрещеного батька мафії ніби була створена для Аль Пачіно з його сіцілійськими коріннями. Характерна італійська зовнішність і гарячий темперамент актора так вразили Копполу, що він рішуче відхилив інших претендентів на роль, серед яких були Роберт Де Ніро, Дастін Гоффман і Роберт Редфорд, чим викликав жах у босів Paramount.
Однак успіх перевершив усі очікування: драма сім’ї Віто Корлеоне, якого зіграв великий Марлон Брандо, здобула популярність у мільйонів глядачів по всьому світу. «Хрещений батько» став першим фільмом, де мафія показана з іншого боку – не просто як злочинне угруповання, що контролює всі значущі «ниточки»: політиків, підприємців, світських діячів, а як сім’я, що живе за принципами честі, хоч і своєрідної.
У міжнародному рейтингу фільмів IMDB «Хрещений батько» займає друге місце, поступаючись лише «Втечі з Шоушенка».
Майкл Корлеоне закріпив за Аль Пачіно образ жорстокого гангстера, що не прощає помилок: «Є ситуації, коли найрадикальніші заходи виправдані».
Продовження «Хрещеного батька» було лише питанням часу, і дуже скоро керівництво студії дало Кополлі «зелене світло» на зйомки другої частини. Робота над стрічкою почалася у 1974 році, а в перерві Аль Пачіно встиг знятися у фільмі «Страшила» у ролі бродяги-невдахи Лайонела, а також у кримінальній драмі «Серпико», де зіграв поліцейського, який стоїть перед дилемою: залишитися чесним представником закону і терпіти насмішки колег або ж переступити через власні принципи і теж стати продажним копом. Обидві картини мали успіх і довели, що Аль Пачіно аж ніяк не збирався залишатися «Майклом Корлеоне» до кінця акторської кар’єри.
Другий «Хрещений батько» став гідним продовженням першої частини. Стрічка складалася з двох сюжетних ліній – передісторія мафіозної сім’ї Корлеоне та події, що відбулися після смерті дона Віто. У цьому фільмі Аль Пачіно вперше попрацював з Робертом Де Ніро (молодий Віто Корлеоне).
Успіх Алі Пачіно в кіно
У 1997 році на екрани вийшов один із найкращих, на думку багатьох критиків, фільмів Аль Пачіно – «Адвокат диявола». За сюжетом надзвичайно успішний молодий адвокат (Кіану Рівз) отримує чудову пропозицію від великої юридичної корпорації. Разом із дружиною Мері Енн (Шарліз Терон) він переїжджає до розкішних апартаментів у Нью-Йорку та знайомиться з головою фірми – імпозантним Джоном Мілтоном, роль якого принесла Аль Пачіно звання «Найкращого лиходія» за версією MTV. «Аль Пачіно зіграв Диявола із задоволенням, що межує з захопленням», – писали про фільм критики.
Два роки потому відбулася прем’єра трилера «Своя людина». Цього разу Аль Пачіно вийшов далеко за межі звичних йому кримінальних стрічок і зіграв продюсера телешоу Лоуелла Бергмана, який допомагає персонажу Рассела Кроу, доктору Уайгенду, викривати таємниці тютюнових корпорацій.
У 2002 році актор з’явився на знімальному майданчику трилера «Безсоння» Крістофера Нолана в ролі детектива Вілла Дормера. Того ж року Аль Пачіно виконав один із найбільш улюблених ним образів у науково-фантастичній стрічці «Сімона», яка, втім, не змогла похвалитися феноменальними касовими зборами. Тут він зіграв режисера, який отримав у своє розпорядження штучний інтелект, здатний майстерно імітувати будь-якого актора.
Потім були ролі в малобюджетних фільмах «Рекрут» із Коліном Фарреллом, «Джилі» з Беном Аффлеком та Дженніфер Лопес, «Венеційський купець» із Джеремі Айронсом, а також у серіалі «Ангели в Америці».
2007 рік для Аль Пачіно пройшов під знаком «Тринадцяти друзів Оушена» Стівена Содерберга, де він зіграв роль «поганця» Віллі Бенка, власника казино, який перейшов дорогу Джорджу Клуні та його команді.
У 2010 році актор знявся у біографічній стрічці «Ви не знаєте Джека», зігравши доктора Джека Кеворкяна, який відстоював право людини на евтаназію. Роль принесла йому «Еммі» та «Золотий глобус». Сам Кеворкян, присутній на прем’єрі, високо оцінив гру Аль Пачіно.
У 2011 році він спробував себе в незвичному для нього комедійному жанрі, виконавши камео у фільмі з Адамом Сендлером «Такі різні близнюки». Досвід виявився невдалим – актор отримав антинагороду «Золота малина» як «Найгірший актор другого плану».
Серед вдалих пізніх робіт можна відзначити зворушливі драми «Другий шанс» і «Манглгорн» (2014), а також трилер японського режисера Шінтаро Шімосави «Гірше, ніж брехня» (2016) з Ентоні Гопкінсом і Джошем Дюамелем.
У 2019 році вийшов трилер Квентіна Тарантіно «Одного разу в Голлівуді» з Леонардо Ді Капріо, Бредом Піттом і Марго Роббі, де Пачіно виконав роль другого плану. Того ж року відбулася прем’єра трьохгодинного «Ірландця» Мартіна Скорсезе, в якому він зіграв одну з головних ролей разом із Робертом Де Ніро.
Особисте життя
Аль Пачіно ніколи не любив афішувати особисте життя, хоча воно було більш ніж насиченим. На початку кар’єри він познайомився з іншою починаючою актрисою – Джилл Клейберг. Їхні романтичні стосунки тривали п’ять років, однак у 1971 році, під час зйомок першої частини «Хрещеного батька», Аль Пачіно закрутив роман з колегою по знімальному майданчику Даян Кітон, яка грала дівчину Майкла Корлеоне. У 1974 році, після прем’єри другої частини, їхні стосунки зійшли нанівець.
У 1977 році Аль Пачіно зустрічався з Мартою Келлер, яка зіграла його партнерку Лілліан у фільмі «Життя взайми». Роман тривав недовго, однак актори зберегли дружні стосунки.
У 1989 році в Аль Пачіно народилася донька Джулія Марія від викладачки акторської майстерності Джен Террант.
У 1996 році Аль Пачіно мав близькі стосунки із зіркою «Канікул» Беверлі Д’Анджело, яка у 2001 році народила йому близнюків Антона Джеймса та Олівію Роуз. Попри спільних дітей, у 2003 році актори припинили спілкування. Пачіно неодноразово заявляв, що батьківство – найкраще, що трапилося у його житті, й завжди планував робочий графік так, щоб проводити з дітьми якомога більше часу.
Навіть у поважному віці Аль Пачіно зберігав образ красеня-ловеласа. Так, у 2013 році він шокував шанувальників романом із 33-річною латиноамериканською моделлю Люсі Солою.
У 2018 році актора почали помічати в компанії ізраїльської зірки Мейталь Дюхан – талановитої жінки, яка підкорила не лише рідний Ізраїль, а й американську сцену, поєднуючи акторську гру з музикою та письменництвом. Вони познайомилися на зйомках фільму Тарантіно «Одного разу… в Голлівуді». Роман тривав недовго: у 2020 році Мейталь сама поклала йому край.
Наступна глава особистого життя Пачіно викликала ще більше шуму. У 2022 році 82-річний актор закрутив роман із 29-річною Нур Альфалла – дівчиною, яка молодша за нього на 54 роки. Нур працює продюсеркою, але журналісти дали їй не надто лестке прізвисько – «мисливиця за літніми зірками». До Пачіно вона мала стосунки з 74-річним Міком Джаггером і 60-річним бізнесменом Ніколасом Берггрюном.
Навесні 2023 року пара приголомшила світ новиною: Аль стане батьком учетверте! 15 червня 2023 року народився Роман Пачіно. Вже у вересні того ж року його батьки розійшлися, і почалася юридична війна. Нур вимагала повну фізичну опіку над сином при спільній юридичній, а також аліменти.
До листопада сторони дійшли згоди: Пачіно зобов’язався щомісяця виплачувати 30 тисяч доларів на утримання сина та 15 тисяч на рік у його освітній фонд. Опіка дісталася матері, але Аль отримав право бачитися з Романом і брати участь у вирішенні питань його навчання.
У жовтні 2024 року Нур знову з’явилася на публіці – тепер у компанії коміка Білла Мара.
2024 рік став для актора часом серйозних роздумів про життя та смерть. Пачіно зізнався, що у 2020 році ледь не помер від COVID-19, і цей досвід докорінно змінив його погляди – тепер він не вірить у загробне життя. Ці роздуми вилилися в автобіографію під назвою Sonny Boy (так друзі називали Альфредо в молодості), яка вийшла 15 жовтня 2024 року й одразу стала бестселером. Сам автор пояснив своє рішення просто: «Коли доживаєш до такого віку, починаєш займатися подібними речами. Я довго уникав цього, але зрозумів – пора дещо розповісти».
Фільми з Аль Пачіно: Найвідоміші Роботи
1. «Хрещений батько» (1972)
2. «Серпико» (1973)
3. «Людина зі шрамом» (1983)
4. «Запах жінки» (1992)
5. «Шлях Карліто» (1993)
Нагороди
Аль Пачіно отримав численні нагороди, серед яких п’ять «Золотих глобусів», дві премії «Еммі» та премії Гільдії кіноакторів США. Його кар’єра триває, і він продовжує активно працювати як у кіно, так і в театрі.
Аль Пачіно – це ім’я, яке стало символом акторської майстерності та самовідданості. Його шлях до слави є прикладом наполегливості та пристрасті, і його спадщина в кінематографі продовжує надихати нові покоління.
Аль Пачіно зараз
У квітні 2025 року Пачіно відсвяткував своє 85-річчя, але й не думає про спокій. Вік для нього — зовсім не перешкода творчості, адже актор, як і раніше, надзвичайно затребуваний. Паралельно він допомагає молоді: разом з Еллен Бьорстін та Гарві Кейтелем очолює «Акторську студію».
6 червня на екрани вийшов горор «Ритуал» режисера Девіда Міделли. Пачіно зіграв священника Теофілуса Різінгера, який разом з колегою (Ден Стівенс) проводить обряд вигнання бісів. Сюжет заснований на реальній історії 1928 року з містечка Ерлінг, штат Айова, де екзорцизм тривав цілих 23 дні! Щоправда, критики розгромили фільм — на Rotten Tomatoes лише 8% позитивних відгуків.
У стрічці «Моді: Три дні на крилах безумства» Пачіно з’явився в ролі французького колекціонера Моріса Ганна у біографічній драмі про художника Амедео Модільяні. Режисером виступив сам Джонні Депп. Прем’єра фільму відбулася на фестивалі в Сан-Себастьяні 24 вересня 2024 року. До речі, Депп зізнався: «Аль сам попросив мене зняти цей фільм — хіба можна відмовити Пачіно?».
У фільмі «Король Лір» Альфредо здійснив давню мрію — зіграв короля Ліра в екранізації шекспірівської трагедії. Режисер Бернард Роуз зібрав зірковий каст: Джессіка Честейн (Гонерілья), Аріана ДеБос (Корделія), Рейчел Броснаген (Реган), Пітер Дінклейдж (Блазень). Зйомки проходили в Лос-Анджелесі з серпня по жовтень 2024 року.
Також Пачіно затверджений у проєкті Баррі Левінсона про вбивство президента Кеннеді «Вбивство». Фільм розповідає історію очима журналістки Дороті Кілгаллен (Джессіка Честейн), яка підозрювала, що Освальд був не єдиним стрільцем. До акторського складу увійшли також Брендан Фрейзер і Браян Кренстон.
Крім того, Пачіно приєднався до нового трилеру Гаса Ван Санта «Dead Man’s Wire», заснованого на реальних подіях 1977 року. Тоді некий Ентоні Кірітсіс узяв у заручники президента іпотечної компанії, приставивши до його шиї обріз, з’єднаний дротом із власною. Разом з Пачіно у фільмі знімаються Білл Скарсгард, Дакре Монтгомері та Колман Домінго.
