У березні 2019 року в прокат вийшов, як писала половина преси, “довгоочікуваний” український фільм-мюзикл «Гуцулка Ксеня» (реж. О. Дем’яненко, за мотивами однойменної оперети Я. Барнича). Загалом – непогано. Непогано, як для кліпу співпраці груп «Dakh Daughters» та «ДахаБраха». А взагалі на тебе чекає біль душевний, “очний” та ненависть до одного рядка тексту. Хочеш дізнатися більше? Читай!
Отже, “Гуцулка Ксеня”… Поїхали! Сюжет не затертий і має загатки логічності. Це добре. Завжди приємно, коли автори вміють працювати зі сюжетом. Приємно, знаєте.
Але перше, що вразить і радує око з самого початку – зйомка і колірна корекція матеріалу. Сюди можна віднести і візуальні ефекти. Картинка виглядає соковито і одразу виділяється на тлі конкурентів серед українського кіно.
Коли я подивився трейлер, він мене абсолютно не вразив, і я заздалегідь поставив крест на фільмі. Проте до мого здивування, поганого тут менше (це важливо!), ніж хорошого.
Отсічений від цілого, трейлер.
Актори
Акторський склад підібраний досить якісно. Персонажі не позбавлені логічності та знаходяться на своїх місцях. Гумор – є. Смішний гумор – є. Що разом із хорошою акторською грою та загальним сюжетом заходить на “ура”.
Я там про хорошу акторську гру згадав, ага? Ну отже, виправлення, гарна (ну або принаймні прийнятна) акт. гра в усіх, окрім місцевої Крістен Стюарт у ролі Белли з “Сутінків”. Такою тут виступила Варя Лущик у ролі головної героїні – Ксені. Гра Варвари залишає бажати кращого від слова “зовсім”. Нажаль і ох, на тлі колег по цеху вона виглядає непрощенно одноманітною. У героїні Лущик одна емоція на весь фільм (і це без перебільшення, таку емоцію, як на фото нижче, героїня демонструє в кожному кадрі).
Музика
Фільм позиціонує себе як мюзикл. А що ми знаємо про мюзикл? Правильно – у мюзиклі повинні бути пісні та танці. І в “Гуцулка Ксеня” і те і інше є. Тільки… відокремлено від загального повідомлення. 99% пісень відбуваються на окремій сцені (можливо як вияв поваги до джерела у вигляді оперети). І тільки дві пісні ближче до розв’язки плавно переходять з основного повідомлення в музичному напрямку, так, як це й повинно бути у мюзиклі. Усі інші пісні та танці виглядають надзвичайно безглуздо, особливо коли за сюжетом йде сварка двох героїв і в наступному кадрі вони комедійно виконують танок на сцені.
Можна було органічно вписати в сюжет музичні групи, а не вставляти їх пісні як затички між сценами. Можна було, але не стали. Але це не завадило талановитим виконавицям подарувати кілька запам’ятовувальних і атмосферних композицій, які дивилися відповідно і органічно.
Сюжет
Також я згадував, що сюжет хороший. Це то так, але своє “але” також знайдеться. І упирається це “але” все в ту саму Варю Лущик та її Ксеню. Мотивації у героїні мало. На той фінал, на який розраховували творці картини, цієї мотивації явно мало. Персонаж діє так, як написано в рядках сценарію, проте за її беземоційним обличчям важко зрозуміти, що героїня справді відчуває/хоче.
Дубляж
Останнє, що хотілося б узгадати – український дубляж. Він чудовий. Поки що це найкращий фільм українською мовою, який я бачив. Західний гуцульський говір – це щось неймовірне. Персонажі так майстерно конструють свої речення, що деякі з них можна спокійно розбирати на виразні фрази.
ВИРОК:
“Гуцулка Ксеня” добрий фільм. За мірками вітчизняного виробництва, точно. В ньому міститься трошки всього. Рекомендую для перегляду. І можливо, його навіть можна буде переглянути через рік-другий… третій-четвертий…
Оцінка: похвально.
P.S. Горіть в пеклі за політичний бруд, жалюгидні ви суки!
