Аладдін 2019: чи варто дивитися? Враження від фільму та український дубляж

Ви там іноді скаржитеся, що важко осилити багато буквочок, так що сьогодні спробуємо новий формат: Коротко про кіно.

Чи варто дивитися Алладіна?

Отже, що варто знати перед відвіданням “Аладдіна” 2019 року та чи варто йти? Перші 15 хвилин фільму викликають максимальне непорозуміння, як Гай Рітчі зняв таке сміття, але йти однозначно варто, адже як тільки на екрані з’являється Джин (не напій) у виконанні Вілла Сміта, одразу стає зрозуміло, хто претендує на пост головного героя. Фільм різко стає надзвичайно рухливим, активним, захоплюючим і взагалі дуже-дуже.

УВАГА, ГРИФОНЕ!

Велосипед вирішили не винаходити, зняли усе під копірку з мультфільму, іноді навіть сцену в сцену, кадр в кадр, що викликало ностальгічні почуття і цікавість, як улюблені моменти з 2D мультфільму втілюють в життя живі актори.

Ключовою відмінністю стало додавання лінії взаємин між персонажами, вони (взаємини) були настільки побутовими і життєвими, що викликали сміх і розуміння у всього залу.

Ну і Гай Річчі не був би чудовим режисером, якби не додав фірмових штрихів. Про них не буду докладно розповідати, бо ви готові прибити за спойлери.

Підсумовуючи, хочу сказати, що біжіть сміливо в кінотеатри, поки східна казка з піснями і танцями (яких у фільмі предостатньо) готова вас зустрічати лозунгами “Араааабськааа нііііч…”

П.С. Український дубляж вибуховий, відразливіше не буває. За винятком персонажа Сміта і ще одного-двох героїв всі звучать швиденько від слова “зовсім”. Але до середини фільму звикаєш… Мабуть.