Її голос — глибокий, емоційний, впізнаваний з перших нот. Її місія — не просто співати, а бути маяком для тих, хто шукає себе. Українська soul/pop співачка MENARTA 23 травня презентувала новий сингл “I Wanna Fight” — епічну, драйвову історію про боротьбу за справжнє кохання і себе. Ми поспілкувалися з нею про натхнення, внутрішню силу, жіночність і шлях до власного голосу.

MENARTA, твій новий трек “I Wanna Fight” звучить дуже емоційно. Що стало поштовхом до його створення?

– Мій звичайний день з чоловіком. Коли він почав будувати терасу до нашого будинку. Я сиділа біля нього і раділа початку нашого нового проекту. Емоції радості переповнювали і в мою голову почали приходити слова: I Wanna fight, hold me, Hold the line, listen to me when want to say The most important words in my life. Я тоді розгубилася і не зрозуміла, що ці слова означають. Щоб не забути їх у моменті, наспівала їх у перекладач і той видав мені переклад. Переклад мене приємно здивував. Я подумала, що це я згадала якусь вже існуючи пісню, почала гуглити, шукати подібне звучання мелодії і слова. Але виявилось, що співпадінь немає. Вся пісня від початку до кінця народилася вже о 5.00 ранку наступного дня, коли я прокинулася о 3.30 ночі і дописала її у себе на кухні.

У пісні ти говориш про боротьбу за стосунки. Чи це алегорія чи автобіографічна історія?

– А хіба кожен з нас щодня не вкладає сили, розум, час, любов у стосунки? Мені здається, саме тоді ми всі трохи боремося — не з кимось, а за щось. Це не боротьба в стилі драми, а щоденна присутність, уважність, прийняття. Це не про гордість, силу мовчання чи супротив. Це про відкриття та розуміння глибини душі партнера. Про те, як приймати любов і як віддавати її.У цьому — сила. І у пісні я хотіла передати саме цю глибину — не крик, а м’яку, але стійку внутрішню рішучість.

Чи віриш у концепт Близнюкового Полум’я, про який говориться в пісні?

– Я вірю в сенс. У те, що зустрічі між людьми не випадкові. Близнюкове Полум’я — гарний образ, він може допомогти зрозуміти, чому деякі стосунки такі глибокі. Але я не ставлю це як догму. Це, скоріше, одна з граней великої мозаїки, з якої складаються стосунки між двома. І якщо вона допомагає побачити більше — то чому б і ні?

Яким був твій шлях до музики? Коли почала співати та створювати власні пісні?

– Мій шлях у музику — це не зовсім та історія, де “з трьох років співала на табуретці перед родичами”… Ні. У дев’ятнадцять я просто вирішила піти до музичної школи і вчилася там академічному співу 2.5 роки. Це стало початком моїх 11 років академічного звучання. Але я хотіла, відчувати більше свободи у вираженні себе голосом, чи що… . Тож 6 років тому я зібрала у себе вдома мінімальну студію для запису і почала ставити собі голос з естрадним звучанням. Без викладачів, без школи, просто щодня — як медитація. П’ять років підряд я співала майже щодня по 5 годин на день. Я ставила собі голос, сперечалася із собою, підбадьорювала себе, долала складнощі співу англійською… ну, повноцінний внутрішній колектив! І, чесно кажучи, саме в цьому й була магія — я відкрила в собі голос, якого раніше не чула навіть сама. Ця подорож продовжується, але вже через знайомство з новими красотами улюбленої справи.

Першу і єдину на той час пісню я написала в шістнадцять — щось там про кохання, як годиться. Але тоді це було скоріше “для душі й у шухляду”. А от по-справжньому я почала писати вже пізніше, коли засіла за мікрофон у домашній студії. Ну, знаєш, той момент, коли в тебе вже є трошки життєвого досвіду, пару філософських висновків і ще бажання поділитися цим красиво. От тоді й пішли ті пісні, які вже дійсно мої. Вони ж і розкрили у мені розуміння, що я та людина, яка не просто пише пісню, а спочатку аналізує, як і де болить те, що потім звучатиме рядком з пісні.

Як би ти описала свою музику тим, хто чує тебе вперше?

– Вона правдива, не про вигадане, а про почуття, які кожен з нас проживає. Вона не лише про запитання, а й про рішення, відповіді на них. Моя музика дає надію і поштовх діяти. В радості, впевненості, з рішучістю. Маленький сеанс психотерапії😊

Твій сценічний псевдонім MENARTA означає “маяк”. Що ти хочеш донести цим образом?

– Мені цікаво проливати світло на глибинні потреби, бажання, проблеми людей і висвітлювати шлях до їх вирішення. Мені подобається дарувати надію, як дарує її маяк людям, які так довго плавали у невідомих водах.

У твоєму меседжі багато жіночої сили. Що для тебе означає бути сильною жінкою в житті та музиці?

– Сильна жінка вона не скидає з себе відповідальність. Бути сильною жінкою — це не значить кричати голосніше за всіх або носити броню. Це коли ти вмієш осмислено мовчати і ще більш осмислено говорити .

Це про рівну спину від внутрішнього “я знаю, хто я є”. Це про красу, яка не від дзеркала, а від душі, що жива, тепла, справжня.

Сильна жінка — це не буря, а промінь, який світить навіть тоді, коли темно. І так трохи підморгує — мовляв, усе буде добре 😊

У 2023-му твої пісні звучали на 40+ радіостанціях. Наскільки це було важливо для тебе, чи бачиш ти в цьому певний знак?

– Мені було цікаво. Я просто пробувала з думками: «А що ще можна?». Щодо того чи бачу я у цьому певний знак, то скажу, що я, скоріше, не осмислюю якоїсь масштабності у цьому.

Яку роль у твоєму житті відіграє творчість? Це твоя робота, місія, самотерапія?

– Все вище перераховане. Але, мабуть, самим влучним буде сказати, що це не те, що вмію і можу робити. Це те, що не можу не робити😊

Ти працюєш над дебютним альбомом. Чого чекати слухачам у 2025-му?

– Чекати багато драйву, сенсів, розкриття самих різноманітних, глибинних тем на шляху самопізнання. І, звичайно, якісну, сучасну, не примітивну музику у стилі поп і соул.