Що відбувається, коли боротьба зі злом перетворюється на боротьбу за телевізійні рейтинги? Саме це питання ставить психологічний трилер «Праймтайм» (Primetime, 2026) режисера Ленса Оппенгайма. Роберт Паттінсон грає телеведучого Кріса Гансена, який викриває сексуальних злочинців, але поступово сам стає частиною небезпечної гри медіа.
Про що фільм «Праймтайм»
Події розгортаються у 2006 році. Кріс Гансен веде популярне телевізійне шоу To Catch a Predator, у якому команда журналістів організовує приховані операції з викриття чоловіків, які намагаються вступити в контакт із неповнолітніми. Підозрюваних заманюють до спеціально облаштованих будинків, де на них чекають камери, телевізійна команда та сам ведучий.
Формат стає справжньою сенсацією. Коли програму переводять у престижний вечірній ефір, ставки зростають. Тепер команді потрібні нові випуски, гучніші історії та ще більша аудиторія.
Гансен переконаний, що робить важливу справу. Він говорить про справедливість і захист дітей, але дедалі помітніше, що успіх програми та власна популярність для нього теж мають величезне значення.
І тут виникає головна моральна дилема: чи залишається викриття злочину суспільно важливою місією, якщо воно стає телевізійною розвагою?
Роберт Паттінсон у незвичному амплуа
Одна з головних причин подивитися «Праймтайм» — Роберт Паттінсон. Актор створює складний і подекуди відверто неприємний образ людини, яка щиро вірить у власну місію, але водночас не може відмовитися від уваги, влади та визнання.
Його Кріс Гансен — не класичний герой і не однозначний лиходій. Це амбітний телеведучий, який поступово починає плутати особисті амбіції з боротьбою за справедливість. Паттінсон грає нервово, емоційно, місцями навіть гротескно. Його персонаж постійно перебуває ніби на межі — між впевненістю та внутрішньою нестабільністю.

Важливу роль у фільмі відіграє і команда шоу. Особливо цікаво спостерігати за продюсеркою Енді Бендер у виконанні Меррітт Вівер та молодим учасником проєкту Даном Пламбом, якого грає Скайлер Джізондо. Кожен із них по-своєму реагує на те, як телевізійна машина перетворює людські історії на контент.
Відгуки критиків про «Праймтайм»
Кінокритики особливо відзначають акторську роботу Роберта Паттінсона та візуальну стилістику фільму. Водночас оцінки не цілком одностайні: частина оглядачів вважає, що стрічці бракує глибшого психологічного розкриття персонажів і переконливішого драматичного розвитку.
Оглядач The New Yorker Джастін Чанг назвав гру Паттінсона яскравою та відзначив, наскільки майстерно актор передає неприємні риси свого героя. Associated Press звертає увагу на важливу тему фільму — перетворення телевізійного викриття на публічне покарання заради видовища.
Не менш цікава реакція реального Кріса Гансена. Він назвав стрічку художньою вигадкою, прикріпленою до його імені, та розкритикував зображення себе й подій. Це важливе уточнення: «Праймтайм» не варто сприймати як документальну біографію телеведучого. Це художня інтерпретація реальних телевізійних подій.

Чи варто дивитися «Праймтайм»?
Так, особливо якщо вам подобаються психологічні трилери, неоднозначні персонажі та кіно, яке не просто розповідає історію, а провокує дискусію.
«Праймтайм» залишає неприємний, але цікавий післясмак. Він нагадує, що медіа можуть не лише показувати реальність, а й конструювати її, перетворюючи чужі трагедії на видовищний продукт.
Для мене це насамперед історія про амбіції, владу телебачення та тонку межу між справедливістю і бажанням бути знаменитим. Роберт Паттінсон знову демонструє, що не боїться складних і суперечливих ролей.
Моя оцінка фільму «Праймтайм» — 10/10.

Актор кіно і театру. Читачі ZIRKY особливо люблять його за гострі відгуки та рецензії на фільми як кінокритика, цінні враження та аналіз кінопродукції світового та українського ринку
