Ім’я: Софія Ротару (Sofia Rotaru)
Отчество: Михайловна
День рождения: 7 серпня 1947 (70 років)
Місце народження: с. Маршинці, Україна
Ріст: 170 см
Вага: 64 кг
Знак Зодіака: Лев
Східний гороскоп: Кабан
Деятельность: співачка, актриса
Біографія Софії Ротару
Співачка Софія Михайлівна Євдокименко-Ротару (помилково: Софія Ратару, Софія Ротара) народилася у селі Маршинці Чернівецької області Української РСР 7 серпня 1947 року. Майбутня артистка була другою з шести дітей у сім’ї виноградарів. Свій день народження Софія Михайлівна святкує двічі. За помилку паспортистки в паспорті співачки записано, що вона народилася 9 серпня. Співати Ротару навчила сліпа старша сестра Зінаїда, яка володіла унікальним слухом.
У дитинстві Софія Ротару активно займалася спортом і легкою атлетикою, і навіть стала чемпіонкою школи з багатоборства. До речі, завдяки саме спортивним навикам, Ротару без дублерів-каскадерів виконала ролі в стрічці “Де ти, кохання?”, де проїхалася по вузькій накипі в морі на мотоциклі, і в картині “Монолог про кохання”, де займалася віндсерфінгом.
Музичний талант у Софії Ротару виявився досить рано. Спочатку 7-річна співачка співала в шкільному і церковному хорі (за це її навіть погрожували виключити з піонерів).
Молода Ротару привертав театр. Дівчинка навіть відвідувала заняття в драмколективі, а одночасно співала народні пісні на колективі художньої самодіяльності. А вночі брала єдиний шкільний баян і виходила до амбару підбирати улюблені молдавські пісні.
Софія Ротару в молодості
Батько Софії Михайлівни дуже любив співати, володів абсолютним слухом і прекрасним голосом. Саме він навчив її співати. А в школі молода співачка вчилася грати на домре і баяні, а також виступала з концертами в сусідніх селах.
Початок кар’єри Софії Ротару
Перший успіх прийшов до Ротару вже у 1962 році. Саме у цьому році Софія перемогла на районному конкурсі художньої самодіяльності. Він і відкрив їй дорогу на обласний виступ у Чернівцях, де співачка також посіла перше місце. За силу голосу земляки називали її “Буковинський соловей”.
Після одержаних перемог, Софію Ротару відправили до Києва на республіканський фестиваль народних талантів. Тут талановиту дівчину знову чекала перемога. Після конкурсу фотографію співачки помістили на обкладинку журналу “Україна” у 1965 році. Побачивши фото, кстаті, у Ротару закохався її майбутній чоловік Анатолій Євдокименко. Чоловік також захоплювався музикою і мріяв про створення ансамблю. Після зустрічі він створив для Софії естрадний оркестр.
Після закінчення школи Софія Ротару вже твердо вирішила стати співачкою і вступила на диригентсько-хоровий відділ Чернівецького музичного училища.
У 1964 році Ротару вперше співала на сцені Кремлівського палацу з’їздів. Першою естрадною піснею Софії стала “Мама” Броневицького.
Світове визнання Софії Ротару
У 1968 році Софія Ротару закінчила музичне училище і вирушила на IX Всесвітній фестиваль молоді та студентів у Болгарію. Там вона завоювала золоту медаль і перше місце у конкурсі виконавців народної пісні.
Софія Ротару і Валерій Леонтьєв
Після училища Ротару стала викладати і, у тому ж 1968 році, вийшла заміж за Анатолія Євдокименка. У серпні 1970 року в пари народився син Руслан.
У 1971 році режисер Роман Алексєєв зняв музичний фільм «Червона рута», де Софія Ротару виконала головну роль. Ця картина викликала велике враження, і після його виходу співачка отримала роботу у Чернівецькій філармонії і заснувала свій ансамбль «Червона рута». Разом з композитором Володимиром Івасюком було написано кілька пісень у фольклорному стилі в інструментальному виконанні. Ротару швидко стала популярною в Україні. Розпочалися концертні тури за межі країни – німці, чехи, болгари, югославії приймали радянську співачку з відкритими обіймаці.
У 1973 році у болгарському Бургасі Софія Ротару завоювала перше місце на конкурсі «Золотий Орфей». Артистка виконала пісню «Мій міст» Євгенія Доги та «Пташка» болгарською мовою. Після перемоги співачка стала заслуженою артисткою Української РСР.
Молдавська лірика Софії Ротару
З 1970-х років композиції у виконанні Софії Ротару беззмінно ставали лауреатами «Пісні року». Слова і музику співачці писали найкращі композитори та автори країни: Арно Бабаджанян, Олексій Мажуков, Павло Аедоніцький, Оскар Фельцман, Олександра Пахмутова та інші.
Софія Ротару сильна жінка
У 1974 році співачка закінчила Кишинівський інститут мистецтв імені Г. Музическу, а після стала лауреатом фестивалю «Янтарний соловей», який проходив в Польщі. У цьому ж році співачка випускає альбом з нескладною назвою «Софія Ротару». Крім цього, в світ виходить музичний телефільм «Пісня завжди з нами».
У 1975 році, після початку проблем з Чернівецьким обкомом Комуністичної партії Української РСР, Софія Ротару разом зі своїм ансамблем була змушена переїхати в Ялту. Батька співачки виключили з КПСР, брата з комсомолу та університету за те, що сім’я святкувала Старий Новий рік – неофіційне свято. У Криму артистка відразу стала солісткою місцевої філармонії.
У 1976 році Софія Ротару отримала статус Народної артистки Української РСР. В цей же час Софія Михайлівна стає постійним учасником новорічних «Голубих вогників». Такої честі вона дістала після виконання на одному з свят пісні «Зима».
У 1977 році з’явився тривалограючий альбом “Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару”. Ця платівка стала символом в дискографії української зірки. За неї співачка отримала премію ЦК ВЛКСМ. А через два роки було випущено одразу два альбоми “Тільки тобі”, “Софія Ротару” і диск гігант “Sofia Rotaru — Моє ніжність”.
Кар’єра актриси Софії Ротару
У 1980 році Софія Ротару виграла перший приз на конкурсі в Токіо за виконання югославської пісні «Обіцяння», а також отримала орден «Знак пошани». У цей час співачка активно експериментує над своїм іміджем і першою серед жінок-артисток з’являється на сцені у брючному костюмі з піснею «Темп» Олександри Пахмутової та Миколи Добронравова. До речі, ця композиція була написана спеціально для Літніх Олімпійських ігор у Москві і навіть стала саундтреком до фільму «Балада про спорт» Юрія Озерова.
У 1980 році вийшов фільм «Де ти, кохання?». Там Софія Ротару виконала пісню «Перший дощ», а також їздила на задньому сидінні мотоцикла по морському мілині без ксерокопіїста.
Лента посмотріло 22 мільйона людей. У цьому ж році вийшов подвійний альбом пісень з кінофільму. Пісня з платівки “Червона стріла” була заборонена до трансляції на Всесоюзному радіо. Все через те, що керівнику музичної редакції не сподобалось, як співає співачка. Однак композиція стала відомою навіть без радіоефіру. Варто відзначити, що дебют Софії Ротару як актриси називали провальним, проте лента здобула глядацьку любов. Далі Софія Ротару почала знову шукати новий стиль.
Співачка виконувала рок-пісні і взяла участь у зйомках фільму “Душа” разом із Андрієм Макаревичем та “Машиною времени”. Після цього Олександр Бородянський і Олександр Стефанович написали автобіографічний сюжет про життя співачки, про втрату голосу і її душевний стан у цей період. Софія Михайлівна на час відмовилась від концертної діяльності на користь зйомок у фільмі. Партнерами по картині стали Ролан Биков і Михайло Боярський. Фільм подивилося близько 54 мільйонів людей.
У 1983 році Софія Ротару і її колектив дали ряд концертів у Канаді і видали альбом у Торонто Canadian Tour 1983. Після цього музиканти на п’ять років стали невиїзними. І у цьому ж році співачці дали звання Народної артистки Молдови.
У 1984 році вийшла «Ніжна мелодія». Цей альбом повернув співачку до початкового іміджу. У 1985 році Ротару отримала приз «Золотий диск». Саме у цьому році альбоми «Ніжна мелодія» та «Софія Ротару» стали найбільш продаваними в Радянському Союзі. Вони розійшлися мільйонним тиражем. Тоді ж Софія Михайлівна отримала Орден «Дружби Народів».
Європоп і хард-рок в творчості Софії Ротару
У 1986 році вийшов музичний фільм «Монолог про кохання». Тут Ротару виконала пісню «Amor» і пропливла на дошці в відкритому морі без каскадера. Альбом «Монолог про кохання» вийшов у тому ж році. Тоді ж ансамбль «Червона рута» повертається до української пісні, що стало для Софії Ротару і її художнього керівника Анатолія Євдокименко повною несподіванкою. Наступний альбом «Золоте серце» був записаний вже у співпраці з московськими музикантами.
Ротару стала виконувати композиції в стилі європоп (“Місяць”, “Було, але пройшло”) навіть з елементами хард-року (“Тільки цього мало”, “Моє час”). У 1988 році співачка отримала звання Народної артистки СРСР за важливі досягнення у розвитку радянського музичного мистецтва. Ротару перейшла на російськомовний репертуар, через що її почали відштовхувати в Україні.
Софія Ротару з онуками
У 1991 році виходить альбом «Караван кохання». Тут відчувається вплив хард-року і навіть металу, які в той час знаходилися на вершині своєї популярності. Тоді ж вийшов і однойменний музичний фільм і програма «Золоте серце».
Творчість Софії Ротару в лихі 90-ті
У 1991 році Софія Ротару влаштувала ювілейний концерт у ГКЗ «Росія», присвячений 20-річчю творчої діяльності. У програмі використовувалася лазерна графіка, свічки і фантастичні декорації, зокрема, рухомий червоний квітка із «Червоної рути». Після розпаду СРСР і початку комерціалізації музичного простору артистка не втратила своїх позицій у шоу-бізнесі. У 1993 році Ротару випускає дві збірки кращих пісень “Софія Ротару” і “Лаванда”, а потім “Золоті пісні 1985/95” і “Хуторянка”.
У 1997 році Софія Михайлівна взяла участь у зйомках фільму “10 пісень про Москву” телекомпанії НТВ, де вона виконала пісню “Москва майська” разом з групою “Іванушки International”. У 1998 році вийшов перший офіційний диск Софії Ротару “Люби мене”, а трохи пізніше було представлено однойменну програму в Державному Кремлівському палаці в Москві. Того ж року співачці було присуджено “Орден святого Миколая Чудотворця” “За преумноження добра на Землі”. Через рік виходять ще два альбоми співачки у “Зірковій серії”.
Лідерство Софії Ротару в 2000-х роках
У 2000 році Софію Ротару у Києві визнали “Людиною XX століття”, “Золотим голосом України”, “Кращою українською естрадною співачкою XX століття”, “Жінкою Року”.
Софія Ротару з чоловіком
У 2002 році з піснею «Життя моє, любов моя» Софія Ротару відкривала «Новорічний огонь» на каналі ОРТ. У цьому ж році вийшов новий альбом під назвою «Я тебе по-прежньому люблю». Пісні на платівці різностильові, і вперше на диску з’явилися ремікси старих пісень. Весною в Києві було запалено «Зірку Софії Ротару», а влітку їй присвоїли найвище на Україні звання – Героя України. Після смерті чоловіка (23 жовтня від інсульту) Софія Ротару припиняє активну гастрольну діяльність. На кінець року виходить збірник пісень співачки «Сніжна Королева». До речі, за підсумками 2002 року Ротару стала другою за популярністю вітчизняною виконавицею Росії.
25 грудня відбувся офіційний реліз збірника пісень Софії Ротару “Сніжна Королева”, випущеного на лейблі “Extraphone” (Москва, Росія). Частина тиражу альбому вийшла з ексклюзивним подарунком – плакатом співачки. У 2003 році у Москві відклали іменну зірку на алеї перед ГКЗ “Росія”. У 2004 році вийшли альбоми “Небо – це я” та “Лаванда”, “Хуторянка”. У 2005 році вийшов диск “Я же його любила.”
60-річний Ювілей Софії Ротару
7 серпня 2007 року Софії Ротару виповнилося 60 років. До Ялти приїхали сотні шанувальників з різних куточків світу, щоб привітати співачку. А президент України Віктор Ющенко відзначив співачку орденом “За заслуги” II ступеня.
Сценичне ім’я Софії Ротару
До 1940 року село Маршинці, де народилася співачка, входило до складу Румунії. Це стало причиною різного написання імені та прізвища Софії Ротару. У титрах фільму “Червона рута” у артистки прізвище Ротар. І на більш ранніх зйомках писали ім’я Соф’я. Писати своє прізвище на молдавський манер, тобто з літерою “у” в кінці, Ротару порадила Едіта Пьеха.
Софія Ротару на відео
«Ні, це ніхто не вигадав, це пов’язано з тим, що це село, в якому ми народилися, колись належало Румунії, це була територія Румунії, і ось після війни цю територію приєднали до України і у зв’язку з цим папу викликали в військкомат і сказали, що румунське прізвище потрібно змінити на російське. Забрали літеру “у” в кінці, замість Ротару стало Ротарь з м’яким знаком, і ось у нас у всіх з’явилося прізвище Ротарь. Але насправді, Ротару — правильне прізвище…», – розповідає сестра Софії Ротару.
Особисте життя Софії Ротару
Софія Ротару вийшла заміж за Анатолія Євдокименка в 1968 році. І вони всю життя прожили разом, допомагаючи і підтримуючи один одного. Чоловік став для Софії Ротару не лише підтримкою, а й людиною, яка допомогла їй досягти успіху. З його натхненням було засновано групу “Червона рута”, де Софія Михайлівна стала солісткою. Нескінченні гастролі та концерти майже не залишали часу на особисте життя Софії Ротару, але завдяки тому, що чоловік завжди був поруч, вона не відчувала від’єднання від сім’ї. Разом вони прожили понад тридцять років – аж до самої смерті Анатолія Євдокименка.
Співачка дуже важко переживала цей втрату, вона припинила виступати, не з’являлася на урочистих заходах. Через рік після сумних подій, Ротару вперше вийшла на сцену, присвятивши свій перший виступ пам’яті Євдокименко.
