В грудні в Києві відбулась чудова світська подія – українська премʼєра супергеройського екшена “Аквамен і загублене короліство”. Серед гостей вечірки було чимало відомих блогерів та селебріті, а на усіх гостей чекало розкішне частування від спонсору події легендарного віскі Jack Daniels. Через повітряні тривоги додивитись фільм не вдалось і за лічені 30 хвилин до фіналу глядачам довелось покинути залу та перейти до укриття. Утім організатор події Кіноманія любязно надали можливість насолодитись переглядом фільму в інший зручний та безпечний час та подарували кожному гостю додаткові квитки на сеанс в Планеті Кіно чи Мультиплекс на вибір.
Про фільм АКВАМЕН І ЗАГУБЛЕНЕ КОРОЛІВСТВО
Чорна Манта не зміг перемогти Аквамена з першого разу, але не полишив бажання помститися за смерть батька. Проте цього разу він ще небезпечніший і прагне знищити свого ворога раз і назавжди. Чорна Манта використовує міць міфічного Чорного Тризуба, який пробуджує давню зловісну силу. Щоб зупинити його, Аквамен звернеться до свого ув’язненого брата Орма, колишнього короля Атлантиди, щоб укласти неочікуваний союз. Вони повинні відкинути розбіжності, щоб захистити королівство і врятувати сім’ю Аквамена та світ від знищення.
Дата старту: 21.12.2023
Країна: США
Студії: Warner Bros. Pictures, An Atomic Monster, A Peter Safran Production
Жанр: Екшн, пригоди, супергеройський
Режисер: Джеймс Ван («Форсаж 7», дилогія «Закляття», «Аквамен»)
Актори: Джейсон Момоа («Форсаж Х», «Аквамен»), Патрік Вілсон (трилогія «Закляття», «Аквамен»), Яг’я Абдул-Матін II («Аквамен», «Матриця: Воскресіння»), Ніколь Кідман («Аквамен»), Ембер Гьорд, Дольф Лундґрен, Рендалл Парк та інші.
Бути Барбі – це бути досконалою істотою у досконалому світі. Хіба що ви саме проживаєте масштабну екзистенційну кризу. Або ж ви Кен.
Не сприймайте цей фільм дуже поверхньо – в ньому є прихований сенс. Згадайте ляльку Барбі – завжди усміхнена красуня з ідеальною фігурою, стильним одягом, голівудською посмішкою – вона буває різна – Барбі-танцюристка, Барбі-співачка, Барбі-лікар, Барбі-військова – все в Барбі легко та просто, все яскраво та позитивно… І ми, маленькі дівчата, які гралися цими красунями, теж думали десь собі в голові, що доросле життя – воно життя, як у Барбі, що дорослим бути легко та прикольно. Як в тому треку “I am a Barbie girl, I’m living in my own world”…
Та правда виявляється не такою вже рожевою та в блискітках – аби бути крутим танцюристом чи співаком, лікарем чи військовою треба мати щось більше, ніж стильний одяг та фірмову зачіску. Про це і є фільм – про наші рожеві очікування та про реальність – а кожен вже сам обирає, в який колір її розфарбувати.
Дата старту: 20.07.2023
Країна: США
Студії: Warner Bros. Pictures, Heyday Films Production, LuckyChap Entertainment Production, Mattel Production
Актори: Марґо Роббі («Хижі пташки та фантастична Харлі Квін», «Одного разу в Голлівуді», «Вавилон»), Раян Ґослінґ («Той, хто біжить по лезу 2049», «Ла-Ла Ленд»), Кейт Маккінон, Аріана Ґрінблатт, Майкл Сера та інші.
«Людина-мураха та Оса: Квантоманія» – це перший фільм від Марвел з нової, п’ятої фази кіновселенної. Це продовження історії щодо «людини мурашки» та початок великої історії мультивселенської саги «Канга завойовника». Світова прем’єра відбулася у середу, 15 лютого.
Фільм розповідає про пригоди колишнього дрібного злочинця Скотта Ленга, який став володарем костюма, що дозволяє зменшуватись і збільшуватись у розмірах. Разом із напарницею Хоуп ван Дайн, дочкою відомого фізика та ентомолога Хенка Піма, який розробив костюм людини-мурашки, Скотт знову рятує світ від загрози. Це вже третій сольний фільм про пригоди цього героя у КВМ.
Вже з перших хвилин фільм «набитий» дурними та суперечливими моментами. Колишній ув’язнений, у розлученні намагається вчити моралі та життя свою дочку від першого шлюбу. Намагається перед громадськістю показати себе як зразкового батька. Але вже через 10 хвилин перегляду ми бачимо, що цей приблизний батько зовсім не знає свою дочку і чим вона займається. Хайп на публіку? Чи Скот Ленг і справді дурний і нікчемний батько? Якщо резюмувати, фільм відкривається з вічного питання батьків і дітей і вже виходячи від трейлера, напевно на цьому буде зав’язка всього фільму. Але про ключову історію поговоримо пізніше.
Нагадаю, чим закінчилася попередня частина. Наші персонажі потрапили у квантовий світ і витягли звідти Джанет Ван Дайн, матір Хоуп (Оси), яка провела у мікросвіті багато років. І протягом усього сюжету глядачеві показують, що у Джанет залишилося багато таємниць за час, проведений в іншому світі. І насправді з цього і починається «головний заміс» нашого фільму.
Марвел як завжди комбінує серйозний тон оповідання та жартами низького рівня. Іноді навіть перегинає палицю. Звичайно, в даному випадку це не рівень «Тора» і жартів від Тайка Вайтиті. Але пару низькопробних і фейспалменних жартів можна записати в блокнот. Вже не перший рік запитую себе, навіщо вони взагалі потрібні? Адже якщо їх прибрати, сюжетно фільм не зміниться.
А тепер про сюжет. Під час промокампанії нам говорили, що цей фільм дуже важливий для початку нової доби КВМ. Частково це так. Нам показали злого дядька, який дуже сильний та небезпечний. Джонатан Мейджерс із цією роллю впорався чудово. Але сюжетно, Канга знову злили. Все у стилі Марвел. Так, у майбутньому ми лиходія знову побачимо, адже в серіалі про Локкі нам показали лиходія, а точніше одну з версій. У майбутньому надійдуть також. Потенціал головного лиходія нам показують ближче до кінця фільму, але все одно залишається не ясним, чим він такий небезпечний. Думаю, фінал багатьох може розчарувати. Але може так і має бути і в інших фільмах буде заміс по кручі?
Якщо говорити про Скотта Ленга, його персонаж продовжує бути карикатурним, смішним і безглуздим. За ним місцями не цікаво спостерігати. Загальні враження про фільм – середнячок. Хвалили в промо більше, ніж він заслуговує.
Сцен після титрів дві. Одна з них цілком цікава. Дає відповідь на запитання, чому цей «злий дядько» не найзліший. І що в інших фільмах буде хтось крутіший за Танос.
Візуально фільм непоганий. Нам пояснили також філософію квантового світу. Але питань все одно залишається чимало. З цікавістю спостерігатиму за розвитком п’ятої фази. Але поки що скажу, що старт не такий потужний, як обіцяли.
Серед номінантів найпрестижнішої премії Голлівуду – блокбастери “Топ Ґан: Меверік” та “Аватар: Шлях води”. Хто отримає золоту статуетку дізнаємося вже у ніч з 12 на 13 березня, а поки можете детально ознайомитися зі списком найгучніших фільмів-претендентів на Оскар-2023.
Номінанти у категорії “Найкращий фільм”:
🔻На Західному фронті без змін 🔻Аватар: Шлях води 🔻Банші Інішерина 🔻Елвіс 🔻Все завжди і водночас 🔻Фабельмани 🔻Тар 🔻Топ Ґан: Меверік 🔻Трикутник смутку 🔻Жінки розмовляють
Як ви думаєте, який з фільмів може отримати премію Оскар? Пишіть свої варіанти у коментарях
«Вавилон» впаде, і це варто побачити: яким вийшла нова картина з Піттом та Роббі
В український прокат виходить стрічка “Вавілон” режисера Дем’єна Шазелла (“Ла-Ла Ленд”). І, ймовірно, це найкращий подарунок для кіноманів цієї зими.
“Вавілон” – це кіно про кіно. Екстер’єр – Голлівуд 20-х років минулого століття. Золота ера розквіту німого кінематографа у США, епоха «мовчазних» зірок. Атмосфера тотального бардаку та пияцтва на знімальному майданчику, в метушні якої народжується чудова пригода на екрані, передана Шазеллом ідеально. Все це приправлено яскравою іронією та гумором (далеко не завжди тонким).
Окрема повага касту «Вавилона». Після відвертого провалу «Амстердама», напханого суцільно одними зірками, проект «Вавілон», який зібрав під дахом своєї вежі Бреда Пітта, Марго Роббі (з того ж таки «Амстердама»), і навіть людину-дружелюбність Тобі Магуайра, міг так само вистрілити у «молоко». Але цього на щастя не сталося. За зірковими акторами тут не прихована погана історія. Навпаки, «Вавилон» розповідає пронизливу історію молодості, надій на причетність до «великого» пристрасті. І пристрасть ця у всіх героїв одна – кіно!
А зіркові актори лише вміло допомагають розповісти цю історію. Справді, кому як не Бреду Пітту зараз іронізувати на тему Голлівуду.
У картині Пітт грає актора Джека Конрада – зірку в амплуа героя-коханця кіноепохи 20-х. Конрад багато п’є, у нього багато жінок, він до чортиків самовпевнений, але яка б божевільна вечірка минулої ночі не обвалилася йому на голову, перед об’єктивом плівкової камери він перетворюється на супермена, коли і супермена ще не вигадано. А все тому, що Конрад не мислить свого життя без кіно, а іноді навіть потай відвідує кінотеатри, де крутять картини за його участю.
Неллі Ларой (Марго Роббі) – така сама як Кондрад: впивається на вечірках, страшенно самовпевнена і амбітна. З однією лише відзнакою – вона ще не у світі кіно, як Конрад, але пристрасно бажає в ньому опинитися. І так само не мислить свого життя без кіно.
Безпосередньо сюжетні лінії Конрада та Ларою у «Вавилоні» ніяк не пов’язані, але спільне у них те, що залежність від зйомок, ніжних круасанів на знімальному майданчику, коханні і навіть ненависті глядачів – спочатку піднімає їх до самого неба, перетворюючи на зірок, а потім безжально обрушує на землю, як цегла Вавилонської вежі. Нащадки ж подивляться все це у кіно, і лише засміються, хоча акторам, котрі творили у той час, хотілося б гірко заплакати.
І причина цієї туги така сама, як і тисячу років тому – різниця мов. У випадку з «Вавилоном» – кіномов, адже каталізатором трагедії у стрічці став перехід від німого кіно до звукового. І якщо тримати цю метафору режисера протягом усього фільму в голові, то смак від «Вавилона» стане ще вишуканішим.
Але у самого «Вавилона» як фільму з кіномовою все на рівні. Так як це кіно про кіно, то Дем’єн Шазелл буквально викупався в кожному з класичних жанрів. Картина є полотном, склеєним зі шматочків сцен, і кожна сцена – данина окремому жанру. Є тут і класична love story, комедія, фільм-переслідування, міська трагедія і навіть хорор (за що окреме спасибі Тобі Магуайру).
Ну і звичайно музика! Адже «Вавілон» зробив автор «Ла Ла Ленда» та «Одержимості» (премія Оскар за найкращий звук). Головна мелодія фільму спочатку вибухає шаленим африканським ритмом, але в міру розвитку сюжету трансформується в мінорну тему, що давить, обрушуючись какофонією в оркестрову яму звуків у самому фіналі. Все це в симбіозі із соковитою картинкою, адже сцени божевільних вечірок у маєтках кіновертів знято з такою увагою до деталей та загальної атмосфери, що у «Вавилон» можна закохатися ще й очима.
Як підсумок, «Вавілон» – це неймовірно успішна новинка зими, якій сміливо можна було б віддати 9 Оскарів із 10.
Народився Паттінсон у передмісті Лондона, 13 травня 1986 року. Cім’я ніяким чином не була пов’язана з кінематографом. Мати хлопчика працювала у сфері моди, а батько займався автомобілями. Навчався Паттінсон у звичайній школі для хлопчиків, у віці 12 років перейшов до іншої школи. З дитинства любив музику та відвідував театр.
Після тривалої роботи в театрі на задньому плані його помічає акторський агент і після цього хлопець починає серйозно замислюватися про професію актора. Він знаходився у пошуку ролей, брав участь у п’єсі Макбета та паралельно будував кар’єру моделі. Актор виріс у сім’ї не один, у нього є дві рідні сестри: Ліззі та Вікторія. Дівчата не пов’язані з акторством, Вікторія працює у сфері реклами, а Ліззі – відома співачка.
Карʼєра в кіно
Початок творчого шляху Першу «справжню» роль йому довірили у віці 18 років, це був фільм під назвою «Кільце Нібелунгів». Пізніше він зіграв у фільмі “Ярмарок марнославства” сина героїні Роз Уізерспун, але його сцени були вирізані, і доступні для загального перегляду лише на DVD. У 2005 році світ побачив четверту частину Гаррі Поттер і Роберта Паттінсона в ролі Седріка Діггорі, завдяки цій ролі його популярність сильно зросла. Також він мріяв про кар’єру моделі, після зйомки в Гаррі Поттері йому запропонували взяти участь у показі.
Світова слава
Самий пік припав на 2008 рік: Роберт зіграв у 4 різних кінокартинах, одна з яких – «Сутінки», подивитися цей фільм ви можете у нас на сайті, де він грав красеня-вампіра Едварда Каллена. Саме «Сутінки» і зробили з молодого актора кумира молоді. До кінокартини «Сутінки», в якому актор зіграв молодого вампіра, він написав кілька саундтреків. “Never think” і “Let me sing” – текст цих пісень і музику написав спеціально для фільму, також “Колискова для Белли” належить акторові.
Також цей фільм пов’язав двох головних героїв кінокартини: Роберта та Крістен Стюарт. Пара почала зустрічатися після зйомок фільму, проте у 2012 році, після зради дівчини, вони розлучилися.
Злети та падіння молодого Паттінсона
В одному з перших фільмів, а точніше в «Ярмарку марнославства», актора повністю вирізали з фільму. Найцікавіше те, що коли він з’явився на прем’єру фільму, він про це не знав… і лише після перегляду картини він зрозумів, що всі сцени за його участю просто знищили.
Нагороди
Старання та тривала робота над собою увінчалися успіхом: вперше у 2008 році Роберт отримав нагороду за найкращу чоловічу роль у фільмі «Перехідний вік». Пізніше отримав нагороду за найкращий поцілунок MTV Movie Awards 2009 та 2012 року. 2014 року на честь зірки назвали астероїд.
Дата народження: 20 вересня 1934 (Діва) Місце народження: Рим, Італія Зріст: 1.74 м
Софі Лорен — це ім’я, яке стало синонімом класичного голлівудського кіно. Народжена в Римі, вона пережила не тільки світову славу, а й численні випробування, що зробили її однією з найбільш шанованих актрис усіх часів.
Ранні роки та початок кар’єри
Майбутня зірка Голлівуду виросла в невеликому італійському містечку Поцціолі, де вона вже в ранньому віці вирізнялася своєю красою та грацією. В 14 років вона виграла конкурс краси, а в 1950-му році отримала звання «Міс Елегантність». Проте справжнє відкриття її таланту сталося завдяки знайомству з Карло Понті, продюсером та майбутнім чоловіком, який допоміг їй побудувати кар’єру в кіно.
Прорив у кіно
Ключовим моментом у її кар’єрі став фільм “Золото Неаполя” (1954), який звернув на неї увагу критиків. Після цього її талант помітив легендарний режисер Вітторіо де Сіка, запросивши Лорен на зйомки у своїх відомих стрічках, таких як “Вчора, сьогодні, завтра” та “Соняшники”. Її роль у фільмі “Чочарі” принесла Софі Лорен не тільки популярність, а й Оскар за кращу жіночу роль.
Голлівуд та особисте життя
Переїхавши до Голлівуду, Софі Лорен стала частиною зіркової плеяди акторів. Її перші ролі в американських фільмах, таких як “Гордість та пристрасть” (1957), де вона працювала з такими легендами, як Кері Грант та Френк Сінатра, стали знаковими. Хоча ходили чутки про роман з Грантом, це, ймовірно, було частиною рекламної кампанії. Лорен продовжувала успішно працювати в Голлівуді, і навіть після 60 років її кар’єра не втративала популярності.
Спадщина та останні роки
Софі Лорен стала символом елегантності та жіночої сили, і її вклад в кіно неможливо переоцінити. Вона здобула визнання не лише як актриса, а й як культурна ікона, що вплинула на моду та естетику 20-го століття. Відзначена Зіркою на Голлівудській Алеї слави, Лорен також має вулицю на її честь в Торонто. Її творчість і особистість надихають нові покоління, а її крилаті фрази залишаються актуальними й до сьогодні.
Софі Лорен — це не просто актриса, це жива легенда, яка залишила свій слід у кіно та культурі всього світу.
Цікаві факти:
У 1950 році Софі Лорен була названа «Міс Елегантність» на конкурсі краси.
Вона була помічена як одна з перших актрис, що зуміли створити успішну кар’єру як у Європі, так і в Голлівуді.
Лорен здобула Оскар за роль у фільмі “Чочарі”.
На честь Софі Лорен в Торонто була названа вулиця.
Джерард Батлер, народжений 13 листопада 1969 року в Пейслі, Шотландія, – актор, який став іконою бойовиків, мелодрам та історичних епосів. Його шлях до кінематографа був складним та неординарним. Спочатку він навчався на юриста в університеті Глазго, але, відчуваючи, що це не його покликання, Батлер вирушив до Лос-Анджелеса, спробувавши щастя в кіно. Після кількох невдач, він повернувся до Шотландії і зайнявся театром, де його сміливість і нахабство привернули увагу постановника Стівена Беркоффа, що і стало початком його акторської кар’єри.
З перших кроків у кінематографі Батлер не залишав байдужими глядачів. Дебют в «Її величність Місіс Браун» (1997) не став гучним, але це не зупинило його прагнення до зірковості. Вже в наступних роках він зміг привернути увагу ролями в таких фільмах, як «Завтра не помре ніколи», «Дракула 2000» та «Лара Крофт: Розкрадач гробниць 2». Але справжній прорив до всесвітньої слави стався після ролі в мюзиклі «Привид опери», де Батлер не лише продемонстрував свої акторські здібності, але й вразив своєю здатністю співати оперні арії.
І, звичайно, ми не можемо забути його неймовірну роль царя Леоніда в епічному фільмі «300 спартанців» (2006), яка назавжди закріпила за Батлером статус культового актора екшенів. Він зміг зобразити брутального героя, який, незважаючи на свою силу, залишається людяним і сильним духом.
Незважаючи на свій екранний образ грізного і мужнього чоловіка, Батлер також неодноразово доводив свою майстерність у різноманітних жанрах, від мелодрам до комедій. Фільми на зразок «PS Я люблю тебе» і «Гола правда» підтверджують його універсальність як актора.
У 2020-х роках Батлер продовжує бути однією з найбільш популярних фігур у кіноіндустрії, з’являючись у таких блокбастерах, як «Падіння Олімпу» та «Законослухняний громадянин», і безперечно залишається одним з найбільш впізнаваних акторів сучасності.
Його успіх є не лише результатом акторського таланту, але й неперевершеної самовідданості до своєї справи, що дозволяє йому залишатися улюбленцем публіки протягом десятиліть.
Факти:
Роль у “300 спартанців” принесла Батлеру міжнародну славу, і він став символом сили і рішучості.
Батлер активно займається благодійністю та підтримує кілька соціальних ініціатив.
Він обожнює активний спосіб життя, зокрема, є великим шанувальником фітнесу та спорту.
Джерард Батлер — це не просто актор, це культурний феномен, який продовжує надихати своїх шанувальників на прикладі власної сили волі і сміливості.
Ада Роговцева — народна артистка Радянського Союзу, одна з найяскравіших і впізнаваних акторок радянського та пострадянського кінематографа і театру. Її образи стали класикою світового кіно, а ролі Наталії Башкирцевої в “Укрощенні вогню” та Анни Кафтанової в “Вічному заклику” принесли їй не лише всеосвідчену любов, але й визнання світових глядачів. За плечима акторки — понад п’ятдесят років у професії, десятки незабутніх ролей і глибокий, багатогранний творчий шлях, наповнений особистими переживаннями та життєвими випробуваннями.
Ім’я: Ада Роговцева (Ada Rogovceva)
Отчество: Николаївна
Хто така: акторка
День народження: 16 липня 1937 року (87 років)
Місце народження: Глухів, Сумська область, Україна
Зріст: 163 см
Вага: 65 кг
Знак Зодіаку: Рак (характеристика)
Дитинство і родина
Ада Роговцева народилася 16 липня 1937 року у Глухові, Сумська область, у сім’ї Миколи та Ганни Роговцевих. Її дитинство припало на роки Великої Вітчизняної війни, і жахи війни назавжди залишилися в пам’яті майбутньої актриси. Вона згадує, як, бувши маленькою, ховалася в підвалі з батьками, слухаючи жахливі розповіді про війновленних, а звуки авіабомб не давали спокою. Ці події глибоко позначилися на її характері і сприйнятті світу.
Сім’я Роговцевих пережила евакуацію і наступні труднощі війни. Після Перемоги сім’я повернулась в Глухів, а батько Ади, Микола Іванович, продовжив службу в армії, за що був нагороджений орденом Червоної Зірки і медаллю “За відвагу”. Коли Аді було ще у шкільному віці, батька перевели до Полтави, і тут діти нарешті відчули полегшення після голоду, який переслідував їх у роки війни.
Ада Роговцева: Шлях до мистецтва
Ада завжди була уважною та чутливою до світу навколо. Ще з дитинства вона захоплювалась читанням і грала у театральних постановках. Навіть у шкільні роки її талант був помічений – на уроках літератури вона читала свої вірші і розповідала про себе через театральні вистави. Незважаючи на сумніви батьків, вона вступила в Київський театральний інститут імені Івана Карпенка-Карого, і її вибір став вирішальним для подальшого її життя.
Увійшовши до інституту, Ада вже з перших днів показала неймовірний талант, ставши кращою студенткою свого курсу. Її акторська гра була настільки виразною, що в 1956 році на екрани вийшли кілька фільмів з її участю. Проте справжня слава прийшла пізніше, коли вона зіграла головну роль у фільмі «Салют, Марія!» (1971), який приніс їй міжнародне визнання та престижну нагороду на кінофестивалі в Москві.
Кіно і театр
Ада Роговцева прославилась своїми ролями в фільмах та театральних постановках. Її кар’єра в кіно розпочалась з яскравою роллю у фільмі «Коли співають солов’ї» (1956), після чого актрису помітили і запросили в театр. У 1956 році Роговцеву запросили до Київського театру імені Лесі Українки, де її талант проявився у різних постановках.
У 1970-х роках вона стала однією з провідних актрис країни, а в 1971 році зіграла свою першу велику роль у драмі Йосифа Хейфіца “Салют, Марія!”, за яку отримала визнання глядачів та високу нагороду. Однак ще більшу популярність їй принесла роль Наташі Башкірцевої у фільмі “Укрощення вогню” (1975), який став культовим у радянському кінематографі. Її образ сильної та розумної жінки, здатної кохати та страждати за свого чоловіка, став улюбленим для мільйонів глядачів.
Театральна діяльність Ади Роговцевої також не менш успішна. Вона блискуче впоралася з втіленням складних образів у виставах, таких як “Варшавська мелодія”, “Священні чудовища” і “Пер Гюнт”. Роговцева отримала визнання як театральна актриса і зіграла понад 60 ролей в театрі. Роботи з видатними режисерами, такими як Роман Віктюк, залишилися в історії театру як приклад художньої майстерності.
Ада Роговцева: Особисте життя
Особисте життя Ади Роговцевої не було безхмарним, але вона завжди лишалась вірною своєму покликанню. Незважаючи на успіхи в професії, актриса переживала немало випробувань, включаючи особисті трагедії та втрати. На її плечах складні відносини з близькими людьми, але її внутрішньої сили та бажанню до життя не було меж. Вона завжди залишалася сильною жінкою, яка не боялася труднощів та життєвих випробувань.
Ада Роговцева сьогодні
Сьогодні, у свої 87 років, Ада Роговцева продовжує працювати в театрі. З 2010-х років вона активно співпрацює з театральними постановками, організованими її донькою Єкатериною. Незважаючи на вік, акторка зберігає енергійність та дар вдохновляти на нові досягнення.
Визнання та шана прийшли до Роговцевої не лише в рідній країні, а й за кордоном. У 2018 році вона брала участь у постановці в Лондоні, яка здобула великий успіх. Ада Роговцева залишається популярною та улюбленою глядачами, а її роботи в кіно та театрі лишаються символами високого мистецтва та таланту.
Три головні кіно ролі Ади Роговцевої
«Салют, Мария!» (1971) — роль Маши Ткачевой принесла актрисе всенародное признание и престижные награды, сделав ее одной из самых популярных актрис советского времени.
«Укрощение огня» (1975) — роль Наташи Башкирцевой в этом фильме стала культовой, а сама Ада Роговцева навсегда вошла в историю кинематографа как одна из величайших актрис.
«Вечный зов» (1973-1974) — роль Анны Кафтановой, сыгранная Роговцевой, стала любимой у зрителей, а сама картина до сих пор считается одной из самых значимых в истории советского телевидения.
Важні події в житті
1955 рік: вступ до театрального вузу.
1956 рік: перші ролі в кіно.
1959 рік: завершення вузу, головна роль у театрі, весілля з Костянтином Степанковим.
1960 рік: присвоєння звання заслуженої артистки УСРР.
1962 рік: народження сина Кости.
1967 рік: присвоєння звання народної артистки УРСР, вступ у КПРС.
1970 рік: головна роль у фільмі «Салют, Марія!» принесла нагороду на сьомому ММКФ.
1971 рік: вручення премії Ленінського комсомолу УРСР.
1972 рік: народження дочки Каті. Виход на екрани фільму “Укрощення вогню”.
1978 рік: присвоєння звання народної артистки СРСР, нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.
1981 рік: вручення державної премії УРСР за виконання ролей Любові Раневської, Надії Гавриленкової та Лесі Українки.
1991 рік: вручена премія «Київська пектораль» в номінації «Краща жіноча роль в театрі» (Паола в виставі Романа Віктьука «Дама без камелій»).
1996 рік: вручено премію «Кришталевий слон» у номінації «Краща акторська сім’я».
1997 рік: вручена премія «Київська пектораль» в номінації «Краща жіноча роль в театрі» (Розалі в виставі Дмитра Богомазова «Обманута»).
2002 рік: нагороджена орденом княгині Ольги (Україна). 2004 рік: смерть чоловіка, Костянтина Степанкова.
2006 рік: видання авторської книги “Мій Костя”.
2007 рік: нагороджена орденом Дружби (Росія), присвоєно звання Героя України з врученням ордена Держави та звання Почесного громадянина Києва.
2012 рік: смерть сина, Костянтина Костянтиновича Степанкова.
2013 рік: вручена міжнародна премія імені Миколи Гоголя в Італії.
2017 рік: вручена державна премія України імені Олександра Довженка.
2019 рік: 60-річчя творчої діяльності в театрі.
Ада Роговцева – це актриса, яка пережила і перемогла всі випробування, подарувавши глядачам безліч яскравих і незабутніх образів. Її шлях до мистецтва був непростим, але вона змогла стати однією з найулюбленіших і вимогливаних актрис свого часу. Талант, працьовитість і наполегливість привели її до висот, які вона заслужено утримує протягом десятиліть.
Сьогодні Ірма Вітовська — одна з найбільш улюблених і визнаних актрис України, яка завоювала серця шанувальників своєю талановитістю та активною громадянською позицією. Вона не лише успішна актриса, а й благодійник, громадський діяч і приклад для молодого покоління, яке може черпати натхнення з її життя та досягнень. Ірма продовжує працювати в театрі та кіно, брати участь у благодійних проектах і активно підтримувати своїх співвітчизників у важкий для країни час.
Імʼя: Ірма Вітовська
Дата народження: 30 грудня 1974 року
Місце народження: Івано-Франківськ, Україна
Справжнє ім’я: Ірина Вітовська
Професія: Акторка, благодійниця
Дитинство та початок кар’єри
Ірма Вітовська, заслужена артистка України, народилася 30 грудня 1974 року в Івано-Франківську. З дитинства вона була наділена не тільки чарівною вродою, але й талантом, що вивело її на сцену та екран. Сьогодні вона відома не тільки своїми акторськими здобутками, а й активною громадянською позицією, благодійністю та підтримкою військових.
Благодійність та активна позиція під час війни
Після початку війни Ірма Вітовська зайнялася виготовленням мотанок — традиційних ляльок, і продавала їх, спрямовуючи всі кошти на допомогу українським військовим. Найдорожчі ляльки коштували понад 2000 гривень, і кожна гривня від продажу йшла на підтримку армії. Окрім цього, актриса активно організовує благодійні акції для хворих дітей та підтримує дитячі будинки.
Ірма Вітовська: справжнє ім’я та родинні зв’язки
Хоча актриса була названа Іриною при народженні, під час кар’єри вона вирішила обрати псевдонім — Ірма, що пов’язано з литовським походженням її матері. Цікавий факт: її молодша сестра Наталія є дружиною юриста Лібермана Станіслава, який є братом відомої співачки Тіни Кароль.
Освіта та акторська кар’єра
Ірма Вітовська не одразу вирішила стати актрисою. Спочатку вона намагалася вступити до Закарпатського інституту, аби стати археологом, проте ці спроби не увінчалися успіхом. Згодом Ірма вступила до Львівського національного музичного університету, де здобула спеціальність актриси драматичного театру. Після завершення навчання вона переїхала до Києва, де почала свою театральну кар’єру. Перша роль в академічному театрі Києва стала важливим кроком на шляху до її акторського успіху.
Кіно та телебачення: кар’єрний шлях Ірми Вітовської
З 2000-х років Ірма Вітовська стала відомою широкій аудиторії завдяки популярному серіалу «Леся+Рома», де вона виконала головну роль. Після цього кар’єра актриси набрала обертів. Її запросили зніматися в різних українських фільмах та серіалах, серед яких «Криве дзеркало душі», «Пограбування по жіночі», «Останній москаль», «Особистий інтерес», «Загадай бажання» та багато інших. Ірма активно брала участь у театральних проектах, гастролюючи по всій Україні, і неодноразово показувала високий рівень акторської майстерності.
Фільми в яких знялась акторка у головних та другорядних ролях:
Криве дзеркало душі.
Метелики.
Пограбування по жіночі.
Ворота.
Останній москаль.
Офіцерські дружини.
Лабіринти обману.
Загадай бажання.
Особистий інтерес.
За останні роки з 2019 по 2023 можна виділити такі фільми як:
Коза ностра, мама їде.
Таємний щоденник Симона Петлюри.
Дві частини Мої тихі думки.
Український дубляж та телебачення
Крім кінематографу, Ірма Вітовська неодноразово виступала у ролі озвучувача мультфільмів. Її голосом заговорили персонажі в таких мультиках, як «Бабай», «Лоракс», «Вольт» і «Хмарно, можливі опади у вигляді фрикадельок». Крім того, Ірма пробувала себе в ролі телеведучої, приймаючи участь у шоу «Маленькі гіганти», «Народна зірка» та «Шлюбні Ігри», де вона змогла продемонструвати свою харизму та комунікабельність.
Особисте життя Ірми Вітовської
Ірма Вітовська не любить розголошувати подробиці свого особистого життя, проте відомо, що вона була двічі заміжня. Першим чоловіком Ірми був актор Володимир Кокотунов, з яким вона прожила 17 років. Від цього шлюбу в них народився син Орест, який з’явився на світ у 2011 році. Після розлучення в 2016 році Ірма вийшла заміж за бізнесмена Віталія Ванцу, з яким познайомилася на благодійній вечірці.
Нагороди та визнання
Ірма Вітовська є лауреатом численних премій і нагород. Вона двічі ставала лауреатом премії «Телетріумф» за найкращу жіночу роль у серіалах у 2006 і 2012 роках. У 2018 році вона отримала премію «Кіноколо» як краща актриса року, а також була удостоєна нагород «Золота Дзиґа», «Золотий Дюк» і «Women in art». В 2021 році Ірма потрапила до рейтингу топ-100 найуспішніших жінок України за версією журналу «Новий час».
