Травень 2019 року. Значна подія для українського кінематографа. Повнометражний фільм-дебют молодого режисера Наримана Алієва під назвою “Додому” презентували в Каннах, що в Франції. На найбільшому і престижному у Європі кінофестивалі. Проходить кілька місяців, і картину вже везуть на південь Батьківщини, де презентують її українському глядачеві на Одеському Міжнародному Кінофестивалі 2019. Одними з таких глядачів була наша редакція, яка готова поділитися своїм враженням, чим так добре “Додому” і чи чекає його касовий успіх у кінотеатрах.
СЮЖЕТНІ ПОВОРОТИ ЗАСТАВЛЯТЬ ПОНЕРВУВАТИ
За словами Нарімана, ідея фільму належить його колезі, режисеру Новрузу Хікмету, а сценарій він готував разом з режисером і сценаристом Марисею Нікітюк. Це вигадана історія, але в ній достатньо посилань на реальність.
Дія фільму відбувається в сучасній Україні. У сім’ї кримсько-татарських біженців гине старший брат Назім під час бойових дій на Донбасі. Його батько Мустафа, віруючий мусульманин, приїжджає за тілом Назіма, якого хоче поховати в Криму. Він наполягає на тому, що з ним поїхати повинен молодший син Алім і дотриматися сорок днів трауру. На шляху додому герою доводиться подолати немалі труднощі, і на тлі сімейної драми все виглядає доречно та органічно.
ЗІРКОВИЙ І НЕ ДУЖЕ АКТОРСЬКИЙ СКЛАД
За словами того ж Нарімана Алієва, кастинг проходив важко. Творці довго шукали нові обличчя, випробовували різні методи пошуку. Їм потрібні були чоловіки, кримські татари, які знають і говорять на кримськотатарському. На жаль, серед кримських татар обмежена кількість акторів. І необхідних для фільму типажів — ще менше.
Роль батька виконав Ахтем Сеїтаблаєв. Причому спочатку йому пропонували виконати роль другорядного персонажа, так як в той час у Ахтема був безумно насичений графік. Але він проявив ініціативу і сам висловив бажання пройти проби на головну роль.
З роллю молодшого сина було складніше всього. По ітогу вибір випав на Ремзі Білялова, який, до речі, є двоюрідним братом Наримана, він не професійний актор. Раніше він знявся зі своїм старшим братом Февзі в короткому метрі “Без Тебя”, за авторством Алієва. Цікаво, що Ремзі зробив своєрідне одолження, прийнявши запрошення на участь у зйомках, оскільки сам не відчуває тяги до кінематографу.
ЩО МАЄМО?
І маємо наступне: міцний, якісний сюжет з добре виваженою драматургією та грамотним розподілом оповідання. Більшу частину часу глядач почує кримсько-татарську мову, що додатково поглиблює в атмосферу кіно (не хвилюйтеся, субтитри додаються). Рекомендуємо до перегляду однозначно. Однак, хочемо попередити: фільм досить важкий для сприйняття, якщо ви увійшли в кінозал світліючи від щастя, то ви виходячи можете знаходитися в пригніченому стані, оскільки подумати після перегляду є над чим.