11 февраля в украинский прокат врывается криминальная черная комедия «Аферистка» британского кинорежиссера Джея Блейксона, и на ближайшие пару уикэндов это точно будет лучшим выбором картины, на которую стоит пойти в кино.
ПРО ФІЛЬМ “АФЕРИСТКА”
Незважаючи на досить загулений назву фільму, “Аферистка” може похвалитися дуже оригінальним сценарієм. Професійна опікунка Марла Грейсон (Розамунд Пайк) побудувала свій затишний бізнес на тому, що відправляє самотніх літніх чоловіків і жінок до спеціальних пансіонатів. Поки старики там підштовхують тоннами заспокійливих, Марла, як офіційна державна опікунка, продаеть з молотка весь їхній майновість і обшаровує банківські рахунки. На ці кошти Марла і живе, при цьому, досить непогано. Але одного разу, Марлі потрапляє “тверда” горішок – мати боса російської мафії Романа Лунєва (Пітер Дінклейдж), і люблячий син, в будь-якому випадку, бажає звільнити дорогу мамочку з рішучих обіймів рішучих санітарів і Марли. Навколо цього і сплітається лихий сюжет.
Якщо йти про «плюси» фільму, то, передусім, до них слід віднести акторський склад. Розамунд Пайк уже не звикати грати миленьких стерв з видом на мільйон доларів, як наприклад, у фільмі «Загублена». У «Аферистці» актриса відтворює те ж амплуа, і по справжньому, справляється з ним відмінно. Так відмінно, що отримала за роль Марли Грейсон навіть номінацію на Золотий глобус в категорії краща жіноча роль у кінокомедії.
Партнером Пайк на знімальній площадці виступив Пітер Дінклейдж. Спостерігати за зіркою «Гри Престолів» у ролі боса російської мафії, згодьтеся, більш ніж незвичайно і комічно, тому, дует Пайк-Дінклейдж вибухає на всі 100. Очевидно, такий і була режисерська задумка.
Другий непримиренний «плюс» – сценарій. Незважаючи на хронометраж у майже дві години, часу для нудьги точно не вистачить. Повороти сюжету настільки несподівані й непередбачувані, що часу поглинати попкорн залишиться не так і багато. Фішка фільму – в ньому немає однозначно позитивних чи від’ємних героїв. Так, можна усім серцем ненавидіти хитрощі аферистки, яка наживається на безпомічності стариків, але, з іншого боку, режисер пропонує нам співчути до неї, як до сильної жінки, яка йде всупереч, не дивлячись на всі небезпеки взаємодії з російською мафією.
До речі, феміністична лінія у фільмі також досить сильна (ну куди ж без цього у сучасному Голлівуді), оскільки вся мотивація головної героїні саме ґрунтується на тому, щоб довести цьому світові, що “володарі пенісів” не переможці за правом народження.
Однак, сценарій фільму – це одночасно і “мінус” фільму. Іноді дії героїв кричуще нелогічні, а у Марли Грейсон, в бажанні помститися Лунєву, все складається настільки ідеально, що хочеться кричати: “Єй, сценаристи, ну чому ви так, в житті таке ну зовсім не можливо”. Після таких от русько-американських горок, фінал фільму взагалі виглядає достойно. Глядач отримує традиційний хепіенд, але з важким присмаком невизначеності: чи варто було співчувати розумній аферистці, чи вона все ж таки заслужила? Приходьте в кінотеатри й вирішіть для себе самі.
