У кожного з нас є улюблені фільми, музика, кліпи і т. д. Одним словом – контент. Той контент, який ми з нетерпінням очікуємо, і який декілька разів переглядаємо / переслуховуємо після його релізу. Зазвичай рейтинг наших очікувань до довгоочікуваного контенту сягає небес і ми слідкуємо за кожним найменшим аспектом, щоб переконатися, що наші очікування виправдалися. Такий контент ми нещадно критикуємо, але до дрожі в колінках захищаємо і рекомендуємо знайомим. Для мене таким очікуваним контентом був “Джон Уік 3”. І зараз я готовий розповісти про своє розчарування.
ПРАВИЛА, ПРАВИЛА І ЩЕ РАЗ ПРАВИЛА
Всесвіт “Джона Уіка” завоював мене тим, що я люблю найбільше: стиль і бездоганну педантичність до деталей. Сюжет фільмів розповідає про мережу агентств з продажу смерті, асоціацію вбивць – простіше кажучи. Щоб система працювала вишукано, необхідні правила. Суворий і недоторканий збірник вказівок, порушення яких – смерть. Усе це було у перших двох частинах. Правила виконувалися, а якщо ні (все-таки вбивці теж люди), покарання не змушувало себе довго чекати. На цій ноті завершувалася друга частина франшизи, головний герой – Джон Уік, він же Баба Яга (дякую, звичайно, творцям за посилання на нашу культуру, але, думаю, вітчизняному глядачеві буде весело чути таке порівняння) порушив одне з головних правил і підлягає смертної карі. 15 мільйонів і хатинка на курячих лапках за голову нашого протеже може отримати будь-хто, що виконає контракт. Небезпечно допомагати вбивці поза законом, але навіть в таких ситуаціях є друзі. Джону дають відстрочку на одну годину і забезпечують хоча і мізерною, але все-таки порцією зброї. І тут на сцені з’являється “верхерженський стіл” – найвищі посадові особи організації, які керують усіма. Усі інші знаходяться “під столом” і зобов’язані служити, інакше… Ну ви зрозуміли, покарання тут одне. Отже, перший і найболючіший камінь у вишиванці третьої частини – порушення власних правил. Протягом усього фільму ці самі недоторкані правила порушуються ліворуч і праворуч. І добре би їх порушував лише головний герой, він все одно екскомунікадо (позбавлений всіх прав і привілеїв у спільноті вбивців), так ні, правила порушують усім, кому не лінь! Так, когось за це покарають, але загальна картина, та картковий будиночок, який так дотепно складали перші два фільми, миттєво рухається.
БІЛЬШЕ, НЕ ЗНАЧИТЬ КРАЩЕ
“Джон Уік 3” йшов шляхом будь-якого сиквела/триквела, додаючи масштаб до відбуваючого, але й тут не обійшлося без каменів і огородів. Якщо в перших двох частинах події розвивалися переважно на закритих територіях, і в одному/двох містах, то третя частина пропонує нам східні пустелі та поселки, а також все те, що нам подобалося раніше: найкрасивіші локації у вигляді театрів, китайських кварталів, неоново-скляних кімнат тощо. Здавалося б все дивовижно, але біда прийшла звідкись несподівано. Левова частка екшену відбувається на міських вулицях, що раніше не траплялося (з винятком однієї-двох сцен), і виявилося, що місто порожнє… Ніхто не реагує на переслідування по вулицях, нікого не хвилюють трупи, що роняться ліворуч та праворуч, про поліцію я взагалі мовчу, її немає, як і мешканців міста. Нью-Йорк з усесвіту “Джона Уіка” – це красива декорація, але ніяк не живий мегаполіс. І якщо в попередніх фільмах не було потреби показувати життя на вулицях міста, оскільки події рідко виходили за межі закритих від погляду випадкового прохожого локацій, то тут це дуже кріпко б’є в очі.
КУЛАЧНИЙ БОЙ
Однією з найсильніших сторін попередніх частин серії був екшн. Вогняні перестрілки виглядали неймовірно, полювання – динамічно, Кіану Рівз – неперевершений. Про акторів ми поговоримо трошки пізніше, а поки розглянемо, що нам пропонує в плані екшну 3-я частина. Практично все, що добре працювало раніше, стало працювати гірше. Перестрілки стали менш динамічними і взагалі відступили на другий план. Головною складовою екшну стали сцени рукопашного бою. І крутою виявилася лише перша з них. Ніколи б не подумав, що таке може набридти, але більшість сцен з бійкою виглядають неймовірно затягнутими, особливо ближче до фіналу, коли повільний темп і постійне розбивання скла починають втомлювати. Крім того, сцени насильства стали набагато жорстокішими. Я не можу записати це в мінуси, але в попередніх частках екшн сприймався набагато легше і комфортніше.
НОВІ ОБЛИЧЧЯ
Як і в будь-якому продовженні без поповнення акторського складу не обійшлося. І якщо героїня Хеллі Беррі запам’яталася в основному парою своїх бойових собак, ніж цікавим персонажем, то персонаж Азії Діллон приємно здивував. Діллон грає головну антагоністку фільму – суддю “вищого столу”. Саме вона роздає покарання всім неприємним її покровителям. І варто відзначити, що робить це майстерно. Порою затіняючи самого Рівза та Ієна Макшейна в ролі улюбленого усіма директора готелю “Континенталь”.
ГРОШІ ШКОДА?
На жаль, відстав графічний вигляд. Ні, зображення, звичайно, залишилося таким же насиченим, а операторська робота безжально заслуговує похвали. Відстала графіка. А, якщо точніше, кульові попадання. Плями крові виглядають дуже мильними, чого раніше в серії не спостерігалося. Особливо це помітно в тих самих нових локаціях Далекого Сходу. Або не вистачало коштів, або хтось допускав недбалість.
РОЗУМІТИ І ПРОЩАТИ АБО ВЗЯТИ І ВІДПУСТИТИ?
Тим, хто дочитав до цього моменту, може скластися враження, що фільм повний провал і як таке взагалі можна дивитись. Немає. Скоріше всьому винні завищені очікування та похвальні відгуки зарубіжних критиків.
Ближче до кінця фільм ряснить цікавими моментами та сюжетними поворотами, радує гумор (і він теж присутній). Однак всі достоїнства проявляються ближче до фіналу, а основне оповідання, на жаль, втратило все те, що добре працювало раніше. Складається враження, що автори просто хотіли потішити всих і вийшло перемішання.
Однак збори показують позитивний результат, а фінал однозначно дає зрозуміти, що 4-й частині бути.
Дуже хочеться, щоб 4-й фільм став заключним. Бо будь-яка франшиза рано або пізно втрачає у своєму колориті. Той же “Форсаж”, наприклад. До речі, Кіану Рівз з’явиться й в ньому. І щось мені підказує, що не без допомоги чудової роботи над “Джоном Уіком”.
Рекомендую сходити, порекомендую, однак це не дивовижний проект, принаймні не такий дивовижний, як його попередники. Вимогу якості завжди складно утримувати, тим паче на протязі кількох фільмів. “Джон Уік 3” намагався взяти кількістю та різноманіттям. До певної міри у нього вийшло. Однак скільки б патронів не було в обоймі улюбленої зброї, важливіший один єдиний, і йому ім’я – якість.
