28 січня в український прокат виходить фантастичний екшн Пола Андерсона (“Обитель зла”, “Чужий проти Хижака”) “Мисливець на монстрів” з Міллою Йовович у головній ролі, і ось вам 5 причин подивитися цей фільм.
Причина №1. Екшен.
Тут його не просто багато, тут його ДУЖЕ БАГАТО. У картині немає довгих монологів, душевних мук героїв і іншої сентиментальності. Практично з перших хвилин фільму, режисер поглиблює нас у м’ясорубку з гігантськими землерийками, огидними павуками розміром з гелікоптер і вдихаючими вогнем ящірками. А як інакше? Вже з трейлера фільму зрозуміло, що глядача чекає камінь зубодробильний візуальний атракціон і цей атракціон глядач отримує на всі 100.
Причина №2. Ностальгія для олдів.
Очевидно, що якщо в титрах фільму режисером зазначено Пол Андерсон, а в головній ролі – Мілла Йовович (до речі, його дружина), то нас чекає своєрідне продовження “Обителі зла”, просто в інших декораціях. Добре це чи погано? Мабуть, добре, адже фанатів франшизи достатньо по всьому світу, а значить “Мисливець на монстрів” їм точно сподобається.
Причина №3. Місія.
У карантинну епоху, коли великі студії відклали прем’єри своїх “жемчугів” до кращих часів (“Дюна”, “Джеймс Бонд: не час помирати”), а в кінотеатрах показують другорядні мелодрами, безжизний артхаус або ретроспективу класики, поява дивовижного екшена – ковток свіжого повітря. І нехай “Мисливець на монстрів” не завжди логічний і без сюжетних вишуків, він виконує дві свої головні місії: привернути глядачів до кінотеатрів і розважити їх.
Причина №4. Милла.
Цього року Мілла Йовович виповнюється 46 років, однак актриса все ще енергійно виглядає на кіноекранах в ролі знищувачки різновидів нечисті. Можливо, факт, що саме в такому воїнському образі Пол Андерсон бачить свою дружину від фільму до фільму, є відсиланням до якоїсь сексуальної фантазії режисера, однак спостерігати за Міллою в кіно все ще дуже мило.
Причина №5. Дальше – больше.
Схоже, виход “Мисливець на монстрів” на екрани – старт нової масштабної франшизи, адже фінал фільму залишається відкритим (Мілла залишається живою, всі монстри ще не знищені). Хто знає, можливо, франшиза отримає такий же культовий статус, як “Обитель зла”. І якщо так, то пропустити народження легендарного кіноепосу справжній кіноман просто не має права.
Якісний американський кримінальний трилер-бойовик з блискучим актором Ліамом Нісоном вийшов на кіноекрани в жовтні.
Карантин не розкіш для нас хорошими фільмами, але ось один з них. Не пропустіть!
Про що фільм:
Том Картер (Ліам Нісон) – грабіжник із досвідом. Але, зустрівши свою кохану, вирішує покинути злочин і здатися ФБР в обмін на пом’якшений вирок. Проте Картеру не пощастило: він потрапляє у руки корумпованих агентів. І тепер йому потрібно відбитися, щоб врятувати свою репутацію та кохану.
Дата старта: 08.10.2020
Країна: США
Студії: Argonaut Entertainment Partners; Briarcliff Entertainment; Cutting Edge Group.
Тривалість: 99 хвилин
Жанр: Бойовик, трилер, кримінал
Режисер: Марк Уільямс
Актори: Ліам Нісон (трилогія “Заложниця”), Кейт Уолш (серіал “13 причин почему”), Кортні (“Острів самогубців”), Ентоні Рамос (“Зіркове народження”), Роберт Патрік (“Термінатор 2”, “Захар Беркут”), Джеффрі Донован (” Сикаріо “), Джеффрі Райт (” Казино Рояль “) та інші
Композитор Марк Айшем (“Білий плен”, “Люди честі”)
У кінотеатрах України з’явився чудовий фільм “Після весілля” (рос. «После свадьбы», англ. After the Wedding) — американський драматичний фільм Барта Фрейндліха, ремейк однойменної картини 2006 року. Головні ролі у новій версії виконали Мішель Вільямс, Джуліанна Мур і Біллі Крудап.
ПІСЛЯ ВЕСІЛЛЯ – рецензія
Головна героїня фільму Ізабель присвятила своє життя бездомним дітям Індії. Вона старається зробити для них все, що у її силах. І для того, щоб отримати багатомільйонну грант на притулок, Ізабель змушена летіти з індійської деревні в багатоповерхову Америку, де вона зіштовхнеться зі своїм минулим і змінить своє майбутнє. З моменту приїзду героїні до Сполучених Штатів йде чітке протиставлення життя тут у Штатах і там в Індії. Протистоять проблеми людей, їх стилі життя, їх можливості, їх задоволення.
ПЛЮСИ
Здавалося б, ідея зрозуміла, абсолютно не нова, навіть заїжджена, але як виявилося, це не головна ідея фільму “Після весілля”. Тому що через пів години фільм змінює лейтмотив, починає змінювати персонажів, і фільм стає дійсно цікаво дивитися. Таких поворотних моментів у фільмі буде кілька, і це дає сюжету потрібний йому темп. А спостерігати за розвитком новоствореної ідеї про батьківський обов’язок куди цікавіше.
Вам, мабуть, сподобається операторська робота в екстер’єрі. Причина цьому не настільки в геніальності досвідченого оператора, скільки в дефіциті самого екстер’єру. Фільм в основному складається з великих планів в приміщенні, акцентуючи увагу на героях та їх емоціях, тому будь-яка сцена на вулиці дарує своєрідний глоток свіжого повітря і здається такою прекрасною.
МІНУСИ
Тепер про сумне. Сценарій далеко не бездогами. Режисер вирішив помістити в фільм багато побічних мотивів і не справився з їх розкриттям. Мабуть, вважав, що знімає ще один свій серіал, розписав сценарій на п’ятсот сторінок, і лише потім згадав про двогодинний хронометраж. Через це “Після весілля” здається стислим пересповіданням якоїсь великої історії. Також персонажі, які безпосередньо впливають на мотивацію Ізабель, дуже погано розкриті, особливо це видно в відносинах головної героїні та бездомного хлопчика з притулку. Глядачеві доводиться лише вгадувати, чому із тисяч дітей, вона обрала лише одного улюбленця, адже за сюжетом це ніде не пояснюється.
ПІДСУМОК
Загалом можна сказати, що “Після весілля” – це той фільм, на який можна витратити і час, і гроші, і не пошкодувати про це. Післясмак у фільма є, хоча і сентиментальний, але досить міцний. Незважаючи на кілька провалів за сценарієм, підвищений градус емоційності робить свою справу. Картина не залишає глядачів байдужими, адже дуже добре грає над взаєминами батьків і дітей.
Травень 2019 року. Значна подія для українського кінематографа. Повнометражний фільм-дебют молодого режисера Наримана Алієва під назвою “Додому” презентували в Каннах, що в Франції. На найбільшому і престижному у Європі кінофестивалі. Проходить кілька місяців, і картину вже везуть на південь Батьківщини, де презентують її українському глядачеві на Одеському Міжнародному Кінофестивалі 2019. Одними з таких глядачів була наша редакція, яка готова поділитися своїм враженням, чим так добре “Додому” і чи чекає його касовий успіх у кінотеатрах.
Режисер, актори і продюсер на ОМКФ 2019.
СЮЖЕТНІ ПОВОРОТИ ЗАСТАВЛЯТЬ ПОНЕРВУВАТИ
За словами Нарімана, ідея фільму належить його колезі, режисеру Новрузу Хікмету, а сценарій він готував разом з режисером і сценаристом Марисею Нікітюк. Це вигадана історія, але в ній достатньо посилань на реальність.
Дія фільму відбувається в сучасній Україні. У сім’ї кримсько-татарських біженців гине старший брат Назім під час бойових дій на Донбасі. Його батько Мустафа, віруючий мусульманин, приїжджає за тілом Назіма, якого хоче поховати в Криму. Він наполягає на тому, що з ним поїхати повинен молодший син Алім і дотриматися сорок днів трауру. На шляху додому герою доводиться подолати немалі труднощі, і на тлі сімейної драми все виглядає доречно та органічно.
Кадр з фільма.
ЗІРКОВИЙ І НЕ ДУЖЕ АКТОРСЬКИЙ СКЛАД
За словами того ж Нарімана Алієва, кастинг проходив важко. Творці довго шукали нові обличчя, випробовували різні методи пошуку. Їм потрібні були чоловіки, кримські татари, які знають і говорять на кримськотатарському. На жаль, серед кримських татар обмежена кількість акторів. І необхідних для фільму типажів — ще менше.
Роль батька виконав Ахтем Сеїтаблаєв. Причому спочатку йому пропонували виконати роль другорядного персонажа, так як в той час у Ахтема був безумно насичений графік. Але він проявив ініціативу і сам висловив бажання пройти проби на головну роль.
З роллю молодшого сина було складніше всього. По ітогу вибір випав на Ремзі Білялова, який, до речі, є двоюрідним братом Наримана, він не професійний актор. Раніше він знявся зі своїм старшим братом Февзі в короткому метрі “Без Тебя”, за авторством Алієва. Цікаво, що Ремзі зробив своєрідне одолження, прийнявши запрошення на участь у зйомках, оскільки сам не відчуває тяги до кінематографу.
Ахтем Сеїтаблаєв в ролі Мустафи.
ЩО МАЄМО?
І маємо наступне: міцний, якісний сюжет з добре виваженою драматургією та грамотним розподілом оповідання. Більшу частину часу глядач почує кримсько-татарську мову, що додатково поглиблює в атмосферу кіно (не хвилюйтеся, субтитри додаються). Рекомендуємо до перегляду однозначно. Однак, хочемо попередити: фільм досить важкий для сприйняття, якщо ви увійшли в кінозал світліючи від щастя, то ви виходячи можете знаходитися в пригніченому стані, оскільки подумати після перегляду є над чим.
У Каннах його уже подивили, а тепер він дістався і до нас – “Рокетмен”, фільм про життя Елтона Джона. І не встиг ще потрапити на екран, як викликав море суперечок. Тому що “незвичний байопік”, говорив сам Елтон Джон у Каннах і плакав… І що ж у ньому таке, скандальне?
Так і правда, які скандали у мільйонера-гея-наркомана? Секс, наркотики, рок-н-ролл, звичайно ж таки. І все це увійшло в фільм за настоянням самого Ельтон Джона. А що йому приховувати? Дідусь старий, що йому все одно… Але з застереженням! По-перше, він не винен, а все через важке дитинство! По-друге, він давно вже “не такий” (не вживає наркотики вже 28 років), по-третє, став порядним сім’янином – хоч і гей-шлюб, але справжній, з дітьми (у 2005 Елтон Джон уклав союз з канадським режисером Девідом Фернішем, а через п’ять років сурмама народила їм двох синів).
Скандальна сцена з фільма “Рокетмен”: гей-оргія і наркотики
СЕКС, ЯКОГО НЕМАЄ
До речі, чи потрібно це демонструвати дітям? Залежить яким. Наприклад, китайцям, звичайно ж, ні! І не тільки… Справа в тому, що на всякий випадок сексуальну сцену зняли дуже цензурно, щоб не образити китайських цензорів, які не допускають такі кадри на екрани. Але біда настала із несподіваного боку. В РФ також вирішили, що таке не гідно, тому сцени сексу та Елтона Джона в трусах, а також фото з чоловіком і дітьми просто вирізали. От вам і скандал!
Елтон Джон в трусах, хочете ви цього чи ні. Тепер самі вирішуйте, яку версію фільма дивитись
Скандал дістався і до самого Елтона Джона, на що він відреагував миттєво: “Ми будемо будувати мости”.
ЕЛТОН АБО ФРЕДДІ?
Друге склизький момент – байопік «Богемська рапсодія», який вийшов зовсім недавно. Мало того, що там також розповідається про життя легенди 70-х гея-наркомана (Фредді Мерк’юрі, соліста групи «Queen»), знімала його група друзів (про це пізніше), так ще й режисер один і той же! Декстер Флетчер.
Не дивно, що “Богемська рапсодія” – один-в-один перша половина фільму “Рокетмена”. Та сама епоха, аналогічні наряди і ті самі штампи (важке дитинство, зустріч з однодумцями, перші успіхи і невдачі, нерозумні стосунки з дівчиною, ціна успіху, кохання і зрада). Одним словом, першу частину фільму можна хрустіти попкорном і зайти за пивом/в туалет, якщо ви не фанат Елтона Джона і гей-романтики.
Але ось коли ваш попкорн закінчиться, чекайте повороту! Потім сюжет різко закручується, рожеві слинки закінчуються, а герой перетворюється на того звичайнішого Елтона Джона, до якого ми звикли.
ХТО ЗІГРАВ ЕЛТОНА ДЖОНА
Ні, Елтона Джона грав не Елтон Джон. Більше того, навіть не співав. 29-річний актор Терон Еджертон сам співає в фільмі всі хіти свого героя. На свій манер, але місцями інтонації схожі на самого Елтона. І це всім дуже сподобалося.
Сам Терон Еджертон справляється з завданням бездоганно, а от візажисти підвели. Чому ж молодий Елтон Джон у кучерявих перуках виглядає на 35 років. А от 40-річний Елтон Джон, разом опухлий і втомлений від розпусти і наркотиків, виглядає підозріло свіжо, і 30-ти не даш. По-українськи він говорить не дуже – відрізняє вухо те, що різні голоси у дублюючого актора і в піснях, які програвали часто і в оригіналі.
Справжній Елтон Джон і не дуже. Схожі?
МЮЗИКЛ АБО..?
Мюзикли нашому глядачеві і так заходять нелегко. А гей-мюзикл – так це просто подарунок для гомофоба! Але фільм про співака, який ще й легенда, не може обійтися без його пісень. Тут співають всі, але не часто. При цьому хіти досить логічно вплетаються в етапи життя Елтона, біль чи радість яких і змусила його написати ту або іншу пісню. Драми тут також достатньо, як і фантасмагорії – Елтон Джон хотів створити не стільки байопік, скільки яскравий автопортрет в стилі дреґ-шоу (гугліть). Він то вибухає ракетою, то літає в галюцинаціях, а то й танцює з лікарями в реанімації і літає на роялі. І передано це все якимись олдскульними спецефектами з 90-х.
РОБ СТАРК: І ЩО ВІН МАЄ З ЕЛТОНОМ ДЖОНОМ?
Ось це поворот. “Гра престолів” завершилась, а Роб Старк – ні!
Роб Старк в “Грі престолів”
Ричард Медден, який грав правильного і хороброго Короля Півночі Роба Старка, у “Рокетмені” з’являється в зовсім іншій ролі. Ох, що він відтворює з Елтоном Джоном! І це не спойлер.
Роб Старк в “Рокетмені”
РОКЕТМЕН: ДИВИТИСЬ ЧИ НІ
Склалося враження, що перед відходом 72-річний Елтон Джон вирішив заспівати солодку пісню самому собі. Справді, він же продюсер цього чудового фільму про себе, чому б і ні? Йому допомагали у цьому той самий – як несподівано – Девід Ферніш, його чоловік. Також старий друг, продюсер Метью Вон та його дружина і виконавчий продюсер – Клаудія Вон, як вказано в титрах.
Цікаво, чому для титрів Клаудіа обрала прізвище свого чоловіка? На фото: Клаудіа Шиффер і Елтон Джон, багато років тому
Проте ми вже давно знаємо цього виконавчого продюсера як Клаудію Шиффер, супермодель 90-х. Вони дружать сім’ями вже багато років і були на весіллях одне у одного. І, можливо, саме через це фільм вийшов душевним і добрим, як і “Богемська рапсодія”, яку знімали колишні учасники групи: тому що злажений дружній колектив.
Дивитися чи ні? Обов’язково.
О, так. Цікаво подивитися на чоловіка Елтона Джона! Ось він, Девід Ферніш. Людина, яка подарувала йому, можливо, найромантичніший подарунок у світі – казку про нього самого.
Ви там іноді скаржитеся, що важко осилити багато буквочок, так що сьогодні спробуємо новий формат: Коротко про кіно.
Чи варто дивитися Алладіна?
Отже, що варто знати перед відвіданням “Аладдіна” 2019 року та чи варто йти? Перші 15 хвилин фільму викликають максимальне непорозуміння, як Гай Рітчі зняв таке сміття, але йти однозначно варто, адже як тільки на екрані з’являється Джин (не напій) у виконанні Вілла Сміта, одразу стає зрозуміло, хто претендує на пост головного героя. Фільм різко стає надзвичайно рухливим, активним, захоплюючим і взагалі дуже-дуже.
Кадр з фільма “Аладдін” (2019)
УВАГА, ГРИФОНЕ!
Велосипед вирішили не винаходити, зняли усе під копірку з мультфільму, іноді навіть сцену в сцену, кадр в кадр, що викликало ностальгічні почуття і цікавість, як улюблені моменти з 2D мультфільму втілюють в життя живі актори.
Ключовою відмінністю стало додавання лінії взаємин між персонажами, вони (взаємини) були настільки побутовими і життєвими, що викликали сміх і розуміння у всього залу.
Ну і Гай Річчі не був би чудовим режисером, якби не додав фірмових штрихів. Про них не буду докладно розповідати, бо ви готові прибити за спойлери.
Підсумовуючи, хочу сказати, що біжіть сміливо в кінотеатри, поки східна казка з піснями і танцями (яких у фільмі предостатньо) готова вас зустрічати лозунгами “Араааабськааа нііііч…”
П.С. Український дубляж вибуховий, відразливіше не буває. За винятком персонажа Сміта і ще одного-двох героїв всі звучать швиденько від слова “зовсім”. Але до середини фільму звикаєш… Мабуть.
У кожного з нас є улюблені фільми, музика, кліпи і т. д. Одним словом – контент. Той контент, який ми з нетерпінням очікуємо, і який декілька разів переглядаємо / переслуховуємо після його релізу. Зазвичай рейтинг наших очікувань до довгоочікуваного контенту сягає небес і ми слідкуємо за кожним найменшим аспектом, щоб переконатися, що наші очікування виправдалися. Такий контент ми нещадно критикуємо, але до дрожі в колінках захищаємо і рекомендуємо знайомим. Для мене таким очікуваним контентом був “Джон Уік 3”. І зараз я готовий розповісти про своє розчарування.
ПРАВИЛА, ПРАВИЛА І ЩЕ РАЗ ПРАВИЛА
Всесвіт “Джона Уіка” завоював мене тим, що я люблю найбільше: стиль і бездоганну педантичність до деталей. Сюжет фільмів розповідає про мережу агентств з продажу смерті, асоціацію вбивць – простіше кажучи. Щоб система працювала вишукано, необхідні правила. Суворий і недоторканий збірник вказівок, порушення яких – смерть. Усе це було у перших двох частинах. Правила виконувалися, а якщо ні (все-таки вбивці теж люди), покарання не змушувало себе довго чекати. На цій ноті завершувалася друга частина франшизи, головний герой – Джон Уік, він же Баба Яга (дякую, звичайно, творцям за посилання на нашу культуру, але, думаю, вітчизняному глядачеві буде весело чути таке порівняння) порушив одне з головних правил і підлягає смертної карі. 15 мільйонів і хатинка на курячих лапках за голову нашого протеже може отримати будь-хто, що виконає контракт. Небезпечно допомагати вбивці поза законом, але навіть в таких ситуаціях є друзі. Джону дають відстрочку на одну годину і забезпечують хоча і мізерною, але все-таки порцією зброї. І тут на сцені з’являється “верхерженський стіл” – найвищі посадові особи організації, які керують усіма. Усі інші знаходяться “під столом” і зобов’язані служити, інакше… Ну ви зрозуміли, покарання тут одне. Отже, перший і найболючіший камінь у вишиванці третьої частини – порушення власних правил. Протягом усього фільму ці самі недоторкані правила порушуються ліворуч і праворуч. І добре би їх порушував лише головний герой, він все одно екскомунікадо (позбавлений всіх прав і привілеїв у спільноті вбивців), так ні, правила порушують усім, кому не лінь! Так, когось за це покарають, але загальна картина, та картковий будиночок, який так дотепно складали перші два фільми, миттєво рухається.
БІЛЬШЕ, НЕ ЗНАЧИТЬ КРАЩЕ
“Джон Уік 3” йшов шляхом будь-якого сиквела/триквела, додаючи масштаб до відбуваючого, але й тут не обійшлося без каменів і огородів. Якщо в перших двох частинах події розвивалися переважно на закритих територіях, і в одному/двох містах, то третя частина пропонує нам східні пустелі та поселки, а також все те, що нам подобалося раніше: найкрасивіші локації у вигляді театрів, китайських кварталів, неоново-скляних кімнат тощо. Здавалося б все дивовижно, але біда прийшла звідкись несподівано. Левова частка екшену відбувається на міських вулицях, що раніше не траплялося (з винятком однієї-двох сцен), і виявилося, що місто порожнє… Ніхто не реагує на переслідування по вулицях, нікого не хвилюють трупи, що роняться ліворуч та праворуч, про поліцію я взагалі мовчу, її немає, як і мешканців міста. Нью-Йорк з усесвіту “Джона Уіка” – це красива декорація, але ніяк не живий мегаполіс. І якщо в попередніх фільмах не було потреби показувати життя на вулицях міста, оскільки події рідко виходили за межі закритих від погляду випадкового прохожого локацій, то тут це дуже кріпко б’є в очі.
Слева направо: Киану Ривз, овчарка, Хэлли Берри, овчарка.
КУЛАЧНИЙ БОЙ
Однією з найсильніших сторін попередніх частин серії був екшн. Вогняні перестрілки виглядали неймовірно, полювання – динамічно, Кіану Рівз – неперевершений. Про акторів ми поговоримо трошки пізніше, а поки розглянемо, що нам пропонує в плані екшну 3-я частина. Практично все, що добре працювало раніше, стало працювати гірше. Перестрілки стали менш динамічними і взагалі відступили на другий план. Головною складовою екшну стали сцени рукопашного бою. І крутою виявилася лише перша з них. Ніколи б не подумав, що таке може набридти, але більшість сцен з бійкою виглядають неймовірно затягнутими, особливо ближче до фіналу, коли повільний темп і постійне розбивання скла починають втомлювати. Крім того, сцени насильства стали набагато жорстокішими. Я не можу записати це в мінуси, але в попередніх частках екшн сприймався набагато легше і комфортніше.
НОВІ ОБЛИЧЧЯ
Як і в будь-якому продовженні без поповнення акторського складу не обійшлося. І якщо героїня Хеллі Беррі запам’яталася в основному парою своїх бойових собак, ніж цікавим персонажем, то персонаж Азії Діллон приємно здивував. Діллон грає головну антагоністку фільму – суддю “вищого столу”. Саме вона роздає покарання всім неприємним її покровителям. І варто відзначити, що робить це майстерно. Порою затіняючи самого Рівза та Ієна Макшейна в ролі улюбленого усіма директора готелю “Континенталь”.
Азія Діллон в ролі судді.
ГРОШІ ШКОДА?
На жаль, відстав графічний вигляд. Ні, зображення, звичайно, залишилося таким же насиченим, а операторська робота безжально заслуговує похвали. Відстала графіка. А, якщо точніше, кульові попадання. Плями крові виглядають дуже мильними, чого раніше в серії не спостерігалося. Особливо це помітно в тих самих нових локаціях Далекого Сходу. Або не вистачало коштів, або хтось допускав недбалість.
РОЗУМІТИ І ПРОЩАТИ АБО ВЗЯТИ І ВІДПУСТИТИ?
Тим, хто дочитав до цього моменту, може скластися враження, що фільм повний провал і як таке взагалі можна дивитись. Немає. Скоріше всьому винні завищені очікування та похвальні відгуки зарубіжних критиків.
Ближче до кінця фільм ряснить цікавими моментами та сюжетними поворотами, радує гумор (і він теж присутній). Однак всі достоїнства проявляються ближче до фіналу, а основне оповідання, на жаль, втратило все те, що добре працювало раніше. Складається враження, що автори просто хотіли потішити всих і вийшло перемішання.
Однак збори показують позитивний результат, а фінал однозначно дає зрозуміти, що 4-й частині бути.
Дуже хочеться, щоб 4-й фільм став заключним. Бо будь-яка франшиза рано або пізно втрачає у своєму колориті. Той же “Форсаж”, наприклад. До речі, Кіану Рівз з’явиться й в ньому. І щось мені підказує, що не без допомоги чудової роботи над “Джоном Уіком”. Рекомендую сходити, порекомендую, однак це не дивовижний проект, принаймні не такий дивовижний, як його попередники. Вимогу якості завжди складно утримувати, тим паче на протязі кількох фільмів. “Джон Уік 3” намагався взяти кількістю та різноманіттям. До певної міри у нього вийшло. Однак скільки б патронів не було в обоймі улюбленої зброї, важливіший один єдиний, і йому ім’я – якість.
Ми живемо в епоху ремейків (факт). Ось ще одна гаряча (буквально і переносно) переробка на підході.
10 травня українці вирушать на прем’єру фільму “Шахрайки”, а ми вже відвідали прес-показ і готові поділитися з вами інформацією щодо свіжості фільму. Чи варто було витрачених на нього коштів? Феміністична відповідь оригіналу? І чому Енн Гетевей перейшла на німецький акцент? Відповіді прямо тут.
ПОВНІСТЮ ФЕМІНІЗМ
Я вже згадував, що перед нами ремейк? Отже, паралелі з оригіналом проводити не буду, т.к. не дивився його. Знаю лише, що в оригіналі чоловіки дурили жінок, а тут все точно навпаки. Нісенітно не очікувано, чи не так? За останні 10 років вийшло кілька ремейків, де чоловічий оригінал змінили жінки. Найяскравіший приклад – “Мисливці за привидами” зразка 2016 року. Давайте зразу зазначу, що я не сексист і не маю нічого проти подібних фільмів (перестрахую себе наперед, щоб у наше вище толерантний час не почали дизлайками обсипати). Ляпсус містить різкий (іноді, звісно, не такий, але в більшості випадків все-таки різкий) гумор, що різко контрастує з іншими “пласкуватими” кінокомедіями американського виробництва. Сюжет можна передбачити, принаймні першу його половину, але ближче до кінця нас порадують парою неочікуваних поворотів, за якими дуже цікаво спостерігати.
Кадр з фільма.
ТРАВНЕВІ КАНІКУЛИ В ФРАНЦІЇ
Комедія – це коли смішно (принаймні так повинно бути). І… зал сміявся. Причому робив це регулярно. Майже в кожній сцені блимала кумедна жартівливість, яка під соусом шарму і харизми головних героїнь ненавмисно змушувала посміхатися. Зокрема, про героїнь. Енн Гетевей виконала прекрасну особистість: владна шахрайка, якій немає рівних. А Ребел Вілсон зіграла простушку, наляку дівчину з села, але також із своїми сильними сторонами під сукнею. Навколо протистояння цих двох махінацій по вижиманню грошей з багатих чоловічих кишень закручується сюжет фільму.
Енн Гетевей і Ребел Вілсон
ЦЕЙ ДИВОВИЖНИЙ ГОЛОСОК
На цей раз вітчизняне озвучення дуже порадувало. Героїні звучать добре, але особливо головна героїня Хетевей. Справа в тому, що супер професійний шахрайка не може дозволити собі говорити тільки однією мовою, адже багатенькі хлопці часто приїжджають з далеких країн. До кожного потрібно знайти підхід. Тому Гетевей у ролі шахрайки володіє кількома мовами, що відображається і в озвученні. Деінде вирішили включити субтитри (це було обґрунтовано і логічно), а деінде додали акцент. І про це докладніше.
В деякі моменти героїня Енн починає говорити з німецьким акцентом, і я не знаю, наскільки це чарівно звучить в оригіналі, але нашому озвученню вдалося як мінімум дуже близько підійти до правди. Український варіант німецького акценту Гетевей звучить неймовірно сексуально! Це, разом із внешніми даними героїні, підвищує температуру і невільно підтікають долоні. Дорогі дами, якщо ваш молодий (або не дуже) чоловік сидів і ніяковів у залі, а після приходу додому почав переглядати всі фільми з Енн Гетевей, це все не просто так. Це було чудово!
Шахраї в третьому поколінні.
ВРАЗЛИВО!
“Шахрайки” крокнули у світ софітів з високо піднятою головою. Є, звичайно, можливість вибрати кілька сюжетних поворотів, і романтична лінія, на мою думку, була зайвою… Але не хочеться критикувати, коли на екрані хороший фільм. Коли пустили титри, зал аплодував. Це відбувалося не так часто на моїй пам’яті. Це ж не найкращий показник успіху картини?
9 травня українці зможуть переглянути фільм “Покемон. Детектив Пікачу”, а ми вже були на цьому і готові поділитися враженнями. Чи зможе фільм викликати ностальгію? Що не так з гумором у стрічці? Звичайне попсове кіно чи діамант серед тонни подібок? І хто такий, чорт візьми, Кубон? Почнемо, Піка-Піка!
АМЕРИКАНСЬКІ ГІРКИ З ТОННОЮ НЕОЧІКУВАНИХ ПОВОРОТІВ
Принаймні це нам обіцяли трейлери. Що все буде надзвичайно динамічно, детективно (ось і назва фільму) і дуже-дуже смішно. Але насправді… Кіно не погане. Зазвичай я весь в критиці, але цей фільм мені сподобався (напевно). І як може не сподобатися саркастично-іронічний Пікачу в виконанні Райана Рейнольдса? Про все по порядку. В негласному правилі: чим краще виглядає трейлер, тим гірше фільм. Не скажу, що це в повній мірі, але (на жаль) це правило спрацювало і з “Детективом Пікачу”. Трейлери були дивовижними: вони обіцяли всім фанатам “Покемонії” все те, за що вони люблять цей світ. Однак сам фільм виявився досить складним, хоча безсумнівно багатим на події, а уж тим більше на повороти в сюжеті. Їх тут (поворотів) видимо-невидимо, особливо в кінці оповідання. Лише й встигай дивитися на події з відкритим ротом. При цьому сюжет передбачуваний і наповнений усіма стандартними видами кліше, притаманними цьому жанру. Під час перегляду я не раз попадався на думці, що подібну формулу використовували в кіноадаптації Черепашок-ніндзя 2014-го і 2016-го років. Сказати, що це погано – не скажу, оскільки рейтинг у фільма 0+/2+, а отже в першу чергу він орієнтований на яскравий візуал, щоб дітям було цікаво.
Что может быть лучше покемона-компаньона в баре?
ГРАФІКА ВСЬОМУ ГОЛОВА
Технології зйомки та постпродакшена розвиваються зі швидкістю Соніка, якому також виділили місце під касою в світі кіно. Про нього в інший раз. У фільмі про покемонів повинні бути покемони. І не просто повинні бути, а виглядати правдоподібно. Адже ми живемо у 2019 році. Тут немає нарікань і не може бути. Багатомільйонні бюджети дозволяють зробити картинку більш ніж прийнятною. У 90-ті цього не було, але покемони тих часів назавжди в моєму серці. Весь звірі в фільмі виглядають цікаво, і невід’ємно починаєш пригадувати їх імена, які колись знав напам’ять.
Один з покемонів.
ДЕДПУЛ-ПІКАЧУ
Як я ні прагнув підібрати альтернативного актора на роль Пікачу у фільмі, достойної заміни Райану Рейнольдсу так і не знайшов. Чортовськи мудро було подарувати персонажу риси Дедпула (якого так само грає Райан), вийшов цікавий образ, за яким будуть уважно слідкувати не лише діти, а й дорослі. А от про саркастичний гумор говорити нічого. Ось лише біда у тому, що цей самий гумор майже цілковито показали в трейлерах, і до великого розчарування, інші жарти, не виявлені раніше, не блищать такою самою оригінальністю. Той випадок, коли маркетингова кампанія працювала на засмучення.
Пригод багато
ПОКЕМОН-СОЛОВІЙ
Український дубляж. Нашими голосами фільм дублювали цілком прийнятно, але наздогнати і тим більше переплюнути оригінал не вдалося. Щоб відчути всі іронічні нотки, рекомендую дивитися фільм з оригінальною озвучкою.
ГАРНА КАСА – Я ОБИРАЮ ТЕБЕ!
Ну, “Покемон. Детектив Пікачу” – варто уваги. Свою частку задоволення ви отримаєте від нього, а від ваших грошових інвестицій авторам подарунку буде приємно. Чи зможете ви відчути ту чудову почуття ностальгії? Чесно кажучи – малоймовірно. Кіношний покемон взяв свій вектор розвитку і лише декількома натяками нагадує аніме-серіал 90-х. І це не погано. Серія розвивається і пристосовується до сучасних тенденцій і глядачів. Для ностальгії у нас завжди є інтернет і ніхто не забороняє переглянути серіал. А може… може я просто виріс і Пікачу варто сказати своє “Піка-Піка” більш молодшій аудиторії?
У квітні в кінопрокат вийшов “Хеллбой” – американський супергеройський фільм режисера Ніла Маршалла на основі коміксу Майка Міньоли. Сам Хеллбой – демон з підземелля, потрапивший до нашого світу в результаті оккультного експерименту нацистів. Це зовсім не продовження історії, початок якої був покладений Гільєрмо дел Торо в 2004 році. Творці нового “Хеллбоя” ставили перед собою іншу мету – кров, кишки, монстри, видовищність. Треш і екшн тут починаються з перших секунд – а ви думали, чому цей фільм 18+?
Ось, чи варто дивитися фільм “Хеллбой” (2019)? Ось вам п’ять причин.
Причина №1. Мила Йовович. Незважаючи на те, що половину фільму частини її тіла збирає воєдино свиня, на виході отримується все та ж мила Міла, яку вже точно приємно спостерігати на екрані в будь-якому амплуа.
Причина №2. Динаміка сюжету. Хоча в багатьох моментах сюжет провисає і здається накопиченням випадкових подій, швидкозмінюючеся картина вже точно не дозволить заскучати глядачеві.
Причина №3. Тут є баба Яга і хатинка на курячих ніжках. Апгрейд антигероя слов’янських казок вийшов дуже гідним і цікавим. Голлівудська баба Яга, яка вправно володіє колющо-різними предметами, заслуговує уваги.
Причина №4. Розчленованість. Ну а як ви хотіли, адже рейтинг фільму 18+ і він себе виправдовує. Людишки гумористично втрачають руки, ноги, голови, розлитається кров, скрізь крики. Не «Пила», звісно, але треш знатний.
Причина №5. Образні знахідки режисера. З цим у фільмі все в порядку. Духи тут виплюються, баба Яга рухається як павук, помічник головного злочинця біжить у підгузниках, люди перетворюються на оборотнів, а оборотні в людей.
